А. Н. Горбанів. Поезія Джона Донна, Бена Джонсона і їхніх молодших сучасників Сторінка 11

А. Н.Горбанів. Поезія Джона Донна, Бена Джонсона і їхніх молодших сучасників
Сторінка 11 Сторінка: /b><

11

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Гесперидах" немає мужньої елегантності Джонсона або глузливого цинізму кавалерів, На сторінках книги з'являється трохи коханих героя. Відповідно до моди епохи вони носять імена, узяті в римських поетів. Але розрізнити їх важко - всі вони зливається в єдиний, злегка розпливчастий образ ніжної й чарівної жінки, що є не стільки живою особистістю, скільки втіленням краси, м'якості вдачі й відданості {Ishii S. The Poetry of Robert Herrick. Tokyo, 1974. P. 167.}. Поет дивиться на відносини героя і його улюбленої як би з боку, не наближаючись занадто й надаючи еротиці злегка сентиментальний характер. Автора "Гесперид" залучає рівне й м'яке світло почуття, що скоріше нагадує мрію про любов, чим її реальність

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - її як неминуче зло й прикрашає похорони напівязичеськими церемоніями з палінням фіміаму й покладанням квітів на могилу покійного. Перемогти час можна, лише створивши непідвласне його силі твір мистецтва. У віршах на цю тему Геррик продовжує традицію сонетів Шекспіра, осмислюючи її в характерному для "Гесперид" дусі епікурейської Аркадії. На святі Вакха автор проголошує тост на честь своїх улюблених поетів античності, затверджуючи, що життя - у віршах, тому що тільки вони здатні протистояти Леті ("Веселитися й радуватися прекрасним віршам").

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і в пізніх віршах прагнув знайти нові шляхи творчості, але писав він дуже мало й останні роки життя провело в повній безвісності - не встановлена навіть точна дата його смерті. Після виходу "Гесперид" замовчав і близький до кавалерів Геррик. Інші, менш обдаровані поети, що продовжували й після писати вірші в колишній манері, сприймалися лише як епігони

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і в їхньому лірику виразно видні риси поступово назріваючої кризи

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - більше відповідала природі його духовних пошуків. Вірші його кращої книги "Іскри з- під кременя" написані в момент щиросердечної кризи, що був обумовлений смертю близьких і трагедією громадянської війни, що зруйнувала звичний з дитинства миропорядок і заставившей поета повернутися з Лондона в рідний Уельс, щоб там у самоті осмислити случившееся. У ці важкі роки Воен відкриває для себе поезію Джорджа Герберта, читання якої допомогло йому знайти власний стиль

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Храм", "Іскри з- під кременя" являють собою оповідання про внутрішнє життя, і, як у Герберта, вищий початок тут абсолютизований у типовому для барокко дусі. Знайома по віршах Донна й Герберта тема богооставленности знаходить у книзі Воена новий поворот: вона зв'язана для поета із грізним переломом історії, що відбувається на його очах і який він, подібно іншим художникам епохи, мифологизирует у своїй свідомості. Воен повністю розділяє есхатологические настрою того років, називаючи свій час "останнім і самим аморальним століттям". Бог тепер немов відвернувся від Англії й не чує стражденної людини. Але й людина теж відвернулася від неба, втратив коріння й збилася зі шляхи. Хоча поет недовгий час боровся на стороні роялістів, у віршах він не віддає переваги ні однієї з ворогуючих сторін. Йому здається, що кров братів, що затопила Англію, вопиет до неба ("Кров Авеля"). Лірика книги виконана глибокого болю за батьківщину. Почуття це нерідко проривається, звучить відкрито, але ще частіше чутно вподтексте.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Іскор з- під кременя". У книзі їй протистоїть інша - прославляння сущого, котре перетворюється часом у радісний гімн природі. Поет із замилуванням описує дзюркотливий струмінь водоспаду, гаї й пагорби, тумани й вітри, квіти й спів птахів, зміну пір року й взагалі всю "велику гармонію природи":

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - И струменів каскад, И сотні черід На сотні голосів Співають псалми, У симфонії природи пресвятий Ми - ноти... "Ранкове пильнування" 

Картини природи у Возна позбавлені умовності й декоративності, як це було в його попередників. Погляд поета надзвичайно точний, і його пейзажі, по свідченнях біографів, правдиво відтворять мальовничий ландшафт сільського Уельсу. Саме в таких віршах талант Воена розкрився найбільше яскраво. Недарма його часто називають насамперед поетом природи, а XIX століття, що заново відкрило для себе "Іскри з- під кременя", навіть проголосив його попередником Вордсворта й інших романтиків,

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - узяті із природи, звичайно служили для Воена засобом вираження його думок, що займали, і часом перетворювалися в емблеми феноменів трансцендентного мира

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - невигадливій простоті сільського життя. В "Іскрах з- під кременя" Воен відмовився від любовної тематики й епікурейських мотивів, наділивши "золотий століття" античності християнськими рисами. ескепизм складним образом переплітається отут зі стоїчною самовідчуженістю й підкоряється їй. Адже тільки на лоні природи поет може знайти належну дистанцію, щоб осмислити життя. І якщо Воену у відмінність, скажемо, від Мільтона або (в іншому плані) від Марвелла не було дано піднятися над сутичкою й осмислити хід історії, те все-таки він принаймні зумів розібратися в собі й знайти своє яскраво індивідуальне бачення миру, свій неповторний голос

Пильна увага поета до явищ природи пов'язане з його інтересом до неоплатонической філософії. У неї він запозичив образ творця як всепожираючого вогню й світла або як, що творить духу, природи {Pettet E. С. Of Paradise a"симпатії", або "магнетизму", що зв'язує всі елементи космосу й проявляє себе у формі постійної взаємодії нетварного світла з іскрами зоряного вогню, що пронизали весь всесвіт і наділили подобу життя навіть неживі предмети

Образ світла, бути може, що найчастіше зустрічається в книзі, був найважливішим у поетичній системі Воена. Світло, білизна були насамперед зв'язані для нього із трансцендентним миром, і вічність він зображував у вигляді "величезного кола чистого й нескінченного світла, тихого й блискучого":

 Один раз опівночі вічність бачив я, Вона кільцем блискала, блиск лия, Безкрайнє світло струмінь. Під нею кружлявся час, немов тінь: Година, рік і день... "Мир" 

"Білим" і "світлим" поет називав все найближче для себе. Важливу роль отут зіграли асоціації з рідним для Воена валлийским мовою, де рай дослівно переводиться як "білий мир", a gwy"білий", але й "прекрасний, щасливий, святий, благословенний" {Hutchi"Іскор з- під кременя" була тьма, ніч. Вона не протистояла світлу, але скоріше доповнювала його, асоціюючись із моментами містичних одкровень, таємничою темрявою екстазу. Таке розуміння образа легко виявити в знаменитому вірші "Ніч", де поет мистецьки обіграє контрасти тьми й світла:

 Тут, де сліпуче світло, Де все бессильно - і позбавляє сил, Де я блукаю - і втратив слід, И шлях забув, Ловлячи невірні промені И бачачи гірше, ніж у ночі... 

Такі образи вимагають спеціальної розшифровки. Багато хто з них мають так званий "приватний", або індивідуальний, характер. Як правило, зовні вони досить точні й конкретні, хоча схований за ними зміст часом буває досить темним. Так, наприклад, зміна пейзажів, майстерно відтворені образи природи у вірші "Відродження" представляються загадковими: свій зміст вони знаходять лише у вигадливій алегоричній канві всього вірша, що у символічній формі передає раптове осяяння, що відвідало поета в його сільській самоті, той містичний досвід, що і перетворив його поезію. У цьому найважливішу відмінність лірики Воена від Донна й Джорджа Герберта. Якщо поети старшого покоління писали про думки й почуття, які тією чи іншою мірою були знайомі многим їхнім сучасникам, то Воен часто стосується переживань, випробуваних їм одним, шукає відповідні їм образи. Звідси особливого роду ексцентричність, властивій його ліриці й, що виділяє його на тлі інших поетів першої половини XVII століття

На відміну від Донна й Герберта автор "Іскор з- під кременя" не був експериментатором. Він розвивав відкриття попередників, по- своєму осмислюючи їх. Воену, як і іншим метафизикам, властива лірична наповненість, але роль інтелекту в його віршах менше, ніж у Донна або Герберта, а драматичний початок і зовсім відсутній. Новаторство Воена полягало в тому, що, очевидно сам того не усвідомлюючи, він створив новий жанр вільно побудованої поетичної медитації, що став особливо популярним у лірику XX століття, у творчості таких поетів, як У. Б. Йейтс.

Творчість Ричарда Крешо займає особливе місце в англійській літературі. Воно досить слабко пов'язане з національною поезією й традиціями Донна, зокрема. Хоча Крешо, відплачуючи данину поваги Джорджеві Герберту, назвав одну зі своїх книг "Щабля до храму", але писав він її в зовсім іншій манері

_{»crosslinked«}