Англійська література (Коротка літературна енциклопедія) Література епохи Освіти

Англійська література (Коротка літературна енциклопедія)
Література епохи Освіти.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - суспільства склало зміст передової ідеології епохи просвітительства, до-к- рої з'явилося новим етапом у розвитку бурж. гуманізму. Раннє просвітительство кінця 17 1-1- й четв. 18 вв. відбивало умонастрою як буржуазії, так і народу, що протистояли дворянству. У цей період у теорії літ- ри першість визнавалася ще за поезією. Найбільшим її представником був А. Піп (16881744), що дотримувався принципів просветит. класицизму. Його поезія була описов, дидактичної й сатиричної, відрізнялася афористичностью. Найбільшої майстерності Піп досяг у жанрах ироикомической поеми й сатири, а також у віршованих трактатах про політика, мораль і естетику. Але практично явну перевагу одержала проза. Розвиток журналістики привело до розквіту жанру нравоучит. і сатирич. есе, у до-к- ром виявили себе Дж. Аддисон (16721719), Р. Стил (16721729), Д. Дефо (16601731) і Дж. Свифт (16671745). У цей період зароджується бурж. роман, творцем до-к- рого був Дефо. Побудовані як автобиографич. оповідання романи Дефо являють собою ланцюг епізодів авантюрного характеру, зв'язаних єдністю особистості героя- оповідача. Його роман "Робинзон Крузо" (1719) увів у літ- ру нового героя людини з демократич. бурж. середовища. В особі Робинзона Дефо восславил творч. і созидат. сили нового класу, шедшего на зміну дворянству. Його герой одночасно буржуа й людина праці; він наділений практич. кмітливістю й пристосований до боротьби за існування. В інших романах Дефо представив людей з низів суспільства повію й злодійку Молль Флендерс, куртизанку Роксану, бурлаку "полковника" Джека, пірата Сингльтона, життєві долі до-к- рих розкрили картину жорстокої боротьби за існування в бурж. - дворянському суспільстві. Моралізаторські кінцівки цих романів не могли сховати того, що дійсним "моральним" законом цього суспільства є безсовісна погоня за матеріальними благами. Однак Дефо, ще повний оптимізму, вірить у те, що бурж. лад життя є природним і єдино можливим. Інакше освітив новий соціальний лад найбільший сатирик Англії Свифт: ще на зорі капіталізму він з величезною силою виявив пороки стяжательского миру. В "Подорожах Гулливера" (1726) він створив разючу сатиру на монархич. державність, дворянські привілеї, бурж. хижацтво, як і на все идеологич. покриви експлуататорського суспільства релігію, мораль і науку. Просвітительська ідеологія виявилася також у сфері драматургії. Тут пальма першості належала Аддисону, до-к- рий своїм "Катоном" (1713) створив зразок гражд. трагедії в стилі класицизму, тоді як Стиль з'явився першовідкривачем бурж. нравоучит. комедії. З кінця 20- х рр. по 1737 розвивається сатирич. комедія Дж. Гея (16851732) і Г. Филдинга (170754), багато в чому що продовжувала свифтовскую обличит. традицію. Але цей вид комедії не одержав подальшого розвитку, тому що уряд увів театр. цензуру (1737), що закрила прямій политич. сатирі доступ на сцену

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - з 1740 по 50- е р. 18 в. ознаменувалася розвитком жанру роману, обретшего свою классич. для бурж. літ- ри форму. Творцем сімейно- побутового й психологич. роману з'явився С. Ричардсон (16891761), до-к- рий додав йому епістолярну форму. Ричардсон увів у літ- ру опису маленьких радостей і трагедій повсякденного життя ("Памела", 1741, "Кларисса Гарло", 174748) і наповнив ці описи моралізуванням, не пішовши далі компромісу між дворянськими й бурж. нравств. принципами. У ті ж роки Филдинг поглибив демократич. тенденції в просветит. романі, виражаючи народно- гуманистич. ідеал життя ("Історія пригод Джозефа ендруса і його друга Абраама Адамса", 1742, "Історія Тома Джонса найди", 1749). Филдинг розширив рамки роману, додавши йому справді епич. широту й створивши соціально- побутовий роман, що охоплював всі сторони совр. дійсності. Осміюючи святенницьку мораль Ричардсона, Филдинг оголював корисливе підґрунтя міщанської "моральності", відстоював права "природної людини". Романи Филдинга, до-к- рие сам автор визначав як комич. епос у прозі, вершина реалистич. просветит. роману. Композиція оповідання у Филдинга органічно скріплює в нерозривне ціле особисті долі героїв і навколишній їхній мир, представлений у всьому різноманітті. У Т. Смоллетта (172171) ця гармонійність форми поступається місцем трохи розірваної епизодич. композиції, що гостріше виявляє вплив, що калічить бурж. середовища на характер людини. У Смоллетта сатирич. тональність переважає над гумором, тоді як у Филдинга вони ще врівноважені. Але в цілому Смоллетт залишається в межах просветит. ідеології з її вірою в кінцеве торжество розуму й справедливості ("Родерик Рендом", 1748, "Пригоди Перегріна Пикля", 1751, "Гемфри Клінкер", 1771).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 1739) перший зробив предметом трагедії повсякденний бурж. побут ("Лондонський купець", 1731), і хоча це новаторство знайшло підтримку з боку Филдинга, загальний моралізаторський дух його драматургії ближче до романів Ричардсона. У самій Англії Лилло майже не мав спадкоємців, якщо не вважати е. Мура (171257), автора драми "Гравець" (1753). Зате на континенті Європи драми Лилло зустріли гаряче схвалення в Дідро, у Лессинга й послужили стимулом до розвитку бурж. драми. В Англії ж наступив розквіт сатирич. комедії вдач, гл. представником до-к- рій був Р. Б. Шеридан (17511816), що гостро розкрив пороки бурж. - дворянського суспільства свого часу ("Школа лихослів'я", 1777, изд. 1780, і ін.). Перелом у розвитку просветит. літ- ри наступає в 6070- х р. 18 в. У лит. теорії ще жива рационалистич. традиція, представлена критиком С. Джонсоном (170984), але в критич. роботах Р. Херда (17201808), е. Юнга (16831765) і Дж. Уортона (17221800) висуваються вимоги природності, повернення до природи, затверджується примат емоц. початку в позов- ве. Ці виступи теоретично обґрунтували як принципи сентименталізму, так і предромантизма, що зіграли гл. роль у розвитку А. л. останніх десятиліть 18 в. Сентименталізм ще зберігав віру в просветит. ідеали, хоча кут зору в нього інший. У романах просвітителів людина розкривалася в різноманітних взаємозв'язках із середовищем. Сентименталісти відкрили внутр. мир простої людини, багатство його щиросердечних переживань. Предтечей сентименталістів був почасти Ричардсон, але його психологізм підпорядкований строгим моралізаторським тенденціям. З погляду сентименталізму не почуття повинне підкорятися моралі, а мораль повинна відповідати щиросердечним прагненням людини. Так, О. Голдсмит (172874) створив повість "Векфильдский священик" (1766), повну довіри до почуття людини, до-к- рої представляється більше надійним критерієм, чим розум. При цьому Голдсмит ще відрізняє добрі почуття від темних страстей і "апетитів", тоді як Л. Стерн (171368), що відкинув усяку упередженість моральних оцінок, з любовною увагою ставиться до всіх нюансів почуттів і навіть до примх ("Життя й думки Тристрама Шенди", ч. 19, 175967, "Сентиментальна подорож", 1768). Майстер психологич. аналізу, Стерн відкрив невичерпні джерела найтонших переживань. На відміну від Ричардсона й Голдсмита з їхньою наївною сентиментальністю, Стерн зумів оголити суперечливість емоцій, офарбивши своє розуміння духовного життя людини тонкою іронією. Зибкость почуттів, емоційне підґрунтя безстрасності, суперечливість натури людини, його непослідовність представлені Стерном з тонким гумором. Якщо в поетів Відродження страсті людини були безмірні, прагнення розуму безмежні, то Стерн виявив у прозаич. повсякденності й маленьких подій щиросердечне багатство

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - нач. 19 вв.) проходить під знаком предромантизма. Виникає т.зв. готичний роман, або роман "жахів і таємниць", реакція на раціоналізм просветит. роману. Ця нова форма відрізняється хворобливою любов'ю до всякого роду аномаліям при байдужості до зображення буденного життя. Сюжети зводяться до таємничих злочинів, прокльонам, що тяжіють над цілими сім'ями; дія відбувається в стародавніх замках; герої люди, відзначені печаткою долі. "Готичний роман", творцями до-к- рого були Х. Уолпол (171797), автор "Замка Отранто" (1765), Ганна Радклиф (17641823), У. Бекфорд (17601844), Клара Рив (17291807) і ін., продовжував користуватися популярністю й в епоху романтизму, коли під пером У. Годвина (17561836), ще зв'язаного ідейно із просвітительством, він знайшов соціально- обличит. зміст, а у Ч. Мейчюрина (17821824) придбав філософське фарбування. В останні роки 18 в. одержує подальший розвиток сімейно- побутовий роман, що продовжує традиції С. Ричардсона, у рожево- идиллич. тонах изображающий приватне життя, але цікавий своїм психологізмом. Створювачка цього різновиду роману Фанни Берни (17521840) мала послідовниць і в нач. 19 в., до до-к- рим належить Марія еджуорт (17671849) і Джейн Остин (17751817), те любовно, те іронічно описувала побут вищого суспільства