Англійська література (Коротка літературна енциклопедія) Література середини 19 в. (1830- 70-е рр.)

Англійська література (Коротка літературна енциклопедія)
Література середини 19 в. (1830-70- е рр.).

Література середини 19 в. (183070- е рр.).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - типи з усіх обществ. шарів. Ріст промислового капіталізму, перше масове організоване политич. рух робітничого класу чартизм підготували соціальний ґрунт для розвитку А. л. у період 3050- х р. 19 в. У публіцистиці точку зору ліберальної буржуазії виразив історик, критик і поет Т. Б. Маколей (180059). Ідеологію класів і обществ. груп, що витісняються промисловим капіталізмом, представляв Т. Карлейль (17951881), що бичував пороки бурж. цивілізації, але искавший порятунку від них у минулому. Автор "Пісні про сорочку" (1843) Т. Гуд (17991845) одним з перших увів у поезію 19 в. нову соціальну тематику, пов'язану із критикою експлуатації пролетаріату. Революц. критика капіталізму втримувалася в публіцистиці чартистів, що створили свою пролет. пресу. Чартистська поезія теж відбила гостроту соціальних конфліктів епохи. Поет- робітник е. еллиот (17811849) виступав з филантропич. позицій проти встановлень, що лежали важким тягарем на трудовому народі ("Вірші проти хлібних законів", 1831). Чартистський рух породило в А. л. зачатки поезії пролетаріату. Поряд з достатком масових пісень, присвячених темам соціально- политич. боротьби, з'являються произв. поетів, більш-менш органічно пов'язаних з організованим робочим рухом, Т. Купер (180592), У. Линтон (181297), е. Джонс (181962), автор "Пісні нижчих класів", Дж. Масси (18281907), що написав революц. гімн "Червоний прапор". Демократич. поезія 3040- х рр. не одержала визнання в бурж. критики й майже повністю нею ігнорується. Тим часом вона була не тільки знаменням часу, але й передвістям прийдешньої справді нар. літ- ри.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 1866), Дж. Морие (17801849), Ф. Марриет (17921848), историч. романіст У. Х. ейнсуорт (180582). У творчості Ч. Ліверу (180672), П. Игана (17721849), Д. Джерролда (180357) розважальні авантюрні мотиви й гумор сполучалися з живими замальовками совр. побуту. Соціальні протиріччя епохи одержали відбиття в Б. Дизраели (18041881), романи до-к- рого ("Сибилла, або Дві нації", 1845, і ін.) містили реакц. - романтич. критикові бурж. цивілізації. Творчість е. Булвер- Литтона (18031873) наочно представляє еволюцію А. л. сірий. 19 в. Почавши зі світського роману в дусі романтизму, він перейшов потім до сенсаційного карного роману, испробовал сили в историч. жанрі й завершив шлях соціально- побутовими романами ("Пелгам", 1828, "Останні дні Помпеи", 1834, "Кенельм Чиллингли", 1873, і ін.).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 70). Його романи ("Оливер Твіст", 1838, "Мартін Чезлвит", 1844, "Домби й син", 1848, "Давид Копперфилд", 1850, "Холодний будинок", 1853, "Лихоліття", 1854, і ін.) охоплюють життя й побут всіх класів англ. суспільства сірий. 19 в. Надихається ідеалами гуманізму, Диккенс зосередив увагу на долях скривджен і пригноблених, відбивши не тільки протиріччя між бідністю мас і багатством аристократів- тунеядцев, але й класову боротьбу; між пролетаріатом і буржуазією. Диккенс, безсумнівно, був найбільш народним письменником епохи, хоча світогляду його була властива дрібнобуржуазна обмеженість, що не дозволила йому піднятися до визнання необхідності революц. насильства. У реалистич. образах англ. буржуа Диккенс із величезною силою виразив протест всіх шарів народу проти капиталистич. гніта. У центрі його произв. завжди коштують жертви соціальної несправедливості, до до-к- рим письменник повний найглибшої любові. Особливо часто зображував Диккенс важку долю дітей. Мистецтв. палітра романіста відрізнялася незвичайним багатством: добродушний гумор, тонка іронія, влучна сатира, уїдливі сарказми, м'який ліризм, патетика всі ці засоби служили письменникові для критики пороків бурж. суспільства й твердження ідеалів гуманності. Додержуючись спочатку композиційних прийомів, що утвердились ще в 18 в., Диккенс, увесь час ища нової форми, прийшов в останні роки до оповідання багатопланового характеру. Диккенсу властивий оптимізм, до-к- рий спочивав на вірі в добрі початки самої природи людини, здатної перемогти зло. Моралізування, властиве Диккенсу, було в більшому або меншому ступені властиво всім критич. реалістам Англії

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 65), автор роману "Мери Бартон" (1848), і письменниці- сестри Ш. Бронте (18161855), автор роману "Джен ейр" (1847), е. Бронте (181848) і А. Бронте (182049), що гостро висвітлювали соціальні протиріччя епохи, що акцентували в основному соціально- етич. конфлікти. Хоча моралізаторська тенденція характерна й для найбільшого із сучасників Диккенса У. Теккерея (181163), недо- рие риси його прози свідчать про нове віяння в критич. реалізмі. Теккерей обмежив коло своєї уваги побутом різних шарів панівних класів і їх ученої й із челяді. Сатирик по перевазі, нещадний і непримиренний стосовно верхівки суспільства, Теккерей створив "роман без героя", як говорить підзаголовок його шедевра "Ярмарок марнославства" (184748), показник того, що письменник уже не вірить у силу добра, закладеного в природі людини. Герої Теккерея або безсовісних хижаків, або недалекі простаки, до-к- рим автор співчуває, але бачить їхнє безсилля ("Нью- коми", 185355). Скептицизм, властивий Теккерею, сполучався з повною втратою ілюзій, з похмурим почуттям безперспективності обществ. розвитку, із твердженням тих настроїв, до-к- рие виникли наприкінці 40- х нач. 50- х гг.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 89), що співробітничав з Диккенсом в останні роки його творчості, звернув прийоми реалистич. листа на створення сенсаційних романів авантюрно- карного характеру ("Місячний камінь", 1868, і ін.). Ч. Рид (181484) зберіг вірність гуманистич. тенденціям Диккенса, викриваючи нелюдські сторони установ капиталистич. держави, тюремної справи, системи піклування ("Важкі гроші", 1863, "Фальшива гра", 1869), але не здатний був створити яскраві образи. Ч. Кингсли (181975) відрізнявся сміливістю в критику соціальної несправедливості, але знижував обличит. силу своїх романів проповіддю христ. соціалізму ("Дріжджі", 1848, "Олтон Локк", 1850), в А. Троллопа (181582) соціально- критич. мотиви розчинені в розтягнутих побутових описах провинц. життя ("Барсетширские хроніки": "Піклувальник", 1855, "Будиночок в Оллингтоне", 1864, і др.). Але так чи інакше, соціально- критич. мотиви становили основу реалистич. роману сірий. 19 в., і це з'явилося відбиттям напруженої обществ. боротьби в Англії того часу

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "викторианских" поетів. З них А. Теннисон (18091892) був епігоном романтизму, що создали лирич., лирико- епич. і медитативні вірші й поеми, що відрізнялися мелодійністю, багатством образів, метрич. розмаїтістю. Офиц. поет "викторианской" Англії, він прагнув втілити моральні й соціальні ідеали буржуазії ("Королівські ідилії", 1859, "енох Арден", 1864). Його сучасник Р. Браунінг (181289) прагнув до розкриття засобами поезії найтонших і сложнейших психологич. мотивів. Його цікавили образи людей великої пристрасті, що видаються мислителі, художники, щиросердечний мир до-к- рих він оголював у моменти гострих драматич. подій і конфліктів. Найбільш оригінальний жанр його поезії драматич. монолог, віршоване оповідання від першої особи, заснований на гострих сюжетних ситуаціях ("Парацельз", 1835, "Сорделло", 1840). Його дружина е. Б. Браунінг (180661) поетеса глибоко гуманних устремлінь (стих. "Плач дітей", 1843, і ін.).