Базарів — герой свого часу або зайва людина? Батьки й діти Тургенєв И. З

Базарів - герой свого часу або зайва людина?
У романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» показано російське суспільство кінця 1850-х років. Це час у Росії ознаменувалося бурхливими політичними суперечками, ведшимися напередодні скасування кріпосного права. Вся Росія, по суті, розкололася на два протиборчі табори: на лібералів-дворян і на революційних демократів-різночинців. Обидві сторони розуміли необхідність змін, але представляли їх по-різному. Революційні демократи дотримувалися більше радикальних мір. Це протистояння проникало в усі сфери життя, і Тургенєв дуже правильно побачив і показав цей процес

Але був і ще один процес, що Тургенєв фактично пророчив. Це було виникнення нового плину - нігілізму. Нігілісти не мали ніяких позитивних ідеалів, вони заперечували все, що здавалося їм відірваним від життя, що не має під собою доказів і фактів.

Головний герой роману Євгеній Базарів - персонаж надзвичайно цікавий, часом суперечливий. По суті, він єдиний представник нового покоління в романі. Аркадій, його мнимий учень, хоче бути людиною нового часу, з новими поданнями й зовсім дарма «напяливает» на себе базаровские ідеї. Він завжди говорить голосніше й пафоснее Базарова, що й видає в ньому хибність його нігілізму. Він анітрошки не намагається сховати свої захоплення, які Базарів презирливо йменує «романтизмом». Аркадій відверто радий бачити батька на початку роману, тоді як Євгеній дивиться на батьків трохи свисока. Аркадій не приховує своєї прихильності до Каті, у той час як Базарів болісно намагається задушити в собі любов до Ганни Сергіївні. Базарів - нігіліст за духом, Аркадій - на словах. Такі ж Кукшина й Ситників, з тією лише різницею, що вони вдобавок ще й невиховані.

Базарів із запалом уривається в життя, прагнучи якнайбільше підірвати традиційні підвалини суспільства. Як і Онєгін, Базарів самотній, але його самітність створюється різким протистоянням всім і вся.

Базарів часто вживає слово «ми», але хто ці ми - так і залишається незрозумілим. Не Ситників же з Кукшиной, яких той відверто нехтує. Здавалося б, поява такої людини, як Базарів, не могло не потрясти суспільство. Але от він умирає, і, читаючи епілог роману, ми бачимо, що доля всіх героїв роману (за винятком старих-батьків Базарова) зложилася так, ніби ніякого Базарова взагалі не було. Лише добра Катя згадує в щасливу мінуту весілля про передчасно збіглого друга. Євгеній - людина науки, але в романі немає ні єдиного натяку на те, що він залишив у науці який-небудь слід.

Так що ж? Невже Базарів «Пройшов над миром без шуму й сліду?» Невже Базарів був усього лише зайвою людиною в суспільстві або його житті стала зразком для багатьох, у тому числі й тих, хто хотів і міг щось міняти? Тургенєв не знав відповіді на це питання. Його пророчий дарунок допоміг йому розкрити сьогодення, але не дозволив заглянути в майбутнє. На питання цей відповіла історія.

Тургенєв помістив свого героя в такі умови, де він здається виключенням із правила. Він, як уже говорився, чи не єдиний представник покоління дітей у романі. Жодному з інших героїв не вдалося уникнути його критики. Він вступає в суперечки з усіма: з Павлом Петровичем, з Ганною Сергіївною, з Аркадієм. Він біла ворона, возмутитель спокою. Але в романі показане лише досить замкнуте середовище. На ділі ж Базарів не був одиничним представником нігілізму в Росії. Він був одним з перших, він лише вказав дорогу іншим. Хвиля нігілізму пройшлася по Росії, проникаючи в усі нові й нові розуми

Перед смертю Євгеній відрікається від багатьох своїх ідей. Він стає схожим на інших людей: він дає волю своєї любові, він дозволяє відспівати себе священикові. Перед особою неминучої загибелі він відмітає все наносне, другорядне. Він розуміє, що його погляду були помилкові. Він усвідомлює даремність прожитого життя, але хіба це значить, що він не був потрібний Росії?

Смерть Базарова стала смертю його доктрини лише в Тургенєва. Як знати, чи не була безплідність життя Базарова спробою Тургенєва придушити в собі пророчі тривоги за майбутнє Росії, вселити собі, що Базарови приходять і йдуть, а життя триває?

Все-таки Базарів - людин свого часу, причому далеко не гірший. Багато хто його риси були перебільшені Тургенєвим, це так, але як людина, Базарів гідний поваги. За словами Писарєва, «На людей, подібних йому, можна обурюватися, скільки душі завгодно, але визнавати їхня щирість - рішуче необхідно... Якщо базаровщина - хвороба, то вона - ХВОРОБА НАШОГО ЧАСУ...»