Базарів: Тема зайвої людини

Базарів є головним персонажем роману И. С. Тургенєва «Батьки й діти». У принципі його не можна віднести прямо до «зайвої людини».

Адже суспільство відриває Базарова за його «несвоєчасність», а не сам він відстороняється від суспільства. Образ Базарова не був образом, у якому багато людЪей, що жили тоді, побачили б себе. Тому Базарів є «хворобливим явищем» суспільства. Більша частина цього суспільства живе прекрасно й чудово. Є ще одне зауваження, що доводить що Базарів «не зайва людина»- його прагнення принести людям якусь відчутну користь, «мрія обламати багато справ», щоправда, яких саме, невідомо. Базарів нічого не може їм протиставити, відкидаючи вічні, непорушні людські цінності, нічим не може їх замінити. Базарів був заздалегідь приречений, далекий як народу, так і дворянству, його смерть, здавалося б випадкова, от тільки в самий останній момент перед смертю головний герой усвідомлює всю свою «непотрібність»: «Я потрібний Росії…

Ні, видно не потрібний. Та й хто потрібний?». У цьому полягає підсумок життя героя. Подібні слова могли б вимовити й Чацкий, і Онєгін, і Печорин, і Рудин, Лаврецкий, Обломів. Це всі ті люди яким жити в суспільстві було нестерпно, а жити поза ним ще нестерпніше. Тема «зайвої людини» пройшовши важкий еволюційний шлях приходить до свого завершення вже зовсім в іншій якості: від романтичного пафосу неприйняття життя й суспільства до гострого неприйняття самого «зайвої людини». Нічого не зміниться, якщо цей термін будуть застосовувати до героїв XX століття.

Безсумнівно, буде повернення до цієї теми. Можливо виникнуть нові речення: «зайвих людей» ні, а є тільки різні варіації цієї теми. XIX століття відкрило й вичерпало тему «зайвої людини».