Базарів у любові й смерті Батьки й діти Тургенєв И. З

Базарів у любові й смерті
Базарів, безсумнівно, сильна, вольова особистість. Він - теперішня людина, той, «про яке думати нема чого, а якого потрібно слухатися або ненавидіти». Але, у той же час, він і російська людина, той самий, по його власних словах, таємничий незнайомець, якого не зрозуміє ніхто, навіть він сам. І все-таки у своєму творі я постараюся його зрозуміти, звичайно, не так, як Тургенєв, і не так, як сам головний герой, я постараюся зрозуміти його по-своєму й проаналізувати його дії й почуття

Як відомо, Базарів був нігілістом, що заперечував будь-які підвалини й принципи. Він говорив: «Це марні слова, принципів взагалі ні, а є відчуття. Усе від них залежить». І дійсно, він жив по відчуттях. Йому подобалося відчуття заперечення, і він корився йому, сперечаючись із Павлом Петровичем Кірсановим і лаючи його аристократизм, він отлавливал жаб і робив експерименти - знову ж тому, що його вели до цього відчуття. І любив Базарів теж по відчуттях. Хоча ні, звичайно, не любив. Адже любові як поняття для нього взагалі не існувало. Згадаємо його фразу: «Любов - нісенітниця, непрощенна дурниця». Ні, Базарів зовсім не любив, він відчував. А от що саме? Відповім - непереборний потяг, пристрасть. І характер Базарова, його теперішня натура, анітрошки не змінився під дією Одинцової, вона залишився таким же, яким був все його життя. Як і завжди, перш ніж на щось зважитися, він спочатку всі добре обмірковував. Він любив робити всі, як говориться, з почуттям, з толком, з розміщенням. Таким і було його визнання: швидким і чітким. І після цього він не змінив собі: Базарів був дикий і сильним, як звір, страшним і жагучим, різким і рвучким, страхаючим і... чудовим. Його відчуття привели його на край прірви, куди він ніколи не заглядав і не думав, що коли-небудь загляне. І він не побоявся б ступити туди. Він був сміливий, як і завжди. І він би неодмінно ступнув, якби йому дали можливість. А Одинцова... Що ж, їй потрібні були спокій і комфорт, а не божевільна пристрасть і неймовірна жвавість, що кипіла в Базарове, тільки підтверджуючи його щиру натуру.

Багато хто вважають, що любов і смерть Базарова вплинули на його характер, у корені змінили його, тому що з'явилися двома самими знаменними подіями в його житті. Деякі ж думають інакше. На думку Писарєва, смерть Базарова - це взагалі випадковість, що не має ніякого значення в сюжеті роману й ні на що не впливає. Я зовсім з ним не згодна. Я впевнена, що це зовсім не випадковість, а сама теперішня закономірність. Це крапка, поставлена в образі Базарова, це ще одна ситуація, де розкривається його характер, ще один момент, де ми бачимо його сутність. Він не боїться смерті, немає. Він сприймає її як належне, але не піддається їй до останнього. Базарів сильний, як і завжди, сильний до самого кінця. Він контролює свій розум, не дає йому вийти з ладу. Він не провалюється в безпам'ятство, не починає марити, а продовжує не тільки, по звичці, заперечувати, але й міркувати, і навіть філософствувати. Базарів говорить: «Черв'як роздавлений, а ще стовбурчиться». Так, він не стане виляти хвостом, він умре так, як повинен, він залишиться вірним собі в будь-якій ситуації, і смерть - зовсім не виключення. І ця смерть відкриває наші очі на Базарова ще ширше, вона дає нам нитки до розуміння його внутрішнього миру, ключі до того, що він ніколи не показував. Вона допомагає нам подивитися глибше в головного героя, побачити його багатогранність і, незважаючи ні на що, сталість, відданість своїм переконанням, своїм поглядам на мир і людей, своєму внутрішньому «я».

Звичайно, Базарів - складний по своїй натурі герой, і його неможливо судити однозначно. Спочатку, він з'являється перед нами егоїстом, нігілістом і просто грубіяном, він нам противний. Потім, у міру розвитку дії, відбуваються різні події, і він, потроху, починає нам подобатися, ми починаємо придивлятися до нього. Здається, життя змінила його, зробила, як би сказати, добріше й романтичнее. Але так здається тільки на перший погляд. Адже якщо вдуматися, простежити його дії й думки, зіставити їх, вчитатися повнимательнее, стає зрозуміло, що Базарів залишився тим же людиною, якою й був, от тільки ми довідалися його тільки до самого кінця роману.