Чисте серце по п’єсі Вампилова «Старший Син»
В 7 класі ви вивчали невеликий твір Олександра Валентиновича Вампилова "Побачення", назване в підзаголовку "сценою з нерицарських, часів". Герой цієї п'єси прагне на зустріч із дівчиною, знайомій йому лише по телефонних розмовах. Він, видимо, мріє стати перед нею шляхетним лицарем, але зовсім не по-рицарски поводиться в черзі до шевця. Згодом виявляється, що дівчина, з якої він свариться в черзі, і є та, котра призначила йому зустріну Потрібно помітити, що в Середньовіччя реальні лицарі поводилися не краще: боготворили свою кохану й у той же час часто недбало, грубо обходилися спростолюдинками. Немає чи такого подвійного відношення до людей, розладу між словом і справою в героїв п'єси "Старший син", створеної А. Вампиловим в 1967 році?
Щоб проаналізувати п'єсу, ділю клас на 3 групи: дві більші, які будуть вести дискусію, і одну групу експертів з 3 найбільш підготовлених учнів, які можуть коректувати суперечка, а потім роблять висновок. Дискусія потрібна для того, щоб оцінити відношення героїв до справедливості й милосердя Перша група повинна доводити, що в героїв п'єси Сарафанова-Батька й В. Бусигіна слова не розходяться зі справами й ставляться вони до навколишньої відповідно до висловлюваним ними поглядам Друга група буде доводити, що в цих героїв існує розлад між словом і справою Учитель. У добутку можна знайти фрази, близькі за змістом християнським заповідям.
Так, Євангеліє від Матфея призиває: "Возлюби ближнього, як самого себе" (гл. 22:37 - 40).
А інший апостол - Іоанн - передає слова Христа в такий спосіб: "Заповідь нову даю вам: так любите один одного"... (гл. 13:34). Виходячи з порівняння біблійних виречень із висловленнями й учинками персонажів п'єси, будуйте свого доказу 1 група. Герой п'єси - Андрій Григорович Сарафанів пише музичний твір за назвою "Всі люди - брати". Це для нього не просто декларація, а принцип життя.
Наприклад, Володю Бусигіна він полюбив як сина, і його батьківське почуття до нього не зник навіть тоді, коли обман розкривається А Бусигін з першою появою у квартирі Сарафанових вимовляє схожу фразу: "Людина людині брат"... 2 група. Бусигін висловлює це скидаючись, як чергову фразу, аби тільки що-небудь говорити, він тягне час, щоб небагато погрітися в прихожей.
Причому ці слова взяті їм не з Біблії, а з ідеологічної фразеології того часу. Надходить же він зовсім не згідно із заповідями про любов до ближнього: адже він обманює всю сім'ю Сарафанових. А от що говорить про батька Ніна: "Все життя, скільки я пам'ятаю себе, він складає цю саму ораторію". Однак написав він усього лише одну сторінку. Причина, видимо, у тім, що ідеї складається їм добутки занадто абстрактні, не зв'язані сжизнью. Глава сім'ї Сарафанових - мрійник. Його ідеали зазнають аварії при зіткненні з життям.
Так, у чужій людині він знаходить близького собі за духом співрозмовника, до якого випробовує родинні почуття. Але в той же час Андрій Григорович разочаровивается в дітях, дочка й син прагнуть покинути його. 1 група. Наведений факт свідчить про те, що ідеальних людей ні, але зовсім не про те, що в Сарафанова слова розходяться зі справами. Адже після розлучення саме з батьком залишаються діти Сарафанів довіряє людям, тому він так легко повірив у появу "старшого сина".
Мнимий старший син стає по-справжньому близькою людиною й улаштовує всі так, що діти Сарафанова залишаються з ним. Ніна погоджується з Володею: "Ти правий, батька не можна залишати". Вона визнає: "Ми все в тата.
У нас один характер". 2 група. Сарафанів не зміг втілити в життя свій ідеал: "Всі люди - брати". Він не зміг спрацюватися з колегами в симфонічному оркестрі.
"На роботі в нього вічно які-небудь складності", - так озивається про нього дочка 1 група. Але, може бути, її батько став займатися більше корисною справою - адже саме не вибраним, а всім потрібна музика й на танцях, і на похоронах 2 група. А чому ж він забуває свою ідею про загальне братерство, коли впадає в гнів на Семена Севостьянова, ображає того й жене геть? Лає Сильву й Бусигін, що стосовно нареченого Ніни, курсантові Михайлу Кудимову, поводиться знущально.
А Сарафанів дратується й на згаданого курсанта 1 група. Сарафанів і Бусигін гневаются на Сильву тому, що той надходить непорядно, навіть подловато. 2 група. Але Севостьянов уважає Володю своїм іншому. Семен заради дружби залишає намір "приударить" за Ніною.
І він, до речі, перше ніж його стали виганяти, жодного разу не образив Бусигіна, а той його раз у раз лає Учитель. Ну так до якого ж висновку ми прийдемо? Може бути, однозначно вирішити ця суперечка не можна? Надамо слово експертам Група експертів. Обидві сторони привели вагомі аргументи в підтримку відстоюється позиции, що.
Ґрунтуючись на доводах опонентів, молено вивести висновок: два основних герої - В. Бусигін і Андрій Григорович Сарафанів - можуть робити помилки, у стані емоційного порушення можуть когось і скривдити Але це свідчить про те, що вони хочуть, щоб всі люди були чималими, і відносини між ними повинні бути доконаними. Тому недосконалість людських відносин зачіпає їх за живе й вони здатні зриватися на окремих людях. Звідси виникло їхнє збурювання поводженням Семена Севостьянова. Іронічне звертання Володі до Кудимову йде від того, що почуття Бусигін цінує вище, ніж казенні відносини Але все це свідчить про те, що головні герої п'єси - не ідеальні особистості, а не про те, що їхні слова розходяться зі справою.
Тут ще позначається відірваність героїв від християнських традицій. Ці традиції все-таки впливають на них за допомогою культури, добутків літератури й мистецтва, але незнання джерела також може пояснити недостачу в них терпимості Недостатньо мріяти про гуманні, братні взаємозв'язки, потрібно ще навчитися прощати людям їхньої слабості, недоліки Учитель. Суперечка й висновок експертів підвели нас до проблеми відносини героїв добутку до таких понять, як справедливість і милосердя Якщо спробувати встати на точку зору Сильви, Кудимова, Бусигіна, Сарафанова-Батька, то виявиться, що всі вони по-своєму праві. Навіть Васенька вважає себе правим, коли, щоб відомстити Макарской за її "зраду" із Семеном намагається підпалити в неї будинок Але чи можна затверджувати, що названі герої надходять справедливо? Спочатку визначимо, що ж таке справедливість? Це означає "справедливе відношення до кого-небудь, безпристрасність".
Повною мірою безстороннім до інших людей, а, отже справедливим, виявляється Кудимов. Але в п'єсі проявляються 2 принципи моралі: справедливість і милосердя Милосердя, відповідно до словника С. И. Ожегова, означає "готовність допомогти кому-небудь або простити кого-небудь із жалю, людинолюбства". Зазначені моральні принципи повинні согласовиваться один з одним. Але милосердя - вище, а справедливість у порівнянні з ним - нижче основоположення моралі.
І якщо таке сполучення не дотримується, то дані принципи можуть вступати в протиріччя. Виходячи із цього, зрівняємо відносини Бусигіна й Кудимова до Андрія Григоровичу Сарафанову. Що, крім бажання погрітися, спонукало Володю заглянути у квартиру Сарафанових? - Володя Бусигін вирішив покарати, по його тодішній думці, літнього "вітрогона", тобто виявити справедливість. Але, довідавшись Андрія Григоровича краще, Бусигін проявляє до нього милосердя Кудимов - юнак чесний, що цінує в собі й інших правдивість, зібраність, прямоту Але сам автор п'єси відзначав, що цьому курсантові бракує чуйності, випускник літного училища не розуміє, що батько Ніни соромиться відходу із симфонічного оркестру й намагається сховати це від своїх дітей. Бусигін намагається запевнити Кудимова в помилці, щоб пощадити самолюбство музиканта. А Кудимов не зауважує зніяковілості батька Ніни, згадує й говорить, де його бачив, заподіюючи тому щиросердечний біль Він надходить справедливо, тому що безсторонно до Сарафанову.
Але подібна безпристрасність свідчить про відсутність не тільки упередженого відношення до батька Ніни, але й розташування до нього. Він розкриває таємницю Сарафанова тому, що байдужо до тому і як до майбутнього родича й просто як до особистості. Для нього важливий сам факт, а то, як до цього факту ставляться навколишні.
Більше того, він, швидше за все, і до Ніни не випробовує гарячого почуття Отже, ми виявили, що справедливість, супроводжувана байдужністю до людей, нижче милосердя. Втім, подібна справедливість, напевно, є формальною.
Необхідно прагнути до того, щоб справедливість і милосердя як принципи моралі перебували вгармонии. У фіналі п'єси Андрій Григорович Сарафанів висловлює наступну думку: " Так-Так, життя справедливе й милосердна. Героїв вона змушує засумніватися, а тих, хто зробив мало, і далі тих, хто нічого не зробив, але прожив із чистим серцем, вона завжди утішить". Сам Сарафанів, нехай не має слави, не може закінчити музичний добуток, має більший життєвий досвід: він захищав Вітчизну, дарував людям своїм виконанням музики радість і розрада.
Його колишня дружина, по оповіданню Ніни, у листах колись називала Андрія Григоровича "блаженним". Блаженний - значить "чудакуватий, юродивий". Але в іншому, піднесеному змісті блаженний - "виконаний вищого щастя". А вищого щастя він досягає в силу того, що охоплено безкорисливим служінням справі й людям.
Їм рухають шляхетність і чистота помислів Гаряче співчуття Володі Бусигіна до Сарафанову виникло тому, що їх обох можна назвати людьми із чистими серцями