ЧиЄ базарів сильною особистістю
Твір по літературі: чи Є базарів сильною особистістю
Роман "Батьки й діти" по праву відіграє провідну роль у творчості И. С. Тургенєва. Цей добуток створювався в епоху кардинальних перетворень і змін у російському суспільстві. Після політичної реакції 50-х років у суспільному житті відбувається підйом демократичного руху, принципи якого разюче міняються в порівнянні з тими, які панували колись. У літературних колах теж помітне пожвавлення провідних авторів - вони прагнуть відбити в добутках своє бачення "нового" людини, який би мав певні погляди на подальший розвиток суспільства. Показати представника нового покоління - саме це завдання поставив собі Тургенєв. Втілив же він свій задум у романі "Батьки й діти". На прикладі образа Базарова автор показав найбільш типові риси різночинців-демократів 60-х років
Головний герой роману трагичен у всім
Дотримуючись нігілістичних поглядів, Базарів у житті обділяє себе многим. Заперечуючи мистецтво, він позбавляє себе можливості насолоджуватися їм
Базарів скептично ставиться до любові й романтизму, він украй раціональний і материалистичен.
"Базарів був великий мисливець до жінок і до жіночої краси, але любов у розумінні ідеальному, або, як він виражався, романтичному, називав нісенітницею, непростительною дурницею, уважав лицарські почуття чимсь начебто каліцтва або хвороби..." "Подобається тобі жінка, - говорив він, - намагайся домогтися користі; а не можна - ну, не треба, відвернися - земля не клином зійшлася..."
Базарів позбавляє себе можливості любити й бути улюбленим, створити сім'ю й знайти особисте щастя
Через свої критичні погляди на людей ("Всі люди один на одного схожі як тілом, так і душею...") йому важко знайти цікавого співрозмовника й одержати задоволення від спілкування скем-либо.
Одна з головних трагедій у житті Базарова - це самітність. У головного героя немає справжнього союзника, тому що ніхто з людей, його навколишніх, не здатний повністю перейнятися нігілістичними ідеями. Навіть Аркадій, що намагається зовні здаватися його однодумцем, не до кінця впевнений у правочинності теорії заперечення. Взаємини Базарова з родителями теж невдалі. Хоча головний герой і любить їх, але багато в чому не схвалює їхній спосіб життя, і навіть засуджує. Саме тому створюється враження, що Базарів і його батьків "розмовляють різними мовами", вони не можуть відчути й зрозуміти один одного. У своїй любові до жінки головний герой нещасний, вона в нього нерозділена й трагичная.
Почуття зароджується в його душі, незважаючи на те що він заперечує навіть можливість його існування. Базарів намагається боротися з виниклої в його душі любов'ю, але це даремно. Він, з усіма своїми ідеями, не витримує "випробування любов'ю". Після зустрічі з Одинцовій у душі й світосприйманні Базарова відбуваються помітні зміни, його судження піддаються сумніву. Він уже не твердий у своїх поглядах, як колись, він починає коливатися. У душі Базарова зароджується трагічний конфлікт, що повинен якось розв'язатися
Пояснення з Одинцовій - кульмінаційний момент для роману, це була його остання спроба знайти щастя й "розуміння
Повний крах, що відбувається у світогляді Базарова, проявляється в його розмові з Аркадієм. Головний герой уже не відчуває себе "хазяїном у майстерної природи", а порівнює себе з піщиною у величезному світі. Базарів уже не вважає потрібним знайти свою місію "розчищати місце" для побудови нового суспільства. "Ну, буде він жити в білій хаті, а з мене лопух рости буде, ну, а далі?"
Базарів, безсумнівно, з'явився занадто рано в суспільстві, він не затребуваний своєю епохою. Цим і обумовлена його трагічна смерть наприкінці роману
З відходом з життя зв'язаний дозвіл конфлікту в душі героя. Це смерть гіганта, що усвідомлює свою силу, - цим ще раз підкреслюється трагічність його образа. Перед відходом з життя в душі Базарова наступає якесь примирення, він перестає приховувати свої почуття й зміни в поглядах, він показує своє щире відношення до людей, ніжну любов кродителям.
У своєму романі Тургенєв підкреслює, що право на трагедію належить тільки сильній натурі, якої, на його думку, є Базарів
Автор не створює відчуття трагічного кінця, тому що сам фінал епічно спокійний, оповідання йде у філософському напрямку. Тургенєв хотів показати цінність життя й те, що, незважаючи на смерть героя, життя триває
