Чому обломовщина актуальна й сьогодні

Твір по літературі: Чому обломовщина актуальна й сьогодні

И. А. Гончарів народився 6 червня 1812 року в Симбірську, у купецькій сім'ї. Закінчивши Московське комерційне училище, а потім словесне відділення філософського факультету Московського університету, він незабаром визначився на чиновницьку службу в

Петербурзі й служив чесно й неупереджено фактично все своє життя

З 1847 року обмірковував Гончарів обрії нового роману: ця дума відчутна й у нарисах "Фрегат "Паллада", де він зіштовхує ділового й практичного англійця з російським поміщиком, що живе в патріархальної Обломовке. Та й в "Звичайної

Історії" таке зіткнення рухало сюжет. Не випадково Гончарів один раз зізнався, що в "Звичайній історії", "Обломове" і "Обриві" бачить він не три романи, а один. Роботу над "Обломовим" письменник завершив в 1858 році й опублікував у перших чотирьох номерах журналу "Вітчизняні записки" за 1859 рік

"Обломів" зустрів одностайне визнання, але думки про зміст роману різко розділилися. Н. А. Добролюбов у статті "Що таке обломовщина?" побачив в Обломове криза й розпад старої кріпосницької Русі. Ілля Ілліч Обломів - "корінний народний наш тип", що символізує лінь, бездіяльність і застій всієї кріпосницької системи відносин. Подібно своїм старшим попередникам, Обломів заражений корінним протиріччям між словом і справою, мрійністю й практичною нікчемністю. Гончарів, на думку Добролюбова, глибше всіх своїх попередників розкриває корінь обломовского бездіяльності

Історія про те, як лежить і спить добряга-лінивець Обломів, і як ні дружба, ні любов не можуть розбудити й підняти його, - не бог звістка яка важлива історія. Але в ній відбилася

Російське життя, у ній з'являється перед нами живий, сучасний російський тип, викарбуваний з нещадною строгістю й правильністю, у ній виявилося нове слово

Нашого суспільного розвитку, вимовлене ясно й твердо, без розпачу й без дитячих надій, але з повною свідомістю істини. Слово це - обломовщина;

Воно служить ключем до розгадки багатьох явищ російського життя, і воно надає роману набагато більше суспільного значення, ніж скільки мають його всі наші викривальні повісті. У типі Обломова й у всій цій обломовщині ми бачимо щось більше, ніж просто вдале створення сильного таланта; ми знаходимо в ньому добуток російського життя, знамення часу. Обломів є особа не зовсім нове в нашій літературі, але колись воно не виставлялося перед нами так просто й природно, як у романі Гончарова.

У чому полягають головні риси обломовского характеру? У доконаній інертності,

Відбувається від його апатії до всього, що робиться на світі. Причина ж апатії

Полягає почасти в його зовнішнім положенні, почасти ж в образі його розумового й морального розвитку. З малого років він звикає бути байбаком завдяки тому, що в нього й подати й зробити - є кому; отут уже навіть і проти волі нерідко він ледарює. Тому він себе над роботою вбивати не стане, що б йому не тлумачили про необхідність і святість праці: він з малого років бачить у своєму будинку, що всі домашні роботи виконуються лакеями й служницями, а папенька й маменька тільки розпоряджаються так сваряться за дурне виконання. І от у нього вже готове перше

Поняття - сидіти сложа руки почетнее, чим метушитися над работою. Тепер Обломів

Є перед нами викритий, як він є, мовчазний, зведений з гарного

П'єдесталу на м'який диван, прикритий замість мантії тільки просторим халатом?

Питання: що він робить, у чому зміст і ціль його життя? - поставлений прямо і ясно, не забитий

Ніякими побічними питаннями. Це тому, що тепер уже настало або настає

Неотлагательно час роботи суспільної. І от чому ми сказали спочатку, що бачимо в романі Гончарова знамення часу

Гончарів, що вмів зрозуміти й показати нам нашу обломовщину, не міг, однак, не заплатити данина загальній омані, дотепер настільки сильному в нашім суспільстві: він зважився поховати обломовщину, сказати їй похвальне надгробне слово. "Прощай,

Стара Обломовка, ти віджила своє століття", - говорить він вустами Штольца, і говорить

Неправду. Вся Росія, що прочитала або прочитає "Обломова", не погодиться із цим. Ні, Обломовка є наша пряма батьківщина, її власники - наші вихователі, її триста Захаров завжди готові до послуг" (НА. Добролюбов).

И. А. Гончарів - відомий російський письменник, що написав тільки три романи, над кожним з яких працював не менш десяти років. Один із цих романів - "Обломів". Добуток вийшов у світло в 1859 році, одержавши визнання, але думки про зміст роману, так само як і про головного героя, різко розділилися. Цей роман читається й дотепер, а ім'я

Обломова стало загальним

Хто ж такий Обломів? Обломів - це ще парубок, середнього росту й із приємною зовнішністю, але особа не мала ніякого вираження, і навіть колір особи в нього не був ні рум'яним, ні смаглявим, ні блідим. Обломів якось обрюзг не по роках, тому що він майже не рухався й тільки лежав. Причому лежав він не через те, що був хворий або сильно утомився, лежання було його звичайним станом. Символом ліні Іллі Ілліча був теперішній, досить місткий східний халат, довгі, м'які й широкі туфлі. Ці речі допомагають зрозуміти сутність характеру Іллі Ілліча

Чому ж Обломів майже нічого не робив, а всі його тривоги дозволялися подихом і завмирали в темряві? Напевно, відповідь на це питання криється в дитинстві Обломова. Коли Ілля Ілліч був маленьким хлопчиком, він жив у рідний серцю Обломовке, де ніколи нічого не міняється, і все тече своєю чергою. Безліч няньок, знахарок оточували його з дитинства. Любов і пещення, тиша й спокій народжували лінь душі. Навіть навчання було для

Хлопчика необов'язковим заняттям. От через таке виховання Обломів виріс м'якотілою, ледачою людиною

Іллю Ілліча погубила "обломовщина". "Ясно, що Обломів не тупа, апатична натура, - пише Добролюбов. - Але мерзенна звичка одержувати задоволення своїх бажань не від власних зусиль, а від інших, - розвила в ньому апатичну нерухомість і повалила його в жалюгідний стан морального рабства". Мені здається, що саме в цих словах розкривається зміст поняття "обломовщина". Обломовщина - це внутрішній і зовнішній спокій, небажання докладати власних зусиль до чого-небудь, розміреність і неквапливість, апатія. Є чи обломовци в сучасному світі?

Звичайно! І тому що в наш час людин не може не працювати, в обломовца буде тиха,

Сидяча, монотонна робота. І день у день він буде ходити на роботу, не роблячи нічого

Більше. Тим самим він не буде порушувати свій спокій. І таке життя існує сьогодні.

Обломовщина проявляється в прагненні людини до комфорту, у бажанні жити простіше й

Краще. Якщо, наприклад, у наш час позбавити якоїсь людини комфорту, допустимо,

Залишити без води й електрики, то для нього це буде більшим випробуванням

Загалом, я думаю, що обломовщина дуже актуальна й сьогодні й не вмре, поки існує цивілізація

Протягом всього життя Іван Олександрович Гончарів написав цикл нарисів "Фрегат "Паллада" і три романи - "Звичайна історія", "Обломів" і "Обрив". Письменник говорив, що це не три окремих романи, а один

Роман "Обломів" з'явився в пресі, коли на зміну старій, кріпосницькій епосі стали приходити нові суспільні відносини, коли в Росії став на овний хід народжуватися новий шар так зване "третій стан", клас буржуазії. Промисловий розвиток вимагало іншого темпу життя, розширення міст,

Поліпшення зв'язку; але старі, що ще не вмерли напівфеодальні відносини, "барство"

Гальмували цей розвиток, позначаючись на кожному кроку

Саме ці проблеми хвилювали Гончарова, коли він писав свій роман. Причому його хвилювало "барство" не тільки з погляду соціальної, але й психологічної - свого роду "барство душі".

Короткий зміст роману може вміститися всього в кілька рядків. Однак події тут не настільки важливі - важливо, саме, навпаки, їхня відсутність. Роман, по суті, - це історія про те, як ніщо: ні дружба, ні любов, ні робота - не можуть розбудити до життя головного героя, Іллю Ілліча Обломова.

Вся перша частина роману присвячена докладному опису будинку, звичок, поводження - інакше кажучи, способу життя головного героя. Гончарів малює вигляд людини млявого, апатичного до всього, що відбувається навколо. Друзі не можуть витягтися Обломова на прогулянку: він усіляко відговорюється для того, щоб побить будинку й полежати на дивані. Будинок Обломова вкрай запущений, кути заросли павутиною, речі розкидані вбеспорядке.

Справи Іллі Ілліча вкрай заплутані, керуючий у селі краде, грошей немає; але в Обломова немає ні сил, ні бажання займатися цими неспокійними речами. Хоча він і знає, що керуючий злодій, вигнати його - значить шукати нового; тобто рішення однієї

Проблеми неминуче спричиняє необхідність вирішувати й інші. Обломів сподівається, що все зважиться саме собою, "раптом", так ще з нетерпінням чекає свого друга Андрія Штольца, що напевно допоможе з усім розібратися