Дзама В. Якушко И.: Луве де Кувре

Дзама В. Якушко И.: Луве де Кувре.

, Жан Батист де Фоблаза. Загальна назва трилогії: "Любовні пригоди шевальє де Фоблаза" ("Les Amours du chevalier de Faublas", 1786. (Сюжет роману надзвичайно багатий, радянський літературознавець і перекладач Луве де Кувре Пінський назвав цей добуток "Шаленим Роландом галантного авантюрного роману").)"Eacute;milie de Varmo). В 1792 р. був вибраний у Конвент (законодавчі збори) і примкнули до жирондистів (помірним революціонерам), ставши активним членом цієї партії й показавши себе талановитим оратором. Філософ-Самоучка й революціонер, він, однак, виступав проти деспотизму й реакції й за встановлення конституційної монархії, і в цьому був близький до маркіза де Лафайету й абатові Мори. У жовтні 1792 р. він мав мужність прямо обвинуватити Робеспьера в прагненні до диктатури, вимагав покарання винуватців вересневих убивств.) санкюлотами під предводительством Франсуа Анрио 31 травня 1793 р.) підтримував партію жирондистів. У червні 1793 р. Жан Батист Луве де Кувре, як активний жирондист, був внесений у проскрипційні списки підметів суду (і неминучої страти), але біг з Парижа, скитался в Нормандії й Бретані, потім таємно повернувся в Париж, де ховався до перевороту 9 термідора й падіння Робеспьера (27 липня 1794 року).) миру, але в той же час сприяв залученню до відповідальності якобінця Жана Батисту Каррьера (J. B. Carrier, 1756, "утопителя Нанта".

У міру того як росли авторитет і вплив Луве де Кувре в Конвенті (його обрали членом Комітету суспільного порятунку й членом Ради п'ятисот), росло й число його нових ворогів, що бачили в ньому захисника якобінців, особливо серед т.зв. "золотої молоді" ("jeu), що стала знаряддям реакції й мести: його книжкова крамниця в Палі-Роялі піддалася нападу цієї самої молоді, що викрикує на адресу Жана Батисту Луве де Кувре і його дружини Лодоиски образи й прокльони. У цих умовах Директорія вирішила відправити його консулом у Палермо, у Неаполітанське королівство, але Луве де Кувре вмер, так і не вступивши вдолжность.

Крім названих романів він написав кілька комедій ("Lrsquo;A), політичних трактатів і памфлетів ("Paris justifieacute;", 1789; "Petitio), історію свого життя ("Quelques ).

Ламартин в "Історії жирондистів" сказав про Луве де Кувре: "Луве був одним з тих людей, чия політична доля вирішується в один день, але цей день визначає їхнє майбутнє, оскільки із цього дня їхнє ім'я навіки асоціюється в пам'яті людей з такими поняттями як обдарованість, честь і мужність".