Ерофеева Н. Е.: Закордонна література XVII століття. Творчість Лопе де Веги

Ерофеева Н. Е.: Закордонна література XVII століття
Творчість Лопе де Веги

Творчість Лопе де Веги

Одним з яскравих представників ренесансного реалізму XVII століття був Лопе Фелікс де Вега Карпио (1562-1635) - великий іспанський драматург, поет, вершина золотого століття іспанської літератури.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - подіями.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - сім'ї, глава якого X. Веласкес був постановником перших п'єс Лопе. За рішенням суду юнак був висланий з Мадрида й Кастилії на багато років. Залишаючи столицю, він викрав донью Исавель де Урбина й женився на ній проти волі батька. На вінчанні нареченого представляв родич, тому що Лопе загрожувала страта за появу в Мадриді в порушення вироку.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Валенсії й видає поему «Краса Анжеліки» (1602).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Багато років поет подорожує слідом за коханою й живе там, де вона грає.

З 1605 року Лопе служить секретарем у герцога де Сесса, багато пише для театру. В 1610 році, після скасування вироку суду, він остаточно переїжджає в Мадрид.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - після загибелі сина й смерті другої дружини Лопе приймає сан священика, але не змінює своїм світським принципам життя. Церковний сан не перешкодив йому пережити ще раз всепоглинаюче почуття до Марти де Неварес. Від своєї любові Лопе не відмовився й після того, як Марта осліпла й втратила розум.

В 1625 році Рада Кастилії забороняє друкувати п'єси Лопе де Вега. Нещастя переслідують поета й в особистому житті.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - самотнім, але не зломили його дух і не вбили інтерес до життя. Незадовго до смерті він завершив поему «Золоте століття» (1635), у якій виразив свою мрію, продовжуючи затверджувати ренесансний ідеал.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Лопе засновано на ідеях ренесансного гуманізму й традиціях патріархальної Іспанії. Спадщина його велико. Воно містить у собі різні жанрові форми: поеми, драми, комедії, сонети, еклоги, пародії, прозаїчні романи. Лопе де Везі належить більше 1500 добутків. По назвах до нас дійшло 726 драм і 47 ауто, збереглося 470 текстів п'єс. Письменник активно розробляв поряд з літературними традиціями Ренесансу народні мотиви, теми.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - з Ариосто, він розробив епізод з його поеми - історію любові Анжеліки й Медоро - у поемі «Краса Анжеліки»; сперечаючись із Торкватто Тассо, написав «Завойований Єрусалим» (изд. 1609), оспівавши подвиги іспанців у боротьбі за звільнення Труни Господня.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - вдачами, з іншого боку - заперечує штучні норми, прийоми класичних поем, що створюються по книжкових зразках.

В 1609 році за замовленням Мадридської літературної академії Лопе пише трактат «Нове мистецтво складати комедії в наш час». До цього часу він уже був автором блискучих комедій - «Учитель танців» (1594), «Толедская ніч» (1605), «Собака на сіні» (ок. 1604) і інших. У поетичному напівжартівливому трактаті Лопе виклав важливі естетические принципи й свої погляди на драматургію, спрямовані, з одного боку, проти класицизму, з іншого боку - проти барокко.

Найважливішим положенням естетики Лопе стають вимоги «література повинна випливати життя», «література є не що інше, як дзеркало життя». На думку письменника, ціль комедії- відбивати життя у всьому її різноманітті. Для цього необхідно відкинути ладь всі норми й правила:

 ...Я досі написав Чотириста й вісімдесят три Комедії... І всі, за винятком шести, Грішили важко проти строгих правил. Я все-таки від них не відрікаюся, немає! Будь всі вони написані інакше, Успіху менше б вони мали. Часом особливо буває любо Те, що закони порушує грубо. 

(Тут і далі пров. О. Румера)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - про трагічний. Це неприродно:

 Але суміш піднесеного й смішного Юрбу своїм разнообразьем тішить. Адже й природа тим для нас прекрасна, Що крайності виявляє щогодини. 

На підставі даного положення він виступає проти классицистского вимоги зображувати в трагедії королів і аристократів, а в комедії - плебеїв.

Лопе виступив проти вигадливої манери гонгористов. Він вимагав слідом за ритором Аристидом:

 ...щоб була мова комедій Чиста, ясний, легкий і не відрізнявся Від мови звичайного анітрошки. 

Мовлення, на думку драматурга, повинна індивідуалізувати героя.

Сама дія Лопе де Вега пропонував будувати так, щоб не можна було забрати з п'єси жоден епізод, ні одну її частина. Важливе значення він надавав інтризі:

 Пускай інтрига із самого початку Зав'яжеться й рухається вперед На протяженье п'єси поступово, Розв'язку ж не потрібно допускати До настання останньої сцени. 

При цьому Лопе вимагав об'єктивності в зображенні що відбувається:

 Необхідно уникати всього Неймовірного. Предмет мистецтва - Правдоподібне... 

Лопе дає практичні ради й за структурою п'єси, і по використанню віршованого розміру для передачі тих або інших почуттів:

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - для високих тем терцини, Для ніжних і любовних - редондильи. Сприяє чимало украшенью Введенье риторичних фігур... 

Свої добутки Лопе часто називав комедіями, хоча перед глядачем проходили й трагедії, і драми, і властиво комедії. І таке визначення пояснюється драматургом просто:

 Дзеркалом життя назвати чому ми комедію можемо, Що вона юнакові дати в силах і що старому, Що в ній, крім гострот, квітів красноречья й різних Нас вражаючих слів, можна й треба шукати, Як посередині забав наздоганяє лихо людини, З легкою шуткою як переплітається думка, Скільки зрадницької неправди ми нерідко в слуг спостерігаємо, Скільки лукавства таїть жінка в серце часом, Як сміховинний, і дурний, і нещасливий буває закоханий, Як дотримують черги в житті приплив і відлив, - Про це все, про правила забувши, Слухай у комедії: тобі вона Покаже всі, чим ваше життя повне. 

Лопе радить колегам брати тільки ті теми, які хвилюють глядача, - теми честі, доблесті. І цим темам він сам присвячує чимало чудових комедій.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - короля Вамби» (изд. 1604), «Великий князь Московський і гнаний імператор» (изд. 1617) і інші.

Кращою історичною драмою Лопе де Веги, що стала вершиною пізнього Відродження й ренесансного реалізму XVII століття, є «Фуенте Овехуна» («Овече джерело», 1612-1613).

П'єса з'явилася в результаті довгих міркувань письменника над проблемою взаємин між феодалом - королем - народом. Частково ця проблема вирішувалася в ранній п'єсі Лопе «Периваньес і командор Оканьи» (прибл. 1609-1612). У п'єсі селянин Периваньес, відстоюючи свою честь, убиває командора. Король визнає правоту простолюдина й прощає його. Рішення конфлікту поки носить ідилічний відтінок. Образи селян поетизировани. Однак новаторство Лопе виявилося в тім, що він уперше заговорив про почуття честі, властивому не тільки вищої знаті, але й простим людям, селянам.

Більше об'єктивний дозвіл конфлікту між селянами й феодалом відбудеться саме в «Фуенте Овехуне». Тут автор поєднує в одній дії дві історичних події: повстання селян у селищі Фуенте Овехуна й виступ ордена Калатрава проти короля- католика в 1476 році. Події розвертаються на тлі боротьби за престол Іспанії між королевою Исабелой і її племінницею принцесою Хуаной, на стороні якої виступали багато феодалів, опозиційно настроєні стосовно короля Фернандо і його чоловіку. Про міжусобну війну свідчать епізоди, що розповідають про події, що відбуваються в місцях перебування короля Арагонского Фернандо й королеви Кастильской Исабели в Медині дель Кампо або Торо й палатах магістра ордена Калатрави. З них ясно, наскільки запеклої була ця війна. Так, розповідаючи про облогу міста Сьюдад Реаль і перемозі магістра ордена Калатрави разом з командором Фернаном Гомесом де Гусманом, перший рехидор доповідає королеві:

 Легко магістр Калатрави Облогою уклав нас у полон. Ми до мужності серць воззвали, И с сильним - до сили ми вдалися, Текли струмки гарячої крові З тіл, що довідалися в битві смерть. Так містом, з волі долі, Чрез смуту битви опанував він. 

(Тут і далі пров. К. Бальмонта)

У цій же сцені звучить і характеристика командора як людини, що у своєму селищі «у всіх питая невдоволення, він тримає підданих у ярмі».

Політичне тло зробило спірним питання про сутність конфлікту п'єси Лопе де Веги, тому що протягом усього добутку селяни не раз проголошують свою вірність королеві на противагу службі тиранові Гомесу.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - розвертається не в політичної, а в моральній сфері.

Командор ордена Калатрави Фернан Гомес де Гусман переслідує дівчин селища Фуенте Овехуна й похваляється своїми перемогами перед їхніми нареченими, братами, батьками. Але не всі покірні панові. Уже з перших сцен знайомства з Лауренсией ми чуємо її протест і своєрідну клятву, дану Паскуале, - не покорятися й до кінця відстоювати свою честь перед командором.