Ганна ахматова. «Реквієм»

Твір по літературі: Ганна ахматова. «Реквієм»

"Реквієм" - один з найбільших творів Ахматової - був написаний в 1935-1940 роках. Саме 40-м роком датований епілог - остання частина поеми. Але до читача "Реквієм" прийшов лише в другій половині 50-х років, оскільки в 1946 році Ахматова була піддана жорстокій критиці з боку чиновників і надовго відлучена від літератури. Можливо, у цьому відлученні був винний і "Реквієм", і ті події, які покладені в нього основу

Чоловік Ахматової був обвинувачений в участі в антиурядовій змові й розстріляний по вироку недалеко від Петрограда в 1921 році. В "Реквіємі" відбиті ті почуття, які пережила Ахматова, втративши коханої людини. І хоча події, описані в "Реквіємі", ставляться до 30-м років, у них звучать біль і горе, пережиті самою поетесою

По композиції "Реквієм" швидше за все поема. Окремі вірші об'єднані однією ідеєю - протестом проти насильства. В "Реквіємі" відбилися не тільки почуття й переживання самої Ахматової, не тільки горі тих, хто був відірваний від своїх близьких і укладений у тюремні камери, але й біль тих жінок, тих дружин і матерів, яких бачила Ахматова в страшних тюремних чергах. Саме до цих жінок-страждальницям звернена присвята. У ньому звучить туга від раптової розлуки, коли вбита горем жінка почуває себе відірваної, відрізаної від усього миру з його радостями й турботами

У вступі поеми дана яскрава безжалісна характеристика часу. У перших розділах знайшла своє відбиття безмежна, глибока безодня людського горя. Здається, що ці рядки перегукуються із плачем Ярославівни, що вболіває й по своєму улюбленому, і по всім росіянином воїнам

Поезія Ахматової - це свідчення людини, що пройшов через всі випробування, на які неї прирік " століття-вовк", свідчення того, наскільки жахливо й несправедливо прагнення купки людей знищити природні основи людського існування, те, що складалося світі сторіччями. Але одночасно це й свідчення того, що живе життя, сьогодення, вічне в людях знищити неможливо. І напевно саме тому поезія А. Ахматовій так важлива й так значна для нас

У поемі "Реквієм" А. Ахматова вбудовує свої переживання в контекст епохи. Недарма поема починається так:

Ні, і не під далеким небозводом,

И не під захистом далеких крив -

Я була тоді з моїм народом,

Там, де мій народ, до нещастя, був

Такий був остаточний вибір поетеси