Гарін И. И. Пророки й поети Життя

Гарін И. И. Пророки й поети
Життя

ЖИТТЯ

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - знаємо про Мільтона, ми знаємо завдяки подвижництву його першого біографа, що присвятив своє життя збиранню тисяч і тисяч крупиць, з яких складається опублікований Массоном шеститомник.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - знайти ще однієї людини, життя й особистість якого відновлена з такою повнотою, як життя й особистість Мільтона. Якщо про життя Шекспіра вдалося зібрати жалюгідні крохи, то про життя Мільтона відомо всі!

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "постраждав за віру": батьки знайшли в нього англійську Біблію, що було великим злочином в очах католиків, достатнім для позбавлення спадщини. Втім, це пішло батькові на користь: одержавши юридичне утворення, він швидко сколотив собі стан, придбав будинок і маєток і дав дітям саме блискуче утворення, яке можна було одержати в нього час

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і поети, зокрема Джон Лен, великий знавець Чосера й Спенсера, що зробив певний вплив на юного Мільтона

Людина різнобічних інтересів, композитор і поет, батько обдарив дітей своєю музикальністю й прищепила їм любов клитературе.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - соборі, де, те стихаючи до ледь чутного дзюркоту, те піднімаючись до грізних урочистих звуків, безугавно грає орган. Таких віршів, як вірші Мільтона, не міг написати людина без музичного дарунка

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "спів, література, живопис прикрашали собою серйозну простоту", де культивувалася працьовитість, чесність і глибина християнського почуття. Мільтона - не тільки дитя таланта, але й дитя виховання: тому- те його добро прекрасно, а краса - добра

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - майже як батька, подарував вихованцеві Біблію й привчив його до щоденного читання Святої книги мовою оригіналу. Біблія не тільки підказувала поетові сюжети, не тільки зробила його поетом, але й тією Особистістю, що багато років впливала на мистецтво, культуру й спосіб життя європейців

Мільтон одержав класичне утворення в школі Святого Павла, де Олександр Джилл- старший і Олександр Джилл- молодший прищепили йому інтерес до античності, патристиці й середньовічній поезії

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - версифікації. Джилли, що видаються латиністи (особливо Джилл- молодший, широко відомий у сучасній йому Англії як латинський поет), звертали сугубу увагу й на вивчення рідної словесності

Навчальна допомога з англійської мови (Loисточник: Література Західної Європи 17 століття - панували строгі вдачі й дух бесприкословного підпорядкування старшим. Ще не були скасовані тілесні покарання, хоча їхнє застосування вже зводилося до мінімуму. Університет являв собою різновид монастиря зі строго регламентованим режимом і чернечою дисципліною. Основними предметами крім трьох обов'язкових мов були логіка й філософія. Попри все те студенти відрізнялися далеко не пуританськими вдачами, не останнє місце в їхньому житті грали розваги й бенкети. Багато уваги приділялося іграм і спорту. Щодо цього Кембридж істотно відрізнявся від манірного Оксфорда

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - він підірвав зір, віддаючи книгам весь вільний час. Людина нетовариський і суворий, вона не мав друзів і не вміла ладити з людьми. Він знав собі ціну й мав сильно розвинене почуття власного достоїнства, щоб подобатися іншим. "Науку він любив, але не міг терпіти університету". Озивався про нього вкрай нешанобливо й, видимо, ще в студентські роки подумував про проект перетворення університетської науки, опублікованому через 17 років після закінчення університету. З одного боку, йому претило університетське панібратство, з іншого боку - сухість і схоластичність університетської науки, що жила коментарями Каристотелю.

Сім довгого років тягся університетський курс. За цей час Англія винесла страшну чуму, привітала сходження на престол нового короля, встигла розчаруватися в ньому й мало- помалу збиралася із силами й мужністю, щоб відновити свої древні права й переваги вільної країни

Писати Мільтон початків у роки студентства. У Кембриджі він склав кілька десятків елегій на англійського й латинському, а також Мовлення (Prolusio"На ранок народження Христа", "На обрізання Господне", "Страсті Господни"), або були віршами "з нагоди" ("До Шекспіра", "Вчасно", "На смерть", "На смерть племінниці"). Видимо, уже в коледжі Мільтон мав репутацію серйозного версифікатора. Студентські вірші витримані в дусі античної або біблійної стилістики й більше свідчать про ретельність, чим про поетичну оригінальність. За словами Тильярда, у них Мільтон - тільки слухняний учень і наслідувач латинських поетів

Ретельність - головна риса Мільтона- студента. Свідченням тому є його переписка з Карло Диодати, однокласником і іншому. Диодати писав Мільтону: "Навіщо ти приковуєш себе й удень і вночі до книг і навчання? Живи, смійся, лови годинники юності!" Уже в студентські роки проявляються головні риси Мільтона- людини: величезна працездатність, педантизм, замкнутість, самозаглибленість, що доходить до анахоретства.

В 1629 році він одержав ступінь бакалавра, а три роки через - магістра. Навчання не стільки збагатило Мільтона, скільки розпалила його допитливість. Не бажаючи приймати духовний сан, він відмовився стати викладачем і, не обтяжений службою, зрадився самоосвіті

...як щасливий той, хто не повинен трепаться по судах і клопотати про чужі справи, чиї високі думи не перериваються щохвилини дріб'язковими турботами про сім'ю й господарство, хто не напружує своєї дотепності, щоб викликати милостиву посмішку свого пана, хто не знає по ранках туги й хвороби після розпусної ночі, хто бачить перед собою довгу низку спокійних днів, присвячених улюбленим заняттям у суспільстві незмінних і кращих друзів кожного - його книг і рукописів!

Цей маніфест він мав можливість реалізувати в маєтку свого батька, ділячи час між книгами й природою. А природа в Гортоне була казковою:

Очам відкриваються росисті луги, прекрасно оброблені поля й зелені пасовища, облямовані буками, кленами, тополями й кедрами. Численні струмки, дзюрчачи, збігають у Кольну. Неподалік Итон і Виндзор. Гарна церква XII століття коштує в центрі селища, а поблизу й будинок поета

Гортонский період отшельничества Мільтона - час напруженого самовдосконалення й релігійних і поетичних шукань. У листі до Диодати, датованому вереснем 1637- го він писав: "Я почуваю, як ростуть мої крила, і готуюся до польоту". У Гортоне були написані Аркадци, Кому з, Люсидас, L'Allegro і I1 Pe"академія Гадци", флорентійська література, прилучення до високого духу Данте, поезія Тассо й Мансо.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - порівнювали його ні мало ні багато - з Гомером, Вергілієм і Тассо. Настільки високі оцінки можна пояснити лише визионерской інтуїцією італійських колег так глибиною ерудиції молодого англійця, що вразив італійців неймовірною енциклопедичністю й пієтетом, з яким він ставився до античної й італійської літератури, вибираючи найвищі зразки

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "останнім з могікан", живою реліквією італійського Ренесансу, хоронителем пам'яті про найбільший епік країни. Мансо був особисто знаком з Тассо й Марино й сам втілював успадковану в Данте чортові поета- філософа, традиційну для середньовічної Італії. Спілкуванню Мільтона з Мансо не перешкодили ні різниця у віці, ні релігійні упередження. Хоча Мільтон називав католиків "нечистою когортою папістів", культурні зв'язки виявилися прочнее релігійних забобонів

Багато наговорено про італійські зустрічі й враження Мільтона, але майже нічого не сказано про швейцарські. Чому так важливі швейцарські? Тому, що Женева була колискою кальвінізму й святим місцем для англійського протестанта. Тут Мільтон хотів прилучитися до духу свого кумира, благо від дня його кончини не пройшло ще сторіччя. Тут він хотів наочно переконатися в плодах діянь його.

Мільтон повернувся на батьківщину, переповнений враженнями, задумами й ідеями. Ми любимо просторікувати про його "революційний пафос", навіть зв'язуємо його повернення з назріваючою революцією, але, повернувшись, Мільтон не кинувся на барикади й не ввімкнувся в боротьбу, а залишився стороннім спостерігачем подій, знову замкнувши в лондонському кабінеті. Бачення Загубленого Раю вже проносилися в його голові, уже були створені перші заготівлі, але... Але Бог ще "не освітив його думку й серце", плід ще не дозрів

Життя його йшла тихо й одноманітно. Він ні в чому не змінював своєму строгому режиму "вибраного поета", віддавав перевагу самоті суспільству, цурався жінок і, проводячи цілі дні й ночі в посилених розумових заняттях, не почував навіть потреби в розвагах. Думка, що поет повинен зберігати свій дарунок як зіницю ока, працювати над ним, виховувати його, приносити йому в жертву спокуси юності й спокуси дійшлої вік, не залишала його ні на мінуту. Ставлячись до свого генія з почуттям священної поваги, він, як біблійний пророк, піклувався лише про те, щоб щохвилини бути гідним свого обрання. Коли наступить день обрання, він не знав, він твердо вірив, що такий день настане