Гармонія й музикальність поезії А. А. Фета

Твір по літературі: Гармонія й музикальність поезії А. А. Фета

Фет у кращі свої мінути виходить із меж, зазначених у поезії, і сміло робить крок у нашу область... Це не просто поет, а скоріше поет-музикант, що як би уникає навіть таких тим, які легко піддаються вираженню словом...

П И. Чайковський

Одним з основних прагнень видатного російського поета Панаса Опанасовича Фета протягом усього його творчого шляху залишалося прагнення знайти в поезії «притулок від усяких життєвих скорботний, у тому числі й цивільних». От чому в його добутках ми не знайдемо важких і сумних думок, описів реальних політичних і соціальних подій. У них лише краса, гармонія, музикальність

З перших мінут знайомства з віршами Фета обертає на себе увага їх багате звукове фарбування, їхня мелодійність і плавність, які зближають їх з музичними добутками. Життєрадісність і музикальність звучать у кожному рядку, як наприклад у вірші «Я прийшов до тебе із привітом»:

Я прийшов до тебе із привітом. Розповісти, що сонце встало... ...Розповісти, що отовсюду На мене веселощами віє, Що не знаю сам, що буду Співати, - але тільки пісня зріє

Добутку Фета наповнені надзвичайною гармонією. У його окремих невигадливих фразах стільки почуття, захопленості й світла, скільки може бути тільки в піснях. Справді, коли ми слухаємо музику, ми навіть без слів розуміємо, що хотів сказати її творець, які почуття володіли ім. Наше серце наповнюється бурою емоцій - веселощами, радістю, щастям або легким смутком. Те ж саме можна сказати про вірші Фета. Короткі прості рядки:

Що за вечір! А струмок

Так і рветься. Як зарозвівайся - те соловей

Лунає

А в нас уже ожило врочисте відчуття настання весни. Ми почуваємо, як вона ввірвалася в мир, наповнивши його звуками, сонцем, радістю. Ще не прочитавши наступні рядки, ми вже повністю у владі емоцій, ми вже ясно відчуваємо:

Так-Те всі навесні живе!

У гаї, у полі Все тріпотить і співає

Поневоле.

Зовнішній і внутрішній мир у свідомості поета тісно зв'язані, а часом переплітаються. Так, у вірші «Коли читала ти болісні рядки...» автор говорить про реальну пожежу, що у той же час виражається в пожежі щиросердечному:

Де серця звучний запал сиянье ллє навкруги И страсті фатальний здіймають потоки...

В описі явищ життя або природи поет постійно прибігає до таких епітетів, як «дзвеняча далечінь», «дзвінкий приплив перлам», «гучна земля», «серця звучний запал»... У нього всі «тріпотить і співає», «гудет і колишеться» і «за піснею солов'їної розноситься тривога й любов». Його добутку коштують ближче всього до романсів: у них та ж пісенність, те ж багатство емоцій, ті ж миттєві замальовки картин навколишнього світу, які, зібрані разом, найбільше точно й гармонійно передають подання про життя. Вражає те, що між окремими частинами віршів немає тісного логічного зв'язку. Можна з легкістю переставити місцями чотиривірша - і при цьому збережеться головний зміст добутку, його емоційне фарбування

Чим глибше ми знайомимося з віршами Фета, тим ясніше усвідомимо, що головне в них почуття, емоції, переживання. І це зрозуміло: поет майже ніколи не приводить описи явищ, він пише про те, що відбувається в його душі, коли він спостерігає або переживає ту або іншу подію, будь це життя природи, або ж твір мистецтва, або ж моменти особистого життя. Так, навіть той, хто ніколи не бачив статую Венери, захоплюється нею, читаючи вірш «Венера Милосская»:

Під цим покровом примхливої Злегка піднятих волось Як багато млості гордовитої В небесному лику розлилося!

Нерідко поет говорить про ті почуття, які тільки починають зароджуватися в його душі. Йому важко виразити їхніми словами, саме тому він викликує:

ПРО, якщо б без слова

Позначитися душею було можна!

Але мені здається, що насправді А. А. Фет і говорить у своїх віршах саме душею. І ця душа живе, горить, хвилюється, дихає й співається