Гей Джон. Енциклопедія Кольера

Енциклопедія Кольера

до творчості. Своїм Сучасним станом розумів (The Prese), де він захоплено відгукнувся про літераторів, що публікувалися в періодичних виданнях, а також рядом хвалебних віршів Гей завоював довгу дружбу А. Попа, Дж. Свифта й інших визнаних письменників. З 1712 по 1714 Гей служив секретарем у герцогині Монмутской і лорда Кларендона. Написане білим віршем вірш Вино (Wi) і ироикомическая поема Опахало (The Fa) виявили неабиякий здібності до наслідування й навички вмілого віршотворця. У Сільських радостях (Rural Sports, 1713), що надихнули Попа на створення Пасторалей (Pastorals) і Виндзорского лісу (Wi), і Буднях пастуха (The Shepherd's Week), що вийшли рік по тому, виразилося непідроблене замилування живою природою й співчуття до простих людей. Розхоже, або Мистецтво гуляння по вулицях Лондона (Trivia, or the Art of Walki) - величезний віршований аналог гравюр У. Хогарта, що малює життя Лондона в правління Георга I.) а в 1725 одержав місце наставника-вихователя в герцога Камберленда. Збірник написаних чотиристопним ямбом повчальних Байок (Fables, 1727; т. 2 - 1738) мав успіх у читаючої публіки. Ранні драми Гея - Мохоки (The Mohocks, 1712), Дружина з Бата (The Wife of Bath, 1713), Як це у вас називається (What D'Ye Call It, 1715), Третя година після весілля (Three Hours after Marriage, 1717, написана разом з Попом і Дж. Абертнотом), Диона (Dio) і Бранці (The Captives, 1724) - або зустрічали байдужний прийом, або взагалі не зауважувалися. Однак опублікована в 1728 соціально-політична сатира Опера жебрака (The Beggar's Opera) примножила славу й стан автора. У цьому блискучому добутку Гей проводив уже традиційну паралель між верхами й низами суспільства, між вельможею й злочинцем.)"баладної опери", де комедійні прозаїчні діалоги перемежовуються аріями-баладами. Вільне від проповідництва й моралізування твір Гея зображує легкодумство 18 в. так, що це веселить і глядача 20 в. Опера багаторазово відновлялася й перероблялася, екранізувалася й служила зразком для новітніх наслідувань. У числі останніх - Свято жебрака (Beggar's Holiday, 1947) Д. Латуша й еллингтона й Трехгрошовая опера (Die Dreigrosche) Б. Брехта на музику К. Вайля. Продовження опери, Полли (Polly, 1729), хоча й було заборонено, все-таки встигло принести чималі збори. Останні роки життя Гей провів у суспільстві своїх заступників герцога й герцогині Куинсбери. Умер Гей у Лондоні 4 грудня 1732. Уже після смерті були поставлені його Акид і Галатея (Acis a), Ахілл (Achilles, 1733), Що Бідує дружина (The Distressed Wife, 1734) і Репетиція в Гоутеме (The Rehearsal at Goatham, 1754).

ЛІТЕРАТУРА

Гей Д. Опера жебрака. М., 1977

Материалы по теме: