Григорій у пошуках правди Тихий Дон Шолохов М. А

Григорій у пошуках правди
Хто уцелел - умре, хто мертвий - устане

І от нащадки, згадавши старовину:

- Де були ви? - Питання як громом гримне,

Відповідь як громом гримне: - На Доні!

- Що робили? - Так приймали борошна,

Потім утомилися й лягли на сон

І в словнику замислені онуки

За словом: борг напишуть слово: Дон

(М. Цветаева)

План:

1.Історія створення роману «Тихий Дон»

2.Образ Григорія Мелехова, його характер

3.Сім'я Мелехових

4.Любов Григорія Каксинье.

5.Взаємини з Наталею

6.Особиста думка

Роман «Тихий Дон» Шолохов задумав у середині 20-х рр. Бажання створити роман про Дон, показати козацтво в період революції 1917 р. виникло в письменника під час роботи над донськими оповіданнями й з тих пор не залишало його. У жовтні 1925 р. він почав роботу над романом, що одержав назву «Донщина». Після Михайло Олександрович перейменував його в «Тихий Дон».

Задум роману, за словами самого автора, повністю дозрів тільки наприкінці 1926 року. Після цього Шолохов приступився до активного збирання матеріалу. Відбираючи й систематизуючи матеріал для роману, Шолохов проробив величезну й складну роботу історика. Він прибігав до рясного використання документів, підтверджуючи зображені події й факти цитуванням звертань, листівок, телеграм, відозв, листів, декларацій, постанов і розпоряджень. Деякого глави роману цілком побудовані на цих документах. Надалі автор міняв тільки деталі, хоча багато чого, за його словами, доводилося передумувати й переробляти багато разів.

Образ Григорія Мелехова - центральний у романі М. Шолохова «Тихий Дон». Це типичнейший представник донського козацтва. Для нього характерні такі внутрішні якості, як відкритість, прямодушність, глибоку внутрішню моральність, відсутність станової пихи й холодного розрахунку. Це імпульсивна, шляхетна натура із загостреним почуттям честі. На початку роману це звичайний хутірський хлопець зі звичним колом господарських турбот, занять, розваг. Він живе бездумно. Закохується в замужню жінку. Потім жениться, все-таки не забуваючи про свою першу любов. Тим самим він мучить своєю любов'ю відразу двох жінок. Григорій, придя на війну намагається якнайменше вбивати й коли вбиває там австрійця, , його образ після часто сниться героєві, мучить його. На основі цього можна сказати, що Григорій має високі моральні якості, не дивлячись на всю ту жорстокість, що його оточує. Досвід війни взагалі перевертає його життя, змушує задуматися, заглянути в себе, прислухатися, придивитися до людей. Починається свідоме життя. Протягом усього роману головний герой шукає правду, істину. На шляху до неї він робить багато помилок, переходячи те на одну, то на іншу сторону. І вага ж всіма його вчинками завжди керували ті якості, що йому прищеплював з дитинства батько. Це й сміливість, і відвага, презирство до ворогів, до малодушності, до боягузтва. Він проявляє себе як героя, але його завжди переслідує якийсь сумнів Хто правий? Хто неправий? За кого воювати? Де можна знайти мир? - це лише трохи питання з тих, що задає собі Григорій Мелехов. І все-таки він точно знає, що головними цінностями для нього є: сім'я, будинок, діти, рідна земля. На війні він постійно мріє про те, як прийде додому, як знову займеться мирною працею

Сім'я Мелехових була шанованої на хуторі. Саме через них козача кров початку змішуватися з турчанской. Внаслідок цього всі Мелехови відрізнялися від інших козаком на хуторі. На самому початку оповідання ми знайомимося з Пантелеем Прокофьевичем. У якого з'явився потім старший син Петро, що нагадував матір: великий, кирпатий, у буйної повители пшеничного кольору волось, кароокий, а молодший, Григорій, пішов у батька - «так само сутулився Григорій, як і батько, навіть у посмішці було в обох загальне, звероватое». Жінки сім'ї Мелехових - Іллівна, Дуняшка й Дар'я - зовсім різні, але їх поєднує піднесена моральна краса. Образ старої Іллівни персоніфікує важку частку жінки-козачки, її високі моральні якості. Дружина Пантелея Мелехова - Василиса Іллівна - корінна козачка Верхнедонского краю. Несолодка на її частку випала життя. Саме вона найбільше страждала від запального характеру чоловіка, але терпіння й витримка допомогли їй зберегти сім'ю. Яскравим представником сім'ї є також Дуняшка. Природа наділила її таким же гарячим і твердим характером, як і Григорія. І це особливо яскраво виявилося в її прагненні за всяку ціну відстояти своє щастя. Зовсім іншої з'являється перед нами дружина Петра Мелехова Дар'я. Цю зухвало гарну, струнку, веселу й життєрадісну жінку на хуторі вважали гулякою. Вона любила подобатися чоловікам, у роботі ж була ледача, воліючи їй застілля, посиденьки. Дар'ю, звичайно, не можна назвати черствої й бездушної, але в її серце немає місця ні жалості, ні жалю

На самому початку роману ми довідаємося, що Григорій закохується в Ксенію - дружину сусіда, Степана. Вона була гарна, але це була не просто краса, вона була немов порочна, заборонна, манлива. У ній була якась загадка. Це була сама відкрита, щира й ніжна любов двох людей друг до друга. Той факт, що вона була замужем, тільки підбивав Григорія. Що побачила в житті багато прикростей і страждань, воно рада була увазі. І Гришка став для Ксенії не байдужний, а любимо. Це почуття, спочатку начебто жартівлив і несерйозне, переростало в теперішню любов. Але доля двох закоханих зложилася трагично. Всі були проти їхнього сполучника. Але любов Ксенії й Григорія була так сильна, що змушувала їх зневажати суспільною думкою, поглядами людей на хуторі. І де б не був Мелехов, завжди він згадував свою улюблену, і ніжність переповняла його душу. Навіть її зрада з Листницким не витравила цього почуття. Як не намагався Григорій зненавидіти, забути неї, нічого не виходило, тому що пережиті разом прикрості й радості ріднили їх. Він знову вертався до неї, і з новою силою загорялася їх любов

Перше випробування пришедшее до закоханим це одруження Григорія на Наталі. Женившись на Наталі й кинувши Ксенію, він надійшов підло. Пантелей Прокофьич женив Гришку начебто зі злості, насильно. Відразу після весілля Наталя, хоча й мила, добрій, простодушній, відкритій, покірній, безмовній, турботливій, несміливій, соромливій, скромній і недосвідчена в любові, огиднула Григорію. Але наївне дівчисько закохалося у свого чоловіка без пам'яті, ще толком не знаючи його. Обмінявшись із нареченим кільцями, Наталя віддала йому душу. Залишивши її, Григорій загубив її молодість. Болісно було нещасної бачити глузливі погляди перехожих, дізнаватися про плітки. Легкодумство Мелехова штовхнуло Наталю на самогубство.

Образ Наталі - це образ жінки високої моральної чистоти й почуття. Сильна характером, Наталя довго мирилася з положенням нелюбимої дружини й ще сподівалася на кращу частку. Вона проклинає й любить Григорія нескінченно. Нехай ненадовго, вона все-таки знайшла своє жіноче щастя. Завдяки своєму терпінню й вірі, Наталі вдалося відновити сім'ю, повернути згода й любов

_{»crosslinked«}