Гринев і Швабрин (по романі А. С. Пушкіна «Капітанська дочка») Капітанська дочка Пушкін А. З

Гринев і Швабрин (по романі А. С. Пушкіна "Капітанська дочка")
Петро Андреич Гринев і Олексій Иванич Швабрин уперше зштовхнулися на службі в Білгородській міцності. Гринев був визначений туди по велінню панотця, тому що «Петруше йшов сімнадцятий годок». Швабрин же «вуж п'ятий рік був переведений за смертовбивство».

Обоє вони - молоді офіцери, що прийшли із дворянського роду. Гринев - чесна, щира й прямодушна людина. Він - людина слова. Честь і вірність для нього вище всього. Швабрин, за словами Гринева, «Був дуже не дурний. Розмова його був гострий і цікавий». Зразковим поводженням Олексій Иванич не відрізнявся

Друзями Швабрин і Гринев так і не стали. Причиною їхньої сварки була Марья Іванівна Миронова. Швабрин, з характерної йому хитрістю й чемністю, розповідав Гриневу про Машу, як про «доконаний дурочке» і мисливиці за багатством, що не мало й краплі правдоподібності. А робив це він тому, що колись одержав відмову Марьи Іванівни на сватовство, а тепер бачив розташування Гринева до неї й намагався всіляко зіпсувати їхні відносини. Швабрин ні перед чим не зупинявся. Справа дійшла до грубих образ Марьи Іванівни. Петро Андреич порахував своїм боргом заступитися за кохану, за що одержав виклик на двобій. У цій дуелі Швабрин виявив себе підло, ранивши Гринева, поки той відволікся на лементи Савельича. І навіть після цього вчинку незлопам'ятний Петруша великодушно простив свого «нещасного суперника». Олексій Иванич відповів йому на це ще одним підступництвом: написав донос батькам Гринева.

Але сама низькість Швабрина полягала в його переході на сторону лжецаря Пугачова, адже він зробив це по корисливих міркуваннях. Олексій Иванич у такий спосіб намагався домогтися вже не любові Марьи Іванівни, а хоча б покірності. Чесність і відкритість Гринева залучили Пугачова, і він допоміг Петруше звільнити Марью Іванівну від тиранії Швабрина. Олексій Иванич не хотів віддавати Машу, але не міг ослухатися «государя». Гринев з огидою й піклуванням дивився на Швабрина, що плазував перед Пугачовим. Після цього Петруша женився на Маші, і вони виїхали жити до його батьків. Їхньої дороги зі Швабриним остаточно розійшлися

А. С. Пушкін не випадково використовує прислів'я «...бережи честь змолоду» як епіграф. Гринев зберіг своє достоїнство й вірність. Він не схилив коліна перед ворогом, навіть дивлячись в особу смерті. А Швабрин завжди був підступним, корисливим і підлим. Він втратив честь і сором, «валявшись у ногах випадного козака», а все заради особистої вигоди.

Протилежність принципів і характерів Гринева й Швабрина робить їхніми ворогами.