Ідеал любові й родини в розумінні И. А. Гончарова

Твір по літературі: Ідеал любові й родини в розумінні И. А. Гончарова

Любов у романі "Обломів", як і в інших російських романах, відіграє величезну роль. Закоханістю можна пояснити багато вчинків героїв, вона (любов) - причина радостей і страждань, це головне почуття, що будить душу до життя. У романі "Обломів" любов пожвавлює головного героя, приносить щастя. Вона ж змушує його страждати - з відходом любові в Обломове зникає бажання жити

Чому ми говоримо про види любові? Тому, що кожний любить по-своєму. Не можна провести чіткі границі між різними видами любові, як і дати визначення цьому почуттю. Для одна любов - це всепоглинаюча пристрасть, для інших - лише очікування іншої, справжньої любові, потреба в ніжності. От чому Гончарів у своєму романі "Обломів" представляє нам кілька видів любові

На думку Стендаля, любов розділяється на чотири роди: любов - пристрасть, любов - потяг, любов - марнославство, фізична любов. До якому із цих пологів ставиться почуття, що виникає між Ольгою й Обломовим?

Обоє героя давно чекали любові. Ілля Ілліч, може бути, і не підозрював про цьому, але чекав інстинктивно. І от любов приходить до нього й поглинає його повністю. Це почуття запалює його душу, харчуючись накопившейся за час спячки й шукаючого виходу ніжністю. Воно ново душі Обломова, що звикла ховати всі почуття на дні свідомості, тому любов відроджує душу до нового життя. Для Обломова це почуття - пекуча любов - пристрасть до жінки, що зуміла так змінити його.

Що ж особливого в любові Ольги до Обломову? Я б зрівняв це почуття з любов'ю скульптора до свого геніального утвору. Ользі вдається змінити Іллю Ілліча, вибити з нього лінь і нудьгу. За це вона й любить Обломова! От що герой пише своїй коханій: "Ваше сьогодення "люблю" не є справжня любов, а майбутня. Це тільки несвідома потреба любити, що, за браком справжньої їжі, висловлюється іноді в жінок у пещеннях до дитини, до іншої жінки, навіть просто в сльозах і істеричних припадках... Ви помиляєтеся, перед вами не той, кого ви чекали, про кого мріяли. Перегодите - він прийде, і тоді ви опам'ятаєтеся, вам буде прикро й соромно за свою помилку... ". И незабаром Ольга сама переконується в справедливості цих рядків, полюбивши Андрія Штольца. Виходить, її любов до Обломову була лише очікуванням, вступом до майбутнього роману? Але любов ця чиста, безкорислива, самовіддана; і ми переконуємося, що Ольга може любити й вірить у те, що любить Обломова. На жаль, її серце помиляється, і помилка дивовижна. Обломів розуміє це раніше Ольги

З відходом цієї любові Обломів не знаходить, чим зайняти порожнечу в душі, і знову цілі дні спить і лежить без справи на своєму дивані в Петербурзі, у будинку Гафії Пшенициной. Здавалося, нічого не замінить Обломову збіглої любові. Згодом, ужившись у розміряний побут своєї господарки, наш герой упокорить пориви серця й стане задовольнятися малим. Знову всі бажання його будуть обмежуватися сном, їжею, рідкими порожніми розмовами з Гафією Матвіївною. Пшевицина протиставляється автором Ользі: перша - відмінна господарка, добра, вірна дружина, але в ній немає високої душі; Штольц говорить про неї: "проста баба; брудний побут, ядушлива сфера тупоумства, брутальність - фи!" Друга - витончена натура, далека від рутинного побуту. Напевно, Обломів, та й будь-який чоловік, бажав би зустріти жінку, що сполучила в собі риси й Іллінською, і Пшенициной.

Занурившись у просте напівсільське життя в будинку Пшенициной, Ілля Ілліч нібито потрапив у колишню Обломовку. Тільки все в цьому будинку, на відміну від цього "уламка раю", трудяться й працюють, намагаючись для Іллі Ілліча. Ліниво й повільно вмираючи в душі, Обломів закохується в Гафію Матвіївну. Мені здається, його любов недорого коштує, тому як вона не вистраждана ім. Вона ближче до фізичної любові - Обломів любується круглими ліктями Пшенициной, що вічно рухаються за роботою. Я сприймаю цю любов як подяка героя Гафії і як, що збувається мрію, жителя райської Обломовки.

А Гафія Матвіївна? Хіба її любов така? Ні, вона самовіддана, віддана; у цьому почутті Гафія готова потонути, віддати всі свої сили, всі плоди своїх праць Обломову. Здається, що все життя її пройшла чекаючи людини, якого можна було б віддано любити, піклуватися про нього, як про рідного сина. Обломів саме такий: він ледачий - це дозволяє доглядати за ним, як за дитиною; він добрий, м'який - це торкає жіночу душу, що звикла до чоловічої брутальності й неуцтва. Як зворушлива любов і співчуття грубої жінки до безпомічного й занепалий до повного занепаду душі панові! Це почуття виконане материнської ніжності. Звідки в простій жінці такі почуття? Можливо, ця якість її души й залучає до себе нашого героя

Другові Обломова, Штольцу, незрозуміла ця любов. Від нього, діяльної людини, далекі ледачий домашній комфорт, порядки Обломовки, а тим більше жінка, що огрубіла у своєму середовищі. От чому ідеал Штольца - Ольга Іллінська, тонка, романтична, мудра жінка. У ній відсутній і найменша тінь кокетства

Один раз під час подорожі по Європі Штольц закохується в Ольгу. Отчого? Андрій не довідається в ній своєї колишньої подруги, юної дівчинки, на чиїй особі він завжди без праці читала питання, живу думку

Він занадто поглибився в розгадку зміни в Ользі... "Як вона дозріла, боже мій! Як розвилася ця дівчинка! Хто ж був її вчителем?.. Не Ілля ж!.." Андрій шукає й не знаходять пояснення зміні в Ользі. Нарешті, задавшись питанням "любить чи ні?", Штольц і сам без пам'яті закохується в недавню подругу. Настає мінута пояснення - і Андрій благає Ольгу про допомогу. Він просить пояснити її несподівану зміну. І отут він довідається від Ольги про їхній роман з Обломовим і не вірить у те, що можна любити Іллю. Ользі здається, що дотепер вона любить його й, жагуче бажаючи подарувати цю любов Штольцу, знаходить у собі відповідь: "Жінка істинно любить один раз". Штольц пропонує Ользі вийти за нього заміж - і вона погоджується

Отже, Штольц закохується в "нову" Ольгу. Ця невідомість, таємниця "нової" Ольги й захоплює Андрія. Він знає, що завдяки своєму характеру буде щасливий лише з живою, діяльною Ольгою. Його любов. чиста й безкорислива, він не шукає в ній вигоди, яким би невгамовним "ділком" не був

А що відбувається з Ольгою? Мучення терзають її. Їй здається, що єдина любов - Обломів. Погоджуючись на шлюб зі Штольцем, Ольга вірить, що коли-небудь любов прийде й до неї. А зараз вона не може відрізнити свою дружбу від любові й не знає, що відбувається в її душі. Я назвав би її сьогодення й майбутнє почуття: любов - дружба - борг, тому що три цих поняття занадто тісно сплелися в її відношенні Кштольцу.

Підводячи підсумки, я ще раз хочу сказати, що сила, глибина і якість любові залежать від самих людей. Але й люди міняються від цього почуття! Як разом оживає Обломів, коли бачить, що його щастя з Ольгою залежить від перемоги над лінню! І сама Ольга взрослеет, набирається досвіду після історії з Обломовим. Як щаслива господарка Гафія, коли її щоденна турбота й вічний рух набувають сенсу заради зручності Іллі Ілліча. І Обломів щиро дякує їй за це. Про багатьох почуттях не можна сказати із упевненістю, що це любов або не любов. Гончарів не хоче розкривати перед читачем всі двері свята святої душі його героїв. А зроби він це, перед нами не виникало би вічне питання: рухатися вперед або спочивати? Любити або не любити?

Важко сказати, який ідеал щастя й любові в письменника Гончарова, що не имели свою власну родину. Однак свої мрії, задуми, ідеї автор, як правило, втілює в головному герої. Вони духовно зчеплені й нерозлучні. Саме він і дозволить мені створити подання про авторський ідеал

"Ідеал щастя, намальований Обломовим, полягав не в чому іншому, як у ситному житті, - з оранжереями, парниками, поїздками із самоваром у гай і т.п., - у халаті, у міцному сні, так для проміжного - в ідилічних прогулянках із кроткою, але дебелою женою й у спогляданні того, як селяни працюють". Це мрії Обломова, які роками друкуються в його уяві. Мрії несуть Обломова в дитинство, де було затишно, тихо й спокійно. Ідеал родини для Обломова йде саме з дитячих спогадів... "Нянька чекає його пробудження. Вона починає натягати йому панчішки; він не дається, пустує, бовтає ногами; нянька ловить його, і обоє вони регочуть..."

"Дивиться дитина й спостерігає гострим і перейнятливим поглядом, як і що роблять дорослі, чому присвячують вони ранок. Жодна дріб'язок, жодна риса не вислизає від допитливої уваги дитини..." І якщо ми зрівняємо порядок життя родини Обломова й життя, описувану Обломовим Штольцу, те одержимо дві дуже схожі картинки: Ранок... Поцілунок дружини. Чай, вершки, сухарі, свіже масло... Прогулянки із дружиною під синім-синім небом, по тінистих алеях парку. Гості. Ситний обід. "В очах співрозмовників побачиш симпатію, у жарті щирий, незлобний сміх... Усе по душі!" От ідилія, "обломовская утопія".

Ця ідилія частково персоніфікується у відносинах Обломова й Гафії Матвіївни. Ця жінка, у якій Обломова так захоплюють повні лікті з ямочками, рухливість, хазяйновитість, плекає й опікує його, як дитини. Вона забезпечує йому спокій і сите життя. Тільки чи був це ідеал любові? "Він зближався з Гафією Матвіївною - начебто посувався до вогню, від якого стає усе тепліше й тепліше, але якого любити не можна".