Ілля Богданов, школа №1268

Ілля Богданов, школа №1268 р. Москви МОЯ РОДИНА В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ Друга Світова війна одна із самих кривавих і драматичних віх в історії людства. Безліч країн і народів було утягнено в цю війну. Особливо багато лих і руйнувань принесла вона нашому народу. Немає в Росії жодної родини, яку б ця війна не торкнулася. Не обійшла вона стороною й нашою родиною: змінила життєві плани, відняла близьких, змусила голодувати, жити вевакуации.   Одна з моїх бабусь, Тамара Йосипівна, в 1941 році закінчила школу. Багато хто її однокласники майже відразу після випускного балу відправилися на фронт, і лише деякі повернулися.

Дивлячись на фотографію бабусиного класу, не хочеться вірити, що майже нікому із цих молодих симпатичних усмішливих хлопчиськ не довелось дожити до Дня Перемоги, обійняти мати, здійснити всі свої юнацькі плани. Бабуся відклала своє давно намічене надходження в інститут, і в найважчі для країни 19411942 роки вона пішла працювати в авіаремонтні майстерні. За сумлінну роботу вона, комсомолка й активістка, була відзначена грамотами. "Усе для фронту, усе для перемоги" це гасло пройшло через серце кожної людини нашої країни   Будучи ще школяркою інша моя бабуся Валентина Михайлівна після школи бігала в госпіталь допомагати доглядати за пораненими. Говорить, що так і не змогла звикнути до чужого болю, і щораз, коли, незважаючи на всі зусилля персоналу, ктото з бійців умирав, у неї стискувалося від болю серце. Може бути, тому після закінчення школи вона вибрала не плановану раніше професію лікаря, а зовсім іншу, саму мирну вчителі   Дбайливо зберігають у нашій родині пам'ять про мого прадіда генералмайоре авіації Скробуке Йосипу Васильовичі. У роки війни мій прадід очолював Перше Чкаловское Военноавиационное училище льотчиків ВВС  КА.

Навчені й виховані в цьому училищі "Сталінські соколи" брали участь у бойових діях на всіх фронтах. Багато хто з них нагороджені урядовими нагородами, визнані гідними звань "Героя Радянського Союзу".

На жаль, зовсім деякі з них дожили до перемоги   За роки роботи начальником авишколи прадідом було внесено багато раціоналізаторських пропозицій по вдосконаленню навчальних літальних машин, зокрема, удосконалений навчальний літак МУЛ2, що дозволило не тільки заощадити для держави кошти, але й значно підвищити якість навчання. Часто Йосип Васильович безпосередньо сам випробовував найбільш складні вдосконалені літальні апарати   Із всіх фронтів направляли прадідові листа вдячні учні. Фотографії деяких з них, наприклад, Героя Радянського Союзу майора Шарина, зберігаються в нашім сімейному архіві   В 1943 році Йосип Васильович був призначений Заступником командуючого Восьмої Повітряної Армії в складі Південного фронту, у тому числі займався питаннями взаємодії ВВС із наземними військами   Діяльність Йосипа Васильовича у військові роки неодноразово відзначена подяками наказами ВВС КА, у листопаді 1944 року Указом Президії Верховної Ради СРСР він був нагороджений орденом  Червоного Прапора, у лютому 1945 року орденом Леніна, у травні 1945 року медаллю "За перемогу над Німеччиною".   На жаль, мого прадіда вже немає в живих, і я не можу почути з його вуст розповіді про ті роки. Але залишилися фотографії, спогади, листи. Є фотографії мого прадіда й у деяких книгах по історії авіації   Інший мій прадід Богданов Іван Васильович у роки війни трудився головним інженером Наркомату легкої промисловості, а після війни приймав участі в демонтажі хімічних заводів у Німеччині.

Нагороджений медалями "За оборону Москви", "За доблесну працю у ВОВ 19411945 р. ".   Я пишаюся тим, що у Велику Перемогу нашої країни над фашистською Німеччиною внесла свою лепту й мою родину