RusLit – русский язык и литература в школе
Лучшие методики преподавания русского языка для учителей в школе и готовые литературные работы школьникам
RusLit – русский язык и литература  в школе
Navigation
  • Русский язык
    • Пунктуация
  • Литература
    • Литературный процесс
    • Литература и текст
    • Теория литературы
  • Контакты
Вы здесь: Главная › Морфемика › Історія англійської літератури Розділ 2. Чартистська література. Сторінка 5

Історія англійської літератури Розділ 2. Чартистська література. Сторінка 5

Історія англійської літератури
Розділ 2. Чартистська література. Сторінка 5

"знаменитого хартистского агітатора" {Н. Г. Чернишевський. Повне собр. соч. в 15 томах, т. VI, стор. 90.} і разом з тим - талановитого поета, літературного критика й романіста.)"союзників", придбав характер дійсно масового, пролетарсько-революційного руху. Джонс був глибоко переконаний у необхідності революційного перетворення англійського суспільства. За словами енгельса, "він був серед політиків єдиним _утвореним_ англійцем, що стояв au fo) еволюціонував від ліберального фритредерства до чартизму, до якого примкнув у момент нового підйому руху в 1846 році. Поетичний і публіцистичний талант, багатобічні знання, ораторський дарунок і, саме головне, правильне розуміння завдань чартизму висунули його в число самих впливових вождів руху. Творчість Джонса невіддільно від його бойової політичної діяльності. Він став захисником принципу "фізичної сили" у питанні про завоювання хартії й одним із засновників і керівників міжнародного суспільства "Братніх демократів" - самої лівої робочої організації в Англії того часу, - яке й очолював аж до 1853 р.) "Північна зірка" з номера в номер друкувала його виступу. Більше, ніж хто-небудь із вождів чартизму, Джонс зазнавав впливу від плідних ідей і енгельса. "Джонс стоїть на цілком правильному шляху, - писав в 1852 р. енгельс Марксові, - і ми можемо сміло сказати, що без нашого навчання він ніколи не вибрався б на вірну дорогу..." {К. Маркс і Ф. енгельс. Соч., т. XXI, стор. 342.}. Перебуваючи в полоні багатьох утопічних ілюзій, що свідчили про незрілість англійського робочого руху середини XIX століття, Джонс проте засвоїв ряд положень марксизму й зрозумів, що тільки революційним шляхом можна дозволити протиріччя праці й капіталу

Вершиною політичної й творчої діяльності Джонса був період, що ставиться до 1846-1854 гг.)"Нью-йоркська трибуна" чартистський мітинг, Маркс і енгельс приводять відповідь Джонса на зауваження, що його мовлення буде передана поліцейськими чинами уряду: "Що стосується мене, я не піклуюся про те, що вони скажуть, - вони можуть говорити, що їм завгодно. Я відправляюся на агітацію як солдат на битву, - ідучи назустріч своїй долі серед куль, що летять, щоб упасти й загинути або залишитися в живі й перемогти, тому що я - солдат демократії" {К. Маркс і Ф. енгельс. Соч., т. X, стор. 154.}.)"Північній зірці", а потім в "Народній газеті", що видавалися для народу, Джонс прагнув втілити гострий ідейний зміст у просту доступну поетичну форму, створювати добутку, що звучать "у народному ключі". Реалістично зображуючи дійсність, Джонс підводив робочого читача до думки про необхідність корінного ламання існуючого ладу. У його добутках з'являються такі ідеї, теми, образи, яких ще не було в англійській літературі. народні маси, Що Борються, коштують у центрі його творчості; і питання народностей і ідейності мистецтва закономірно займають центральне місце в його естетиці. Численні статті Джонса, присвячені завданням літератури, і понині становлять живий інтерес, будучи коштовним внеском у спадщину демократичної, соціалістичної культури англійського народу. Доводячи у своїх літературних статтях, що боротьба за звільнення народних мас є "самою моральною темою століття", Джонс писав: "Література виражає дух часу: тільки в цьому випадку вона являє цінність, у противному випадку, вона - ніщо". Говорячи про дух свого часу, Джонс мав на увазі революційний підйом працюючих мас. Зв'язок мистецтва із громадським життям і служіння літератури справі боротьби за звільнення народу становлять вихідні пункти його реалістичної естетики. Своя вимога реалізму Джонс містив у ясну й чітку формулу: "Добуток, щоб мати право на майбутнє, повинне бути правдивим вираженням сьогодення".

Творчість Джонса перейнята глибокою вірою в силу правдивого художнього слова й свідомістю високої відповідальності письменника перед народом.)"беруть незначні теми, цікаві тільки для деяких вибраних або, ще частіше, замикаються у хворобливі, абстрактні теорії..."; він висміював прихильників реакційного романтизму, у творчості яких місце живих людей займають "саламандри й серафими, містерії й джентльмени надприродного походження...".) поезії. "Чартизм швидкими кроками, - писав Джонс, - вступає на поле літератури; він ще не перейшов в область драми. Поезія чартизму, дійсно - сама свіжа й найбільш хвилююча поезія століття; як в Англії, так і у Франції, Америці, Ірландії, Німеччині поетичний геній змушує звучати струни волі; і свіжа сила його творчості гордо протистоїть вихолощеним віршам модної школи".) щодо цього серія його статей під загальною назвою "Національні літератури", де розглядається література Росії, Польщі й Німеччини. Джонс прагнув, як він указує в передмові, дати розбір добутків тих письменників, "по яких читач щонайкраще зможе судити про характерні риси цих народів, тому що, як загальне правило, тривалу популярність завойовують тільки ті добутки, які є вираженням народного розуму й почуття".

Письменником, творчість якого було "вираженням народного розуму й почуття" Росії й тим самим було тісно зв'язане своїми коріннями з російським народом, Джонс уважав "найбільшого поета Росії" А. С. Пушкіна. Саме Пушкіну він присвятив статтю "Росія".

Прагнення до суспільної волі, боротьба з деспотизмом сприяли, на думку Джонса, розвитку таланта Пушкіна в похмурі роки миколаївського режиму. Високо оцінюючи талант великого російського поета, Джонс захоплювався мужністю Пушкіна-Громадянина

Деякі факти життя й творчості Пушкіна були невідомі Джонсу, про деякі він почерпнув невірні відомості, але тим більше чудово, що він зміг піднятися на голову вище більшості своїх сучасників, буржуазних письменників і критиків, в оцінці Пушкіна. Наша біографія Пушкіна, писав Джонс, "буде дуже відрізнятися від тих, які дотепер публікувалися. Це викликано тим, що Микола хоче, щоб його вважали заступником і благодійником літератури, і біографи поета витягали свій матеріал з палацових версій його життя".

Джонс розумів, що прямим винуватцем загибелі Пушкіна був імператор Микола "як автор цієї катастрофи, як таємний натхненник диявольської кореспонденції". "Ми знаємо, - писав Джонс, - що не хто інший, як він, був зацікавлений у смерті поета... Історія повинна буде записати це як одне з отвратительнейших його вбивств...". Джонс указує, що й Лермонтов впав жертвою деспотизму Миколи I.

Джонс підкреслює зв'язок творчості Пушкіна з розвитком визвольної боротьби в Росії. "Пушкін став членом таємних суспільств, що пустили біля цього часу глибоких корінь у Росії під доблесним керівництвом Пестеля. Коли повстання вибухнуло при вступі на престол Миколи, Пушкін твердо вирішив взяти участь у ньому". Джонс помилявся, називаючи Пушкіна членом таємного суспільства, але він був прав, указуючи на внутрішню близькість ідей декабризму й поезії Пушкіна. Джонс не раз у своїй творчості високо оцінював декабризм як передовий демократичний рух, особливо в "Романі про народ" і статті "Раса проти націй".

Творчість Пушкіна, писав Джонс, було підготовлено тривалою історією розвитку російської літератури. Джонс знайомить англійських робочих читачів з іменами Ломоносова, Державіна, Карамзина, Жуковського, Капниста, Крилова, Грибоєдова, Гоголя

Стаття Джонса про Пушкіна зберігає й тепер значення, як хвилюючий документ із історії дружніх культурних зв'язків російського й англійського народів.) г., що почалося в 1847 р. співробітництво з "Сполучником комуністів", проведення під тиском пролетаріату білля про 10-вартового робочому дні, що "звільнив робітників... від солідарності з усіма реакційними класами Англії" {К. Маркс і Ф. енгельс. Соч., т. VIII, стор. 104.}, - все це сприяло революционизированию світогляду Джонса.

Основним змістом політичної діяльності й творчості Джонса 1846-1848 гг. була боротьба за хартію, що вилилася в широку агітацію за досягнення її шляхом "фізичної сили". Боротьбу за хартію Джонс не відривав від революційних подій на континенті, уважаючи її, цю боротьбу, одним з ланок боротьби народів за своє звільнення. "Успіх хороброго народу Франції, - говорилося після перемоги лютневої революції 1848 р., у звертанні "Братніх демократів" до робітничого класу Англії й Ірландії, під яким серед підписів представників від Англії стояв підпис Джонса, - надихає нас на енергійні зусилля для прийняття Хартії. Чи можуть англійці залишатися політичними й соціальними рабами, коли Франція вільна?".

Але незрілість англійського робочого руху середини XIX століття часто приводила вождів лівого крила до поступок дрібнобуржуазної ідеології. Цим пояснюється захоплення Джонса горезвісним земельним планом О'коннора, що передбачав повернення робітників на землю

У цей період у творчості Джонса спостерігаються суперечливі настрої. Так, наприклад, вірша Джонса, присвячені революційному завоюванню хартії ("Чартистський хор", "Наш виклик", "Наша доля" і ін.), протистоять створеним у ці ж роки добуткам, що ідеалізують спокійне сільське життя, що агітує за реакційний план повернення робітників на землю ("Пісня дорозі", "О'коннорвилль", поема "Фабричне місто" і ін.). Глибока впевненість у перемозі звучить у вірші "Чартистський хор".

Звертаючись до промислових королів (cotto) і земельним магнатам (cor), робітники говорять їм: "Всупереч усім вам, ми зруйнуємо рабство й завоюємо наші землю й працю!"

»crosslinked«

Материалы по теме:

  • История английской литературы Глава 2. Чартистская литература. Страница 5История английской литературы Глава 2. Чартистская литература. Страница 5
  • Свята УкраїниСвята України
  • Історія англійської літератури Розділ 2. Чартистська літератураІсторія англійської літератури Розділ 2. Чартистська література
  • Сидорченко Л. В. Історія закордонної літератури XVIII століття Глава 19. Сентименталізм і рококо: творчість Клопштока й ВиландаСидорченко Л. В. Історія закордонної літератури XVIII століття Глава 19. Сентименталізм і рококо: творчість Клопштока й Виланда
  • Физкультпаузы во время выполнения домашних заданийФизкультпаузы во время выполнения домашних заданий
  • «Тихо! Тривога!!» Історію надіслав«Тихо! Тривога!!» Історію надіслав

Pages: 1 2 3 4 5 6

Рубрики

  • Литература
  • Литература для учащихся
  • Литература и текст
  • Литературный процесс
  • Методика
  • Морфемика
  • Морфология
  • Орфография
  • Программы, пособия
  • Пунктуация
  • Рефераты
  • Русский язык
  • Русский язык для учащихся
  • Словообразование
  • Сочинения
  • Теория литературы
  • Тестирование
  • Учебные программы
  • Фонетика
  • Фонология

Новые сочинения

  • Смешное и трагическое в комедии Д. И. Фонвизина Недоросль
  • Б. Л. Пастернак Доктор Живаго
  • Мертвые души в поэме Гоголя
  • Порок под личиной добродетели
  • СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦИОННОЕ СВОЕОБРАЗИЕ РОМАНА БУЛГАКОВА МАСТЕР И МАРГАРИТА

© 2021 RusLit – русский язык и литература в школе