Історія всесвітньої літератури. Література Західної Європи XVII в. Самарин Р. М.: Комедія Реставрації й роман другої половини XVII в

Історія всесвітньої літератури. Література Західної Європи XVII в.
Самарин Р. М.: Комедія Реставрації й роман другої половини XVII в.

Самарин Р. М.
Комедія Реставрації й роман другої половини XVII в.

Історія всесвітньої літератури: В 8 томах / АН СРСР; Ин- т світовий лит. ім. А. М. Горького. - М.: Наука, 1983-1994.Т. 4. - 1987. - С. 202-204.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - під загальним поняттям «комедія Реставрації».

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - пізньому часу - до кінця сторіччя, до рубежу з новим століттям. Лише перші добутки У. Конгрива, У. Уичерли, Дж. Фаркера, Дж. Ванбру й ряду інших комедіографів були створені в період реставрованої монархії Стюартов, а їхня творчість розвивалася в XVIII в. у суспільних умовах, що зложилися після компромісу 1688 р., відбиваючи ті зміни, які відбувалися в цей час у житті Англії, в англійській культурі. Тому терміном «комедія Реставрації» треба користуватися з певними застереженнями й уточненнями.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - в образі Мальволио в Шекспіра або в образі Рабби Бизи в Джонсона, тепер стали предметом карикатури й сатиричних вправ набагато менш талановитих авторів. Уже в перші роки після падіння республіки з'являється ряд злободенних комедій, що висміюють пуритан і їхніх звичаїв, що їдко зображує життя Англії в недавні республіканські роки: «Охвістя, або Зерцало недавнього років» Тезема (1661), «Комітет» Р. Говарда (1665), «Політики із Сіті» Кроуна (1682), «Круглоголові» А. Бен (1682). Комедії ці позбавлені скільки- нибудь значної художньої цінності й занадто упереджені, і вони не стали помітним явищем у літературі того років, але їм не можна відмовити ні в дотепності, ні у влучності, з який у них викриті ханжі й політичні ділки.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - створює Джордж етеридж (1635? - 1692), наприклад «Комічна помста» (1664). У його комедіях «Вона хотіла б, якби міг» і «Модний чоловік» глядач зіштовхувався із самими несподіваними любовними ситуаціями, із захоплюючим сюжетом, що буяв зухвалими й малопристойними витівками. Як уже говорилося, Давенант і особливо Драйден з успіхом відновили на сцені жанр світської комедії. Але нові риси, породжені життям англійського суспільства в умовах реставрованої монархії, стали чітко позначатися у творчості молодих авторів, що висунулися після 1660 р.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - королівській сім'ї, воно перейшов від ролей, які грав у житті, до створення п'єс про це життя. Уже перша його комедія - «Любов у лісі» (1672) - залучала безпосередньо живим і зухвало смішним зображенням світського середовища. Вносячи в сюжет ситуації й учинки, звичайні для англійської знаті, Уичерли показує її жадібної до насолод, що нестримно прагне до здійснення своїх бажань, проходження яким стає в його комедіях життєвим законом для кавалерів і дам. Циническое веселощі панують у цьому середовищі, прикриваючи зростаючу спустошеність, розпусту видається за любов, егоїстичний розрахунок - за життєву мудрість, бездушшя й нелюдськість - за гарне виховання. Прагнучи захопити й розвеселити зал для глядачів, Уичерли створює натуралістичні сцени, дражнить пікантними перевдяганнями.

Дух розгулу й розпусти тріумфує в наступних комедіях Уичерли - у дотепній і галантній комедії «Учитель танців» (1672) з її атмосферою двозначності, у комедії «Садибна дружина» (1673), що переносить нас у побут багатої англійської садиби, де ще вільніше можна зрадитися безустанним донжуанським забавам. Цей дух грубого гедонізму, прославляння нескінченних гульб і любовних пригод, світська зневага до манірної статечності пуританського побуту були прийняті за відмітну рису «комедії Реставрації» і дали підстава бачити в ній видовище грубо розважальне, що граничить із непристойністю, непристойне, з погляду літературного критика XIX сторіччя.

Але в Уичерли минулого й інші комедії, наприклад «Щирий друг» (1674). У центрі її аж ніяк не знатний джиґун і не легковажна дама, а старий капітан Менли, на який обрушуються життєві негоди й нещастя. Люди, яким він вірив, виявляються ошуканцями й негідниками. Ті, кого він недооцінював і чию прямоту він приймав за брутальність і холодність, виявляються теперішніми друзями й допомагають йому впоратися з лихами, які він мужньо виносить. І навіть трафаретна жіноча роль із перевдяганнями дозволяє розкрити щирість почуттів, випробовуваних вірної улюбленої, яка треба за Менли в плаття юного слуги. Погоні за грошима, влади золота в цій комедії протипоставлені вірні серця й справжні почуття, що не заважає авторові й тут говорити мовою найчастіше дуже грубим і малопристойним і вводити натуралістичні сценки.

У п'єсі Уичерли пробилася з повною силою тенденція до зображення життя в неприкрашеному виді з її низькістю й вульгарністю, але й з осудом влади грошей і загального преклоніння перед ними. Моралізаторська лінія комедії присутня у світських комедіях Уичерли у вигляді іронічної позиції письменника, що зображує витівки й грубі забави людей, що вважають себе зіллю землі.

Зображення морального падіння англійської знаті й буржуазної аристократії наслідує, що їй нової, ще більш гостро дано у творчості У. Конгрива (1670-1721). Прикладом можуть служити комедії «Старий холостяк» (1693) і «Любов за любов» (1695), де з особою силою показано, у яку низинну забаву перетворили любов у світському середовищі (взагалі ж літературна діяльність цього блискучого комедіографа, і в першу чергу дві його останні п'єси, належать уже наступній епосі). А комедія Дж. Фаркера (1678-1707) так і називається «Любов і пляшка» (1698). Два магніти - стан сп'яніння й майже хворобливого сексуального порушення - характерні для героїв Фаркера, що знаходить це смішним і витягає із ситуацій своєї комедії чимало можливостей для розваги аудиторії. Але хоровод пороків, що танцює на сцені Фаркера, - це лиховісна картина розкладання й занепаду англійських правлячих класів.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і гиперболизированном виді англійська комедія показала стан європейської феодально- буржуазної знаті в цілому, вона зображувала зворотний бік того суспільства, що бажало бачити себе у фарбах пасторалі або галантного роману, у чарівному дзеркалі прециозной літератури.

Поряд з поезією й драматургією усе більше важливу роль у розвитку англійської літератури в 60-80- е роки грала художня проза, особливо жанр роману. У значній мірі він розвивався за рахунок перекладів із французької, іспанської й італійської мов. Прециозние романи Де Гомбервиля, Ла Кальпренеда, Мадлен де Скюдери стали відомі в Англії ще в роки республіки. Емігранти, повернувшись, принесли із собою не тільки стійкий інтерес до цих письменників, але й навички перекладачів, для яких французька мова стала особливо близька.

Уже в 1655 р. з'являється оригінальний прециозно- лицарський роман англійською мовою. Це «Партенисса» Р. Бойля. До юрби героїв- петиметрів, галантних авантюристів, прославлених французькими романістами, додалися нові персонажі - парфянский принц Артабан і царствений араб Сурена, що сперечаються з- за любові прекрасної й шляхетної Партенисси - дочки доблесного полководця.

У порівнянні з популярними в Англії зразками старих прозаїчних лицарських романів XV-XVI вв. і з лубочними виданнями начебто «Чудової історії лорда Фоконбриджа, побічного сина Ричарда Левине Серце» (1635) або «Чудової історії короля Генріха VIII» (1635) галантно- героїчні романи другої половини століття були явищем новим і сприймалися англійськими письменниками крізь призму сучасних подій. Ці добутки, насичені оповіданням про трагічні події - баталіях, змовах, придворних інтригах, хвилювали читачів, які й самі були учасниками й свідками історичної трагедії, що розігралася в Англії.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - візерунок оповідання. Прециозная стихія панувала в цікавому романі Афри Бен (1640-1689) «Оруноко, або Царствений раб» (1688), що своїм гуманістичним відношенням до проблеми торгівлі рабами вигідно відрізнявся від світського англійського роману кінця XVII в. Інші романи А. Бен відповідали рівню французької прециозной літератури, наприклад «Лисидус, або Вишуканий закоханий» (1688), навіть написаний по- французски. Слід зазначити, що інші автори прециозних романів - Бойль або Бен - були також авторами прециозних трагедій, у яких вони охоче використовували прийоми, властиві їм як романістам, - галантно- прециозний роман і драйденовская трагедія «героїчної драми» становлять щось дуже взаємозалежне й характерне в цілому для відродженої аристократичної культури кінця XVII в. До прециозной лінії англійської прози примикає й Мери де ла Ривьер Менли своїм своєрідним добутком «Нова Атлантида» (1711). Книга ця наповнена відзвуками подій історії Англії, зображеної за назвою Нової Атлантиди. Оцінка цих подій дана з погляду палкої прихильниці торуй.

Однак світський галантно- прециозний роман в англійській літературі відігравав роль більше складну, чим у французькій або тим більше в німецькій літературі. Це особливо позначається у творчості А. Бен і М. Менли. Радянські дослідники вказують на те, що в цих романах поглиблена розробка теми любові, захист права на любов для всякої людини був коштовною гуманістичною тенденцією, що може розглядатися як деяке передвістя англійської Освіти, що зароджується на рубежі століть раннього.