Катерина й Варвара в драмі А. Н. Островського «Гроза» Гроза Островський А. Н

Катерина й Варвара в драмі А. Н. Островського «Гроза»
Існує два типи людей: одні - це люди, які звикли боротися за краще життя, люди рішучі, сильні, інші ж воліють підкоритися, пристосовуватися до навколишніх умов

У п'єсі А. Н. Островського «Гроза» Катерину можна віднести до першого, а Варвару - до другого типу

Катерина - натура поетична, вона почуває красу природи. «Устану я, бувало, рано ранком, літо, так сходжу ключик, умиюся, принесу із собою водици й всі, всі квіти в будинку поллю. У мене квітів було багато, багато» - розповідає Катерина про своє дитинство. Вона постійно тягнеться до краси, сни її наповнені чудесами. Катерина часто бачить себе в образі птаха, що підкреслює романтичну височину її душі. Але в будинку Кабанових її не розуміють, вона постійно перебуває в гнобленні господарки

Катерина мріє про дітей: « Хоч би діти чиї-нибудь! еко горі! Дитинок-Те в мене немає: всі б я й сиділа з ними так забавляла їх. Люблю дуже з дітьми розмовляти - ангели адже це». Яка би любляча мати й дружина вийшла б з Катерини в інші умовах

Щира релігійність Катерини сильно відрізняється від релігійності Кабанихи й Дикого, для яких релігія похмура сила, що придушує воля людини. Для Катерини - це поетичний мир казкових образів: «...До смерті любила я в церкву ходити! Точно, бувало, я в рай увійду, і не бачу нікого, і час не пам'ятаю, і не чую, коли служби скінчиться», - згадує вона

Чесна, щира й принципова, вона не здатна на фальш і обман, якими живуть інші жителі Калинова. Її життя виявляється нестерпною. Але Катерина - дуже сильна натура, і тому вона веде боротьбу проти «темного царства».

Катерина не може звикнути з жорстоким миром диких і кабанячих, вона прагнути відстояти волю своєї особистості. Образ Катерини подібний з образом, що тече, як вимагає її природна властивість. За словами Добролюбова, у її поводженні проявляється «рішучий, цільний російський характер», що «витримає себе, незважаючи ні на які перешкоди, а коли сил не вистачить, то гине, але не змінить собі».

Зовсім інша з'являється перед нами Варвара. Вона не марновірна, не боїться грози. Варвара не вважає обов'язковим дотримувати звичаїв. Вона змогла пристосуватися до поводження навколишніх її людей. У ній живе надія, що, вийшовши заміж, вона зможе вирватися із цього «темного царства». Варвара нехтує безхарактерність брата, безсердечність матері, але й Катерину вона не у всім розуміє й підтримується

Варвара - дитя «темного царства». Вона аж ніяк не згодна з його законами, але їй доводиться із цим миритися й пристосовуватися до навколишнього світу. Якби вона, як і Катерина, не прожила все життя в «темному царстві», то можливо й Варвара змогла також повстати проти нього. Але все-таки вона виявилася набагато слабкіше Катерини. Саме тому сформовані навколо її зовнішні обставини зламали її волю, зруйнували її внутрішній мир

Таким чином, Островський за допомогою двох образів Катерини й Варвари зміг показати у своїй п'єсі сутність різних типів людей, зрівняти їхнє поводження, зрівняти їхнє поводження, відношення до життя, вивести їхні слабкі сторони.