КОНТРОЛЬНИЙ ТВІР-РОЗДУМ НА ТЕМУ «ЗОБРАЖЕННЯ ПОКРІПАЧЕННЯ УКРАЇНИ В РОМАНІ ПАНАСА МИРНОГО «ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»

Мета: розвивати писемне зв’язне мовлення учнів; навчати Вмінню самостійно викладати думки, аргументу­вати власні твердження, робити узагальнення й ви­сновки; виховувати почуття національної гідності, справедливості. ХІД УРОКУ І. ОголошенняТеми, МетиУроку II.АктуалізаціяОпорнихЗнаньУчнів III. ФормуванняНовихЗнань, УміньТаНавичок 1. Бесіда на повторення • Назвіть складові (структурні компоненти) твору-роздуму. (Складовими (структурними компонентами) частинами роз­думу є теза (основна думка), аргументи (доведення). У будь-якому роздумі є дві, а іноді й три частини. Найчастіше в пер­шій міститься теза, тобто твердження, яке треба довести, у другій — дається обґрунтування висловленої думки, наво­дяться аргументи. Третя частина — це висновки) • Якими бувають доведення (докази)?( Доведення бувають прямі й непрямі. При прямих доведеннях тезу обґрунтовують без­посередньо, при непрямих її доводять через спростування ін­ших думок, протилежних до тієї, що треба довести. Вислов­лювання з непрямими міркуваннями ще називають роздумом від супротивного) • Дайте визначення індуктивного та дедуктивного твору-розду­му.

Поясніть побудову кожного з них. (Залежно від способу логічного мислення розрізняють індуктивний і дедуктивний роздуми. При індуктивному способі спершу розглядають і ана­лізують факти, а потім уже роблять висновок, формулюють Основну думку, при дедуктивному — навпаки: висловлену го­ловну думку підтверджують необхідними аргументами) 2. Слово вчителя Характерною ознакою тексту типу роздуму є розташування ре­чень стосовно причини й наслідку (чи обґрунтування, пояснення думки, висловленої в іншому реченні). Роздум виражається пере­важно в приєднувальних конструкціях.

Характерним для творів цього типу є також вживання вставних слів (по-перше, по-друге, на мою думку, по-моєму, по-вашому, наприклад, скажімо, отже, таким чином тощо) і речень (Мені здається. Я вважаю. Я міркую так.

Можна навести приклад). Ці слова та речення в текстах-роздумах (міркуваннях) виступають засобами зв’язку між речен­нями. Необхідно пам’ятати про абзаци. Кожну, думку, вислов­лену кількома, а іноді й одним реченням, треба починати з нового рядка. Між абзацами повинен бути смисловий, логічний зв’язок.

Рядок треба дописувати до краю, не уникаючи переносів. III. ФормуванняНовихЗнань, УміньТаНавичок 1. Бесіда з учнями • Поясніть значення алегоричної назви твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?

» • У чому виявляється новаторство роману? • Поміркуйте, які персонажі роману уособлюють виразників різних суспільних та особистих інтересів? Систематизуйте персонажі-характери роману за принципом їх соціальної ди­ференціації та за життєвими принципами.

• У чому полягає особливість реалізму твору? • Охарактеризуйте жахливі соціальні умови життя в с. Піски, спричинені свавіллям панів Польських. 2. Читання вчителем зразка твору 3. Робота учнів над текстом твору-роздуму. Удосконалення творчої роботи на чернетці Під час першого читання твору в чернетковому записі більше уваги приділяти його змісту.

Також треба визначити: 1. Чи відповідає написане темі? 2. Співвідносність епіграфа (якщо є) з текстом та темою. 3. Як розкрита у творі основна думка? 4. На які частини ділиться твір і чи є логічний зв’язок між ними? 5. Чи відповідає зміст написаного складеному планові, обраному стилю й типу мовлення? 6. Якщо немає плану, чи наявна послідовність викладу. 7. Чи дібрано переконливі аргументи (факти, приклади), доціль­ність використаного ілюстративного матеріалу. 8. Доречність цитат, їх оформлення. 9. Відсутність фактичних помилок, хибних думок, змішування матеріалу. 10. Обсяг твору. 11. Відсутність орфографічних, пунктуаційних, лексичних поми­лок. 4. Аналіз учителем 2–3 учнівських робіт 5. Переписування твору з чернетки Зразок учнівського твору Історія України має багато трагічних сторінок, але найбіль­шою для нашого народу стала ліквідація Гетьманщини й пере­творення вільного селянина на безправного кріпака.

Дуже часто кріпосниками ставали давні вороги українців — польські пани та підпанки, яким російські самодержці роздавали родючі землі своєї Малоросії. Саме так з’явився в Пісках пан Польський. Уперше прибувши в Піски, що подарувала йому цариця, і від­чувши опір вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб самі простягали шию та слухняно виконували волю господаря.

І на другий день генерал привів «москалів», котрі швиденько прикладами гвинтівок за­спокоїли непокірних. З того все й почалося… Пан вдається й до мерзенного обману піщан, що братиме з них тільки невелику плату за користування «його» землею. І зрештою вільні колись селяни стали панськими.

Уперше біда затесалась у село у вигляді царського генерала, а зго­дом з’явилась разом із удовою-генеральшою та її синочками. Те­пер піщани зрозуміли, що пропали навіки. Кріпосники за корот­кий час так запрягли «волів» у ярмо, що тепер уже можна було тішитися й насолоджуватися життям щодня.

Селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того, «зно­сили у двір курей, гусей, яйця». Було з чого панам бенкетувати. Генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками, усе йшло через прикажчиків, її мозок працював тільки над вигадуванням страшних, принизливих покарань своїм дво­ровим.

Навіть серце генеральші грілося не біля дітей та онуків. Свою любов вона віддала котам. А тим, хто вичісував тих котів, Стелив їм постіль, доводилось гірко. Так, наприклад, за наказом генеральші люто катують веселу дівчину Уляну.

Дівчині дово­диться прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим ко­шеням на шиї, якого вона ненароком придушила. Зовсім зубожіло село, коли осів на батьківщині Василь Се­менович Польський. При ньому кріпаки вимушені були працю­вати на панщині вже шість днів на тиждень. На відміну від ге­неральші, Василь Семенович спілкувався із своїми кріпаками. Ще підлітком скуб ровесників за чуба, юнаком цінував красу молодих кріпачок. На мою думку, пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими експлуататорами.

Вони не дбали про землю, про тих, хто на ній працює. З року в рік земля виснажувалася, урожаї падали, село убожіло, морально розкладалося. Пияцтво, злодійство стали зви­чайними явищами серед кріпаків. Я вважаю, що сила критичного реалізму Панаса Мирного по­лягає саме в тому, що він у яскравих художніх образах розкрив антинародну сутність кріпосництва, показав справжній зміст царських реформ, правдиво відтворив пагубність і розтлінність впливу залишків кріпосного права в пореформену добу. Отже, Панас Мирний стоїть у перших рядах борців проти поміщицько-кріпосницької неволі, його твори на цю тему станов­лять нову сторінку в розвитку українського критичного реалізму. IV. ДомашнєЗавдання Підготуватися до конференції за вказівками вчителя.