Костиря М. А. Західноєвропейська культура XVII століття й еволюція мальовничого нокюрна

Костиря М. А. Західноєвропейська культура XVII століття й еволюція мальовничого нокюрна. Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 5.4pt 0cm 5.4pt; mso- para- margi"Times "; mso- aисточник: Література Західної Європи 17 століття - 5.4pt 0cm 5.4pt; mso- para- margi"Times "; mso- aисточник: Література Західної Європи 17 століття - надзвичайно важлива дата для історії європейського нічного пейзажу. У цей час ноктюрн знаходить зовсім іншу якість, дозволяю- щее йому протягом XVII сторіччя перетворитися з фонового елемента сюжет- ний картини в незалежний поджанр пейзажного живопису й пережити в качест- ве такого свій розквіт у західноєвропейському мистецтві. Цей розквіт, на нашу думку, був визначений всім ходом розвитку західноєвропейської культури XVII в., у своїх основних рисах значно відрізняється від лантух- тури попереднього часу

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "панувало переконання, представлене кін- сервативними гуманістами (наприклад, Себастианом Брантом "Корабель ду- раків",1494 р.), відповідно до якого вивчати природу зірок і історію Землі, їхня будова й розташування у Вселеної недозволенне, помилкове й дерз- яке втручання в божественний план порятунку. У наступний час, тобто наприкінці XVI початку XVII вв. заставляються основи для кардинального изме- нения культурної парадигми, що полягає в тім, що "філософія й наука не тільки заявляють про себе як самостійна область світорозуміння, але й претендують на переважне володіння істиною про світ істиною по- новому більше глибокої, великої й реально достовірної". Величні ідеї Джордано Бруно й відкриття в астрономії Кеплера й Галилея зробили ог- ромное вплив на вироблення нового світогляду, у якому подання людини про себе й своє місце у Всесвіті докорінно змінилося

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 1600), що опирався на теорію Миколи Копер- ника, був першим, хто заявив про нескінченність Всесвіту не в містичному, як раніше, а в чисто фізичному змісті ("Про нескінченність, всесвіт і мири", 1584). "hellip;Існують нескінченне поле й безперервний простір, що охоплює всі й проникає в усі. У ньому існують незліченні тіла, lt;hellip;gt; з яких жодне не перебуває більшою мірою в центрі Всесвіту, чим інше, тому що Всесвіт нескінченний, і тому вона не має ні центра, ні краяhellip;" . Ноланец навіть затверджував наявність населених мирів, "тому що розумно- му й живому розуму неможливо уявити собі, щоб всі ці нескінченні мири, які настільки ж чудові, як наш, або навіть краще його, були позбавлені мешканців, подібних нашим або навіть лучшихhellip;" .

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "природа lt;hellip;gt; є ні що інше, як Бог у речах". Так природа виявилася вже не просто Божим утвором, але тотожної самому Богові, отчого естетическая й духовна цінність кожного її явища, і ночі в тім чис- ле, незмірно підвищилася

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "величні й по- трясающие феномени залучили спільний нтерес до астрономічних вопро- сам". Ці "феномени" сверхновая зірка (1572) у сузір'ї Кассіопеї й численних комет досліджував датський астроном Тихо Бразі (15461601). Довівши, що ці поява цих "чудес" зв'язано не з "підмісячним", а із зоряним миром, що колись уважався "незламним", він обґрунтував нез- стоятельность аристотелевской системи мироустройства. Крім того, він сде- лал самі точні для того часу спостереження небесних тіл, на підставі яких його учень, німець Иоганн Кеплер (15711630) вивів свої знамениті закони руху планет ("Нова астрономія", 1609 і "Гармонія миру", 1619). Ці закони поклали початок розвитку небесної механіки. У передмові до "Нової астрономії" Кеплер також пояснив припливи й відливи земних океа- новий впливом Місяця

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "зіркою" нової науки стало Галилео Галилей (15641642). Своєю діяльністю він остаточно підтвердив правильність основних ідей Коперника й Бруно. Галилей самостійно сконструював кілька телескопів, за допомогою яких наприкінці 1609 початку 1610 р. їм були сде- лани приголомшливі відкриття. Галилей побачив на Місяці гірські хребти й сухі "моря" (місячні плями). Виявилося, що Юпітера оточують чотири супутники (названі "зірками Медичи"). Чумацький шлях, що вважався "згущенням віз- духу від космічних пар" , став скупченням незліченної безлічі зірок, невидимих неозброєним оком. Книга "Зоряний вісник" (1610), у якій учений опублікував свої спостереження, зробила приголомшуюче враження на Європу. Протягом декількох місяців після виходу вона рас- пространилась по Європі, а через п'ять років досягла Китаю! Потім Галилей від- кривает зірки в сузір'ї Плеяд, фази Венери, сонячні плями. Галилей також говорить про нескінченність світобудови й взаємозв'язок всіх його елементів

"Без перебільшення можна сказати, що ідеї Галилея багато в чому опре- ділили духовний клімат цілої епохи", зауважує А. К. Якимович. Середовище су- ществования людини була розсунута до масштабів Всесвіту. У людей постійно відчували "своя співвіднесеність із lt;hellip;gt; світовим космосом" (И. Е. Данилова) , змінювалися метафізичні основи буття. Уже тоді можна було з усім правом сказати: "Відкрилася безодня зірок повна; Зіркам числа ні, безодні дна" (М. В. Ломоносов). Якщо виходити з того, що одним із промінь- ших "відбиттів" ідей про нескінченність Вселеної, множинності мирів і загальної натхненності космосу є образ нічного неба, то ми мо- жем наблизитися до розуміння тої виняткової популярності, що про- рела тема ночі в мистецтві, літературі, музиці XVII в.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "нічної" тематики в культурі XVII в. Якщо вони грали опре- деляющую роль на початку сторіччя (творчість ельсхаймера, Рубенса), те впо- наслідку до них додалися й інші важливі тенденції

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - нічної "атмосфери" застосовувалися нічні завіси, феєрверки й пожежі. У п'єсах Шекспіра (15641616), таких як "Ромео й Джульетта", "Гамлет", "Отелло", "Веселі виндзорские кумоньки" дія часто відбувається вночі. А граючі "п'єсу в п'єсі" ремісники- актори ("Сон у літню ніч") пропонують оригінальні рішення питання "Як улаштувати місячне світло в кімнаті?" Але яскравіше всього "нічні" сюжети розкрилися в поезії. Західноєвропейські поети XVII в. розробили тему ночі в дрібних деталях, тонко пері- даючи всі відтінки пов'язаних з нею переживань. Віршів з нічною тематикою не просто стало більше, ніж у попередніх сторіччях, тепер вони стали набагато різноманітніше. Серед них можна виділити такі напрямки, як "Філософські міркування вночі" (П. Кальдерон, Д. Донн, Д. Мільтон, А. Грифиус, С. ван Бомонт і ін.), "Вірш- молитва Христу про порятунок у нічну годину" (Г. Гроций, П. Гергардт, И. - Х. Гюнтер, М. де Сван і ін.), "Ніч любові" (Д. Марино, Я. Лейкен, П. Флеминг, П. К. Хофт і ін.), "Сон" (Д. Марино, Ю. ван Хардейн); але ж були ще звертання до Місяця (Д. Фонтанелла), опису нічних пожеж (А. Грифиус) і т.д. Причому до подібним до сюжетів звертаються по- ети по всій Європі від Ісландії й Данії до Далмації й Польщі. Знаменитий теоретик поезії еммануеле Тезауро (15911675) кращим способом показати стилістичну розмаїтість подачі однієї думки вважає звертання до "астрономічного тематикеrdquo; і науковим поданням свого століття про Вселений- ний" . Своє міркування він починає словами: "Є чи більше серйозне й піднесене явище на світі, чим зірки небесні?"

Тема ночі займає важливе місце й у музиці XVII в. За спостереженнями К. А. Кузнєцова, у цей час виникають різні види "нічної музики": нок- тюрн, дивертисмент (походить від нічних придворних свят), касація (спочатку пісня нічних бродячих музикантів), серенада (пісня ще "світлого", вечірньої години) .

Таким чином, розвиток європейського нічного пейзажу відбувалося на тлі різко зрослого інтересу в суспільстві до ночі й тем, з нею зв'язаним. До останніх варто віднести також контрасти світла й тіні, любов до яких проходить через все мистецтво XVII в. від художників барокко до Караваджо, Ла- тура й Рембрандта. "Нічна" атмосфера одержала широке поширення не тільки в міфологічній, релігійній і побутовій картині, але навіть у натюр- морте, де предмети висвітлювалися трепетним полум'ям свічі (П. Клас, Г. Фле- гель). "Боротьба світла й мороку стає образним втіленням пульсації простору, що матеріалізувалося, що те безмежно розширюється, то тісно стискується, то ущільнюється, то розріджується" . У такому контексті з- роженность людей XVII в. "нічною" тематикою цілком може сприйматися як прояв якогось "духу часу", що закономірно знайшло своє отраже- ние й у пейзажному живописі

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - 5.4pt 0cm 5.4pt; mso- para- margi"Times "; mso- a