Кутузов — народний полководець

Твір по літературі: Кутузов - народний полководець

Немає в російській літературі іншого добутку, де були б з такою переконливістю й силою, як у романі "Війна й мир", передані міць і велич російського народу. Всім змістом роману-епопеї Лев Миколайович Толстой показав, що саме народ, що піднявся на боротьбу за незалежність, вигнав французів і забезпечив перемогу. Єдність Кутузова з народом пояснюється тим "народним почуттям, що він носив у собі у всій чистоті й силі його". Завдяки цій щиросердечній якості, Кутузов і є "представником народної війни".

Уперше Толстой показує Кутузова у військовій кампанії 1805-1807 г. г. на огляді в Браунау. Російський полководець не захотів дивитися парадну форму солдатів, а став оглядати полк у тім стані, у якому він перебував, указуючи австрійському генералові на розбите солдатське взуття, з таким вираженням, що як би не дорікав у цьому нікого, але не міг не бачити, як це погано. Л. Н.Толстой контрастно зображує огляд у Браунау й огляд під Ольмюцем. Солдати в сірих шинелях і розбитому взутті й "щегольски вичищені й прибрані війська", "ошатна кавалерія", солдати зі свіжовиголеними й вимитими особами й до останньої можливості блиску вичищеною амуніцією. "На цьому контрасті Толстої вміло показує наскільки різні інтереси Кутузова й Олександра і їхнє відношення до солдатів, а отже й до народу. Якщо Кутузов "пройшов по рядах, зрідка зупиняючись і говорячи по кілька ласкавих слів офіцерам, яких він знав по турецькій війні, а іноді й солдатам, то імператор Олександр, проїжджаючи на коні, лише зупинявся іноді, щоб поприветствовать який-небудь полк. Якщо в Кутузова огляд проходив просто, природно, по-домашньому, полководець розмовляв із солдатами, то в Ольмюце "маси війська", "надриваючи свої груди", "приєднувалися до ревіння всієї тої лінії, що вже проїжджав государ. "Тобто це не та синівська любов солдатів до Кутузова, а дикий захват юрби, "маси людей". І от на цьому контрасті Толстої особливо яскраво показує єднання Кутузова з армією, отеческое відношення до солдатів і бойових командирів, природність і простота російського полководця

У Бородінському бої виявилася велич Кутузова, що полягало в тім, що він керував духом армії: "Довголітнім військовим досвідом він знав і старечим розумом розуміла, що керувати сотнями тисяч чоловік, що борються зі смертю не можна одній людині й знав, що вирішують доля бою не розпорядження головнокомандуючого, не місце, на якому коштують війська, а та невловима сила, називана духом війська, і він стежив за цією силою й керував нею, наскільки це було в його владі".

Л. Н.Толстой показує наскільки російський дух у цій народній війні перевершує холодну ощадливість іноземних воєначальників. Так Кутузов посилає принца Витембургского "прийняти командування першою армією", але те, не доїжджаючи до армії, просить ще війська, і відразу полководець відзиває його й посилає російського-дохтурова, знаючи, що він буде стояти за Батьківщину на смерть. Письменник показує, що шляхетний Барклай де Толли, бачачи всі обставини, вирішив, що бій був програний, у той час як російські солдати стояли на смерть і стримували натиск французів. Ні, Барклай де Толли не поганий полководець, але в ньому немає російського духу. А Кутузову близькі народ і цей народний дух, і полководець віддає наказ про настання, хоча армія в такому стані наступати не могла. Але цей наказ виходив "не з хитрих міркувань, а з почуття, що лежало в душі кожної російської людини", і, почувши цей наказ "змучені й коливні люди утішилися й підбадьорилися".

Але Товстої-Художник часто суперечить Товстому-Філософові, тому що Кутузов керує по сьогоденню боєм, проявляючи свою волю. Товстої-Філософ заперечує активну роль полководця в тім або іншому бої, але навіть у словах Болконского: "Він нічого не придумає, нічого не почне... але він все вислухає, все запам'ятає, все поставить на своє місце, нічому корисному не перешкодить і нічого шкідливого не дозволить". Визнання активної ролі Кутузова. З однієї сторони в Толстого Кутузов не робив "ніяких розпоряджень", а з іншої сторони "погоджувався або не погоджувався на те, що пропонували йому", "віддавав наказу", тобто все-таки керував ходом бою. У цьому й полягають протиріччя Толстого, як художника, і як філософа

У романі-епопеї "Війна й мир" щирим носієм добра, краси й правди в Толстого є народ, а отже й народному полководці Кутузов. Великий Кутузов, тому що "немає величі там, де немає простоти, добра й правди".