Лівшиць Л. Три гольштинца

Лівшиць Л. Три гольштинца. "Молодь Естонії" . 18.10.05

moles. ee/05/Oct/18/11- 1.php

ldquo;Подорож рятує від предрассудковrdquo;.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - hellip; радість. Ну хто б міг подумати рівно 370 років тому, що шторм, що розігрався на Балтиці в жовтні 1635 року, принесе щастя в будинок ревельского купця Мюллера.

Посольство герцога Фрідріха III

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і Персію. Судно затонуло разом з вантажем, вірчими грамотами й дарунками росіянинові паную Михайлу Федоровичу й перському шахові Сефи. Всі 90 членів посольства врятувалися, вибралися на берег у районі Кунда й із працею добралися до Ревеля (Таллінна), де були радо зустрінуті жителями міста. На честь їхнього чудесного порятунку в церкві Нигулисте отслужили вдячний молебень і розмістили по будинках ревельских бюргерів

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - придворний поет. Двоє зі членів посольства - дипломат Пилип Крузе й радник Адам ельшлегер оселилися в будинку на розі Старого ринку й Глиняної вулиці (нині Виру,2), що належав багатому купцеві Мюллеру, а їхній друг, поет Пауль Флеминг, був гостем іншого купця, що жив на крутій вулиці Люхике- ялг. У цих купців були гарні й виховані дочки, а постояльці молоді, гарні собою й вільні. Немає нічого дивного, що через чотири роки, по дорозі назад, і Пилип Крузе, і Адам ельшлегер женилися на дочках Мюллера, а Пауль Флеминг був заручений з дочкою свого гостинного хазяїна

Розповідаю про серцеві справи трьох гольштинцев тому, що доля - шторм і милі купецькі дочки - зв'язала їхнє життя з нашим містом. І кожний з них залишив помітний слід в історії, але, мабуть, найбільш істотний належить Адамові ельшлегеру.

Дивна людина,

Він був надзвичайно різнобічний і талановитим - дипломат і математик, придворний бібліотекар і художник, знав багато мов, у тому числі росіянин і фарси (перський). Перевів на німецький вірші великого перського поета Саади, склав словник перської мови. Створив знаменитий гігантський Готторпский глобус, усередині якого на внутрішній півсфері було зображено зоряне небо й розміщалося до десяти чоловік. Своєрідний планетарій ХVII століття. Згодом черговий герцог Шлезвиг- Гольштинии подарував цей унікальний глобус Петру I, і сьогодні його можна побачити у вежі Кунсткамери Петербурга

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - розумом, від якого не вислизало нічого, що могло зацікавити допитливої людини, вона зміг у своїй книзі повідомити для читачів ХVII століття багато раніше не відомих європейцям відомостей про країни, через які проходив шлях посольства: про природу, міста, їхньої історії, побуті, вдачах, традиціях народів і багато про що іншому

Кілька десятків сторінок у своїй великій книзі Олеарий присвятив нашому Ревелю, постачивши їхніми двома гравюрами з видами міста. ldquo;Це важливе торговельне місто, що, - пише Олеарий в 8-8- й главі 2-2- й книги, - hellip; начебто призначений для торгівлі, чудова гавань, прекрасний рейд від Бога й природи даровані цьому місту для судноплавства й складів. Він часто відвідується судами й належить до славетного ганзейскому обществуrdquo;. Про багатьох сторонах життя Ревеля ХVII сторіччя ми довідаємося із цієї книги, у тому числі й про те, що ldquo;місто управляється демократично із залученням гільдій і олдерманов (старійшин) ремісничих цеховrdquo;. Але в наступній главі, озаглавленої ldquo;Про ненімців, або древніх мешканцях Лифляндииrdquo;, автор відзначає: ldquo;И тепер у Летии й Естонії багато нащадків цих варварів, що не мають ні міст, ні сіл, але являющихся рабами й кріпаками на службі в помісного дворянства й у горожанhellip; як звичайно їх кличуть ненемцамиrdquo;.

З 1635 року пройшло 370 років, багато чого змінилося в Естонії за цей час, але незмінним залишилося ldquo;прекрасне местоположениеrdquo; Ревеля і його значення в транзитній торгівлі з Росією так ще, мабуть, термін ldquo;ненемецrdquo;, діаметрально змінений і, що перетворився в останнє десятиліття ХХ - початку ХХ сторіччя в ldquo;неестонецrdquo;.

Шведський асессор

Якщо Адам ельшлегер після одруження разом з молодий фрау відправився на батьківщину, у Шлезвиг- Гольштинию, те Пилип Крузе залишився в Ревелі, а тому що в місті проживало бюргерське сімейство з такою ж прізвищем, йому довелося змінити свою на Крузенштерн. Будучи досвідченим юристом, працював у міському магістраті й при шведському генерал- губернаторі асессором. Цього слова немає в сучасних словниках і в БСе, а в статті ldquo;асессорrdquo; в енциклопедії Брокгауза й Ефрона написано: ldquo;Особлива посадова особа в губернських керуваннях держав, казенних палатах і керуваннях державним имуществомrdquo;.

У багатьох історичних працях ХVII сторіччя, коли Естонія входила до складу шведської держави, названо ldquo;золотим векомrdquo; для її народу. Про важке життя естонських селян у цей самий ldquo;золотий векrdquo; писали його сучасники Адам Олеарий і автор ldquo;Хроніки Ливонской провинцииrdquo; пастор церкви Пюхавайму Бальтазар Руссов. Але, можливо, краще й точніше інших охарактеризував цей час пастор церкви Нигулисте Кристиан Кельх (1657- 1710 рр). У написаній їм ldquo;Хроніці Ливонииrdquo; він образно назвав Естонію ХVII століття ldquo;царством небесним для поміщиків, раєм для попів, золотим дном для іноземців і пеклом для крестьянrdquo;. Свою лепту в створення таких умов для естонського селянства вніс і наш знайомий Пилип Крузенштерн. Приблизно в 1650 році, будучи асессором Ревельского бурггерихта, він склав ldquo;Лицарське й земське право естляндского крестьянстваrdquo;, у якому обґрунтував закріплення селян до землі. Цей законопроект передбачав найсуворіші покарання за різні провини. І хоча представлений лицарством проект король не затвердив, викладені в ньому принципи відносини до селян знайшли відбиття в інших законах і в практичній діяльності судів і поліції

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - у джерел російської географії, був вибраний членом Лондонського Королівського суспільства, його ім'я носять острова, протоки й гори, а пам'ятник адміралові встановлений у Петербурзі на березі Неви. Чи міг думати про цьому ревельский асессор!

Наймолодшим із трьох голштинцев був придворний поет

Пауль Флеминг

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - хазяї, любов, а спереду неймовірна подорож разом із другом Адамом ельшлегером через загадкову Росію в казкову Персію. Ну що ще потрібно для романтика- поета?

У Ревелі Пауль Флеминг попадає в коло цікавих людей - ректора тільки що заснованої в місті гімназії Гетшена, професорів: грецької мови Брокмана, поезії - Полюса, красномовства й історії Арнинга, математики - Гимзеля. Взаємний вплив допомогло молодому поетові глибше глянути на життя, на свою творчість

А потім була Москва. Більша шумна, зовсім не схожа на Любек і Ревель. І залишаючи столицю Росії, Флеминг пише вірш ldquo;До великого міста Москві в день від'їзду 25 червня 1636 годаrdquo;, у якому є такі рядки: ldquo;Володарка країни, лише милості твоєї/ Ми тим зобов'язані, що так легко довідалися/ Дорогу на Схід. Про неї чи не мріяли/ Князі й королі?..rdquo;

По Волзі гольштинское посольство спускалося на кораблі, спеціально для нього побудованому за наказом російського царя Михайла Федоровича Романова й названому на честь герцога Гольштинии ldquo;Фридрихrdquo;. Пропливаючи уздовж мирних волзьких берегів, поет думає про рідну Німеччину, де вже вісімнадцятий рік іде війна, що згодом назвуть Тридцятирічної. Народжується вірш ldquo;На паралельному плині Волги й Ками в одному руслі. Написано у двадцяти верстах нижче Самари. 17 серпня 1636 годаrdquo;. Один чотиривірш із нього: ldquo;От гордий наш корабель - по всій Русі йде,/ Про нього зараз поголоска - ви на нього гляньте:/ Те батьківщини стан, то вузол міцних ниток - / Їх між мною і їй ніщо не перерветrdquo;.

Вірші Пауля Флеминга були видані в 1641 році, але поета вже не було в живих, він умер незабаром після повернення на батьківщину, так і не встигши женитися