Лукавий ошуканець воланд

Твір по літературі: Лукавий ошуканець воланд

Роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» - багатомірний і багатошаровий добуток. Книга складається із двох романів - роману про майстра, де дія відбувається в Москві 30-х років, і роману, написаного майстром, де дія відбувається в древньому Ершалаиме. Посередником між цими двома мирами є Воланд.

По суті, саме Воланд у романі є двигуном сюжету: всі події в «московському шарі» відбуваються з його ініціативи, він же вводить сюжет про Христю. Воланд у булгаковському оповіданні врівноважує реальне й нереальне. Воланд - це мир фантастики, іронії, сумніви й заперечення

Воланд у романі - насамперед, дослідник. Він вивчає реальний мир, ціль його - довідатися, чи змінилися люди в Москві. З позиції спостерігача Воланд не втручається в природний хід подій, не влаштовує революції й не затверджує царства справедливості на землі. Всі московські неподобства відбуваються об'єднаними зусиллями багатьох людей, звита ж Воланда лише провокує їх. Зі своєї сторони Воланд проводить із людьми «індивідуальну виховну роботу» - тим або іншому способу попереджає їх про подальшу долю. Люди по-різному реагують на ці попередження: Берліоз не бере до уваги, буфетник Соків біжить до лікаря. Деякі після зіткнення з незбагненним у корені міняють своє життя, як Іван Бездомний, але для багатьох вона продовжує протікати в тім же руслі

Воланд у романі насамперед проясняє внутрішню природу реального миру. Цікаво, що ніхто, крім майстра й Маргарити, не пізнає у Воланде Сатану. Чому? Ряд людей не допускає існування у світі чого-небудь надприродного. І в цьому, можливо, причина масового божевілля, викликаного появою Воланда. Від божевілля Івана Бездомного ланцюжок тягнеться далі, і зрештою ціле керування організовано відправляється в клініку Стравінського. Вони просто не в змозі вмістити в себе думка про існування диявола. Але якщо є диявол - є Бог. Таким чином, чортовиння, що творить Воланд у Москві 30-х років, є способом доказу існування Бога «від противного».

Воланд у романі - не носій всесвітнього зла, скоріше він відплачує по заслугах, вершить справедливість. Він карає пороки: директори вар'єте Лиходеева - за пияцтво, Никанора Босого - за хабарі й виказування

Воланд не тільки карає сьогодення зло, але й дарует волю тим, хто досить настрадался. Він явно не ворог того Бога, якому подвластни недоступні для майстра області світла. При уважному читанні роману виявляється, що Воланд, маючи владу над землею, з усіма її несправедливостями, що б'ють в очі, і злом, не в силах вирішити, коли обриватися людського життя. І останнє слово в рішенні долі майстри й Маргарити теж належить не йому - навіть якщо вони й відправляються в підвладні йому області. Та й Пілатові приносить волю заступництво Иешуа. Звідси, до речі, ясно, що Иешуа - не Бог, тому що як би він міг клопотатися перед самим собою? При всіх своїх надмирних якостях Иешуа все-таки не Вседержитель

Иешуа - не традиційний Ісус. Але й Воланд далекий від традиційного Мефистофеля, веселого й зловтішного спокусника. При всіх явних перекликах з образами, створеними Ґете й Гуно, Воланд куди величніше. Сарказм, а не іронія - от його основна риса. Це й справді занепалий ангел, головний гріх якого становила гординя. «Батько неправди» виступає в «Майстру й Маргариті» захисником істини

Однак, на відміну від Мефистофеля, якщо Воланд і випробовує людей, якщо й розставляє для них пастки, то завжди дає спокушеним можливість вибору між добром і злом, шанс використовувати свою добру волю! Тому він і не залишає, подібно Мефистофелю, враження істоти, що прагне творити зло, а Добро здійснюючого лише мимоволі.

Усього на три дні з'являється Воланд у Москві зі своєю свитою, але зникає рутину життя, спадає покрив із сірої повсякденності. Мир з'являється у своєї щирій і незмінної, хоча й вічно мінливої сутності. У цьому значення образа Воланда в романі «Майстер і Маргарита».

_{»crosslinked«}