Любов, природа й мистецтво, як основні мотиви поезії Фета

Вигадливо переплітаючись між собою, доповнюючи один одного, вони створюють неповторну поезію А. А. Фета, У його лірику чітко відчувається злиття внутрішнього й зовнішнього миру. При всій конкретності опису природи вірші Фета будуються по^-особливому: спочатку дається пейзаж - зрима картина природи, намальована яскравими фарбами й перейнята певним настроєм, а наприкінці виражається ліричне почуття героїв, розкривається його внутрішній мир: Я прийшов до тебе із привітом Розповісти, що сонце встало, Що воно гарячим світлом По аркушах затріпотіло...

Вірш «Шепіт, боязке диханье» починається з виразного опису літньої ночі, що переміняється світанком, появою перших променів сонця, і у відносинах між закоханими наступає та ж ясність, умиротворення. Закінчується вірш настанням зорі, що символізує початок нового дня життя природи й людини: У димних хмаринках пурпур троянди, Відблиск янтарю, И цілування, і сльози, И зоря! Зоря!..

Так легко, незатейливо, романтично в добутках А. А.

Фета в зовнішній, іноді ідеалізований мир вплітається внутрішній, духовний мир людини, змушуючи нас, читачів, відчути, наскільки вони близькі. Поезія Панаса Опанасовича Фета відрізняється мелодійністю, музикальністю. Саме тому вона послужила прекрасним матеріалом для романсів багатьох російських композиторів: Чайковського, Рахманінова й ін.

Як справедливо помітив М. Е. Салтиков-Щедрін, романси на вірші Фета «розспівує чи ледве не вся Росія»: Цілий день сплять нічні квіти, Але лише сонце за гай зайде, Розкриваються тихо аркуші, И я чую, як серце цвіте Особливе місце у творчості поета займає любовна лірика, насичена трагедійністю й глибоким психологізмом у ранній творчості, у більше пізніх віршах знаходить більше життєстверджуючі й оптимістичні мотиви.

Наприклад, «Ще одне забудькувате слово...» або «Хоч счастие долею даровано не мені...». Цінність поезії А. А. Фета - у її незвичайній чистоті, височині, очищеної від щоденності й вульгарності, у її незвичайній музикальності.

Поезія Фета витримала випробування часом, і в наші дні він є одним із самих поетів, що читаються-класиків У поезії А. А. Фета головними темами є теми природи, краси, любові. Фет, як представник чистого мистецтва, уважав, що поезія покликана оспівувати прекрасне й не повинна ніяким образом втручатися в політику. У досить вузький, але прекрасний і витончений мир поета не могла проникнути бруд життя, її проза й зло. Філософія його творчості оптимістична, незважаючи на деякі мотиви смутку й суму.

Його поезія життєрадісна, легка й гармонічна. За зовнішньою простотою відкриваються неповторність і природна краса, які становлять основну принадність його створінь - любов і гармонію Вірші А. А. Фета показують прекрасний і чистий мир природи, її безискус-ную красу й свіжість. Вірша, присвячені природі відрізняються незвичай-але спостережливістю й реалізмом, з яким автор описує пейзажі. Опису природи різноманітні, неоднакові; вони відкривають різні її сторони, невловимі відтінки, рухи душі поета, передані словами.

Особливо часто у своїх добутках на тему природи Фет малює картину пори року весни й часу доби ранку як час пробудження після довгого сну. Ранок і весна - немов ковток свіжого повітря, немов народження нового життя! Цей ранок, радість ця, Ця міць і дня й світла, Цей синій звід, Цей лемент і низки, Ці зграї, ці птахи, Цей говір вод...

У кожному слові чується спів птахів, шум струмка. Кожний рядок наповнений яскравим сонячним світлом, заходом трав і квітів. Просте чарівництво, з яким автор відкриває перед нами завісу сірого будня й показує чудесну картину природи, змушує дивуватися тому, яке дивний вплив роблять ці рядки, коли читаєш: Я прийшов до тебе із привітом Розповісти, що сонце встало, Що воно гарячим світлом По аркушах затріпотіло; Розповісти, що ліс прокинувся, Весь прокинувся, гілкою кожної, Кожної птицой стрепенувся И весняної повний спрагою... Цей мир складається із частин, на перший погляд непомітних або звичних нам: травинка, квітка, струмок, сонце, трелі птахів; автори ж прагне розбудити в читачі нову грань відносини людини із природою.

Нагадуючи про красу навколо нас, Фет призиває глянути на цей прекрасний мир знову й відчути все те, що почуває сам автор, те, що його переповняє й що він так прагне вилити в душу читача Любов, природа, поезія - ці поняття для Фета є родинними, вони виражають сутність буття, її зміст. Поет, розкриваючи прекрасні риси в природі й людині, проводить певну паралель між тією природою, що нас оточує й тією природою, що таїться усередині кожного з нас - це природа людської душі, і, дійсно, у них можна знайти багато загального. При цьому автор ставить доконану красу й мудрість природи в приклад як ідеал, до якого душею необхідно прагнути Незважаючи на те, що сучасники Фета вважали його "другорядним" поетом, не сприймаючи його творчість і вважаючи його поезію не відповідає духу часу, вірша цього великого поета, дійшовши до нашого часу, не втратили актуальності й свого значення в російській літературі.

Не менш важливої його поезія є й в естетическом плані, виховуючи в читачах уміння розуміти й любити всю красу миру навколо нас, призиваючи вдивитися вглиб цієї краси, відчути й насолодитися нею