Майстерність реалістичного зображення жиз-у жодному з добутків російської літератури xix століття

Твір по літературі: Майстерність реалістичного зображення жиз-у жодному з добутків російської літератури xix століття

Успіх п'єси "Горі від розуму", що з'явилася напередодні повстання декабристів, був надзвичайно великий. "Грому, шуму, замилуванню, цікавості кінця ні", - так охарактеризував сам Грибоєдов атмосферу дружньої уваги, любові й підтримки, якою оточили комедію і її автора передові російські люди двадцятих років

За словами Пушкіна, комедія "зробила неописану дію й раптом поставила Грибоєдова поряд з першими нашими поетами". У світовій літературі не багато можна знайти добутків, які, подібно "Горю від розуму", у короткий строк здобули б настільки безсумнівну всенародну славу. При цьому сучасники повною мірою відчували соціально-політичну актуальність комедії, сприймаючи її як злободенний добуток нової літератури, що зароджувалася в Росії, що ставила своїм головним завданням розробку "власних багатств" (тобто матеріалу національної історії й сучасного російського життя), причому власними, оригінальними, не позиковими засобами. Сюжетну основу "Горя від розуму" склав драматичний конфлікт бурхливого зіткнення розумного, шляхетного й волелюбного героя з навколишньою його відсталим середовищем реакціонерів Цей зображений Грибоєдовим конфлікт було життєво правдиве, історично достовірний. З юного років буваючи в колі передових російських людей, що вступили на шлях боротьби з миром самодержавства й кріпосництва, живучи інтересами цих людей, розділяючи їхні погляди й переконання, Грибоєдов мав можливість близько й повсякденно спостерігати найважливіше, характерне й хвилююче явище суспільного побуту свого часу - боротьбу двох мировоззрений, двох ідеологій, двох життєвих укладів, двох поколінь

Сам Грибоєдов у широко відомому, постійно цитируемом листі до П. А. Катенину із граничною ясністю розкрив зміст і ідейний зміст драматичної колізії, покладеної в основу "Горя від розуму": "...у моїй комедії 25 дурнів на одну розсудливу людину; і ця людина, зрозуміло, у противоуречии із суспільством, його навколишньої, його ніхто не розуміє, ніхто простити не хоче, навіщо він трошки вище інших". И далі Грибоєдов показує, як планомірно й нестримно, усе більше й більше загострюючись, наростає "противуречие" Чацкого з фамусовским суспільством, як це суспільство віддає Чацкого анафемі, що носить характер політичного доносу, - Чацкого повідомляють привселюдно баламутом, карбонарієм, людиною, що заміряється на "законний" державного й суспільного лада; як, нарешті, голос загальної ненависті поширює мерзенну плітку про божевілля Чацкого.

А. С.Грибоєдов розповів у своїй комедії про те, що відбулося в одному московському будинку протягом одного дня. Але яка широта в цій розповіді! У ній віє дух часу, дух історії. Грибоєдов як би розсунув стіни фамусовского будинку й показав все життя дворянського суспільства своєї епохи - із протиріччями, що роздирали це суспільство, кипінням страстей, ворожнечею поколінь, боротьбою ідей. У рамки драматичної картини зіткнення героя із середовищем автор умістило величезну суспільно-історичну тему перелому, що позначився в житті, - тему рубежу двох епох - "століття нинішнього" і "століття минулого". Звідси виникає незвичайне багатство ідейного змісту комедії. У тій або іншій формі й тією чи іншою мірою Грибоєдов торкнувся в "Горі від розуму" безлічі серьезнейших питань суспільного побуту, моралі й культури, які мали в декабристську епоху саме актуальне, саме злободенне значення. Це були питання про положення російського народу, придавленого гнітом кріпосництва, про подальші долі Росії, російський державності й російської культури, про волю й незалежність людської особистості, про суспільне покликання людини, про його патріотичний і громадянський обов'язок, про нове розуміння особистої й цивільної честі, про силу людського розуму й пізнання, про завдання, шляхи й засоби освіти й виховання. На всі ці питання відгукнувся геній Грибоєдова, і відгук цей був виконаний такої гарячої громадянсько-патріотичної пристрасті, такого неприборканого обурення на зло й неправду, що комедія не могла не зробити найглибшого й разючого враження як у передових колах російського суспільства, так і в таборі реакціонерів

Комедія з могутньою сатиричною силою викривала вдачі кріпосників. Грибоєдов поставив перед собою ціль зірвати з них маску зовнішньої благоліпності й благоприличия й представити їх на суд людської викритими від всіх і всіляких покривів, що прикрашають. І він блискуче виконав це завдання. Автор запам'ятав в "Горі від розуму" целую галерею людських портретів, які в сукупності становлять щирий, нічим не прикрашений огидний вигляд кріпосницького суспільства з його паразитизмом і своєкорисливістю, чванством і лакейством, мракобіссям і моральним розтлінням