«Мелодією однієї звучать сум і радість.. »

Твір по літературі: «Мелодією однієї звучать сум і радість.. »

...Трагічний тенор епохи. А. Ахматова

Існує таке розхоже подання, що слова "любов" і "символізм" чи є не абсолютними синонімами. Підставою для такої думки служить як приналежність більшості символістів (Зінаїда Гиппиус, Андрій Білий, Костянтин Бальмонт і інші) до чистих лірик, головним змістом творчості яких було відбиття в поезії почуттів, і насамперед любові, так і сама суть символізму як художнього методу

Не вдаючись у теорію, скажу, що символіст у своїх утворах відбиває не об'єктивний, а трансформований, пропущений через внутрішнє бачення поета мир, а це внутрішнє бачення стає наслідком невидимих і таємничих зв'язків із Творцем, Деміургом, Творцем усього сущого. На думку символістів, цей зв'язок забезпечує творчим особистостям знання задуму Божого, котрого позбавлені всі прості смертні. Знання ж це приводить до встановлення для слів природної мови довільних, зрозумілих тільки присвяченим значень, - по цій рисі (слово стає символом) одержали свою назву й метод, і літературна течія кінця XIX - початку XX століть

У наші дні із всіх російських символістів найбільш відомий Олександр Олександрович Блок. І це зрозуміло: читання віршів або прози символістів вимагає особливого щиросердечного настроя й тяжкої роботи душі й розуму. Але якщо не лінуватися, то ввійдеш у дивний мир фарб і образів, стикнешся з ранимою, трепетною душею автора, зрозумієш, якою напруженим життям жила інтелігенція вже далекого для нас XIX століття. І назавжди, як колись Ганна Андріївна Ахматова, полюбиш тонку, витончену й одночасно тривожну й трепетну поезію А. Блоку, у якій "мелодією однієї звучать сум і радість". По-блоковски органічно ці мотиви переплетені в любовній ліриці співака Прекрасної Дами

Андрій Білий назвав свого геніального друга й суперника "першим поетом землі росіянці". Із цим важко не погодитися. Як XIX століття було осяяно генієм А. С. Пушкіна, так і XX століття не можна представити без трагічного голосу Олександра Блоку. Цей трагізм виявлений у всім: в оспівуванні любові й невдачах в інтимному житті, у прихильності символізму й у свідомому переході до реалізму, у прийнятті революції й розчаруванні в ній напередодні смерті, у жагучому обожнюванні Росії й відчутті власної провини перед нею. При цьому поет завжди й у всім залишається дивно цільною особистістю, напевно, тому, що слухав життя "всім серцем". І зовсім природно, що першої це серце відвідала любов

Важко знайти в поезії автора, що не писав би про любов, не обожнював би предмета свого обожнювання. Любов - почуття, що піднімає людини, що робить його чистіше й шляхетніше - забезпечила блискучий дебют А. Блоку в літературі, відразу поставила його на перше місце в плеяді росіян ліриків

В "Віршах про Прекрасну Даму", що носить сліди сильного впливу філософії й поезії Володимира Соловйова, Блок надає й своїй любові, і улюбленої риси божественної вибраності. Його ліричний герой - раб "Володарки вселеної". Білі в російської поезії Любов завжди символізувала перемогу життя над смертю, то в Блоку любов - перемогу над вульгарністю, несправедливістю, насильством, що переповняють життя. Саме в романтичному світі неземної любові знаходить заспокоєння ліричний герой Блоку:

Покірний ласкавому погляду,

Любуюся таємної краси,

И за церковну огорожу

Кидаю білі квіти

Ліричний герой блаженствує, страждає, випробовуючи такі сильні почуття, що готово навіть прийняти смерть:

За короткий сон, що нині сниться,

А завтра ні,

Готів і смерті скоритися младой поет

Здається, герой живе лише мрією про зустріч зі своїм ідеалом. Але в той же час він і страшиться цієї зустрічі, побоюючись, що прихід Прекрасної Дами в реальний мир змінить "улюблені риси":

Передчуваю Тебе

Року проходять мимо -

Усе у вигляді одному передчуваю

Тебе... Як ясний обрій: і лучезарность близько.

Але страшно мені - зміниш вигляд ти

Мене вразила одна думка Володимира Орлова, кращого знавця творчості А. Блоку у вітчизняному літературознавстві. У книзі "Гамаюн" він сказав, що за всією туманністю, недосказанностью, символікою "Віршів про Прекрасну Даму" допитливий читач виявить всі перипетії розвитку

Любовних відносин Олександра Блоку й Любові Менделєєвої, що стала дружиною поета, але так і не зробила його щасливою людиною. Видимо, тому й страшиться юний поет, що реальність може бути грубіше, приземленнее ідеалу

Цей страх, однак, не змінив самого відношення Блоку до великого почуття. Я довідаюся в його віршах пушкінську дивну здатність бачити в жінці божественний початок. Як і співак "генія чистої краси", Блок підносить улюблену жінку на п'єдестал богині:

Так співав її голос, що летить у купол,

И промінь сіяв на білому плечі,

И кожний з мороку дивився й слухав,

Як біле плаття співало влуче.

Мені здається, що вірш "Дівчина співала в церковному хорі" можна назвати шедевром світової любовної лірики, хоча в ньому немає ще самої любові, є лише її передчуття. Але такий і повинна бути теперішня любов, чиста й світла, який стала перед поетом ця, очевидно, незнайома йому хористка

Однак пора юнацьких поривів і мріянь проходить, поруч із ними виявляється реальна, далека від ідеалів життя. Гірка дійсність (невдалий шлюб, поразка першої російської революції й реакція, що наступила) міняє настрій поета, його світовідчування. Сірість і вульгарність повсякденного життя, де

...Серед канав гуляють із дамами

Випробувані гостряки,

Переборюється поетом за допомогою образа прекрасної незнайомки, героїні однойменного вірша поета. Для завсідників заміських ресторанів, що шукають "істину в провині", жінка як і раніше залишається таємницею. Вона не забруднена ні вульгарністю, ні брудом, ні пороками, своєю присутністю вона поетизує щоденність, упокорюючи серце, даючи розраду душі, зберігаючи вже готову знищити себе життя:

Глухі таємниці мені доручені,

Мені чиєсь серце вручене...

У моїй душі лежить скарб,

И ключ доручений тільки мені!

Жінка створена для любові. І якщо доля розпоряджається інакше, те ніхто не сміє засудити неї:

Я не тільки не маю права,

Я тебе не в силах дорікнути

За болісний твій, за лукавий,

Багатьом жінкам призначений шлях

Я дуже люблю поетичний цикл "Кармен", навіяний зустріччю А. Блоку зі співачкою Андрєєвій-Дельмас, виконавицею партії іспанської циганки в опері Візі. У цих віршах перед нами вже не романтична любов, а жагуче й стихійне почуття, що визначає долю ліричного героя:

Ти - як відзвук забутого гімну

У моїй чорній і дикій долі

Міняється кохана: перед нами вже не символ піднесеної любові, "золотокудрий" демон, у чиєму голосі чується "рокіт бур". Міняється й ліричний герой: з боязкого раба Прекрасної Дами він перетворюється в палкий коханого. Цікава деталь: образ ліричного героя виявлений у двох іпостасях. Це й поет, що

Дивиться на стан її співучий

И бачить творчі сни,

Але в той же час і коханий Кармен Хозе, чиє серце пронизане болісними ревнощами:

Ні, ніколи моєї, і ти нічиєї не будеш...

Однак любов-пристрасть не може бути довговічної, вона неминуче закінчується трагедією розчарування, пересичення й щиросердечної спустошеності:

Разом адже по краї, був час,

Нас водила пагубна пристрасть,

Ми хотіли разом скинути тягар

И летіти, щоб потім упасти

Коли А. Блок написав поему "Дванадцять", його супротивники люто уражали, що на зміну "Прекрасній Дамі" прийшла "толстоморденькая" Катька. Я думаю, що Катька персоніфікує жіночу долю в нових умовах, коли опоганена любов, опоганене саме життя

Для мене Олександр Блок - самий великий поет XX століття, співак найтонших рухів людської душі. Закінчити свій твір я хотіла б рядками з вірша А. Ахматовій, написаними на смерть А. Блоку:

Принесли ми Смоленській заступниці,

Принесли Пресвятій Богородиці

На руках у труні срібному

Наше сонце, у борошні погасле, -

Олександра, лебедя чистого

Олександр Олександрович Блок народився 16 листопада 1880 року в Петербурзі в сім'ї професора. Уперше його вірші публікуються в 1903 році в журналі "Новий шлях".

Творчу долю Блоку багато в чому визначили сильні почуття до Любові Дмитрівні Менделєєвій, що стала в 1903 році його дружиною, і глибоке захоплення філософськими ідеями Вл. Соловйова

Олександр Олександрович - перший лірик свого часу. Блок обожнював любов, що відкрила йому високий сенс життя. Величезна кількість віршів він присвятив цьому прекрасному почуттю. У юнацтві любов для нього це романтичний порив, захват, радість, але в той же час - томління, сум і прикрість. Це яскраво представлено в його першому циклі "Вірші про Прекрасну Даму". Даний цикл був спробою поета розібратися в питаннях, які будуть хвилювати його протягом всього життя: про призначення людини, про його шляху, про досягнення прекрасного. Тому так глибоко вдивляється він у свою душу, так напружено шукає свою Прекрасну Даму, так трагічно сприймає найменші зміни у відносинах з нею. Кожна зустріч із нею - подія, що має глибокий зміст, за ним - таємниця

Передчуваю Тебе. Року проходять мимо -

Усе у вигляді одному передчуваю Тебе

Весь обрій у вогні - і ясний нестерпно,