«Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (16)

«Мемуари» кардинала де Реца
Друга частина (16)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Ми станемо призначати податки, стягувати побори, і різниця буде лише в одному: ледь ми виступимо проти Парламенту, придушивши його або знищивши, ненависть і заздрість, яку ми викличемо в третини паризького населення, тобто в самої багатої частини городян, зв'язаної незліченними узами з корпорацією, ненависть ця й заздрість за тиждень розбудять у відношенні до нас що залишилися двох третин обивателів те, що за минулі шість тижнів тільки-но означилося у відношенні їх до Парламенту. Ліга яскравий повчальний приклад тому, про що я тільки що сказав. Герцог Майенский, помітивши в Парламенті той самий дух, який ви бачите в ньому нині, тобто постійну готовність з'єднувати непоєднуване й вести громадянську війну по вказівці магістратів від корони, незабаром знудив таким педантизмом. Щоб придушити Парламент, він удався, хоча й сховано, до сприяння Шістнадцяти, які очолювали міську міліцію. Згодом він примушений був підняти чотирьох із цих Шістнадцяти, занадто палко прихильних Іспанії. Учинок цей, доконаний їм з метою зменшити залежність свою від іспанської монархії, привів лише до того, що він став ще більше мати потребу в ній, щоб захиститися від Парламенту, залишки якого стали піднімати голову. Чим же завершилися всі ці безладдя? Так тим, що герцог Майенский, один з найбільших людей свого часу, примушений був підписати договір, що здобув йому в нащадків славу людини, що не вміла дорівнює не вести війну, не укласти мир. От доля герцога Майенского, проводиря партії, утвореної для захисту віри й скріпленою кров'ю Гизов, а їх почитали за Маккавеев [153] свого часу, партії, що поширилася вже по всіх провінціях і охопила все королівство. Чи таке наше положення? Хіба двір не може завтра ж позбавити нас прийменника міжусобної війни, знявши облогу Парижа й, якщо завгодно, вигнавши Мазарини? Провінції починають хвилюватися, але вогонь у них поки настільки слабшав, що нам повинне ще більш ретельно, ніж колись, шукати головну свою опору в Парижу. Взявши до уваги ці міркування, чи розумно сіяти в нашій партії ворожнеча, що погубила лигистов, партію незрівнянно більше організовану, потужну й впливову, ніж наша? Герцогиня Буйонская знову скаже, що я тлумачу про небезпеки, не пропонуючи засобів від них от вони

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - я відправляюся від того, що без цих засобів обійтися не можна. Але мені спало на думку ще один засіб, на мій погляд, як не можна більше здатне змусити Парламент ставитися до нас із належною повагою. У нас є в Парижу армія, на яку, доколе вона залишається в стінах міста, будуть дивитися як на набрід. Я зробив спостереження й уже говорив вам про нього, напевно, раз двадцять за цей тиждень: ви не знайдете в Апеляційних палатах радника, що не думав би, що може командувати армією вуж ніяк не з меншим правом, чим її воєначальники. Пам'ятається, я згадував учора ввечері, що влада, яку частки особи здобувають у народі, стає несомненною для всіх лише тоді, коли її бачать у дії, тому що ті, хто вправі користуватися нею в силу свого звання, втративши її на ділі, ще довго чіпляються за неї у своїй уяві. Згадаєте, прошу вас, все те, що ви в цьому змісті спостерігали при дворі. Так хіба найшовся там хоч один міністр або придворний, котрий до самого Дня Барикад не піднімав на сміх усе, що йому говорили про прихильність народу Парламенту? Тим часом не було такого міністра або придворного, котрий не зауважував би вже невідворотних ознак революції. Барикади повинні були їх переконати, однак хіба вони їх переконали? Хіба вони заважали їм почати облогу Парижа у впевненості, що примха народу, що викликала безладдя в столиці, не здатна штовхнути його до війни? Те, що ми робимо сьогодні, робимо щодня, могло, здавалося б, розсіяти їхню оману але хіба воно їх протверезило? Хіба Корольові не повторюють день у день, що багаті городяни віддані їй і в Парижу одна лише підкуплена чернь віддана Парламенту? Я пояснив вам причину, по який люди умудряються тішити себе й обманюватися в подібних справах. Те, що відбулося із двором, тепер відбувається з Парламентом. У нинішній смуті він має всі знаки влади незабаром він втратить її щирий зміст. Він повинен би це передбачати, чуючи ремство, що піднімається проти нього, і бачачи, як народ усе більше поклоняється мені й Бофору. Куди там! Він зрозуміє це лише тоді, коли справа дійде до теперішньої з ним розправи, коли йому завдадуть удару, що розтрощить його або ж послабить. Все інше він прийме лише як наше на нього замах, у якому ми зазнали невдачі. Це додасть йому хоробрості; якщо ми підемо на поступки, він і впрямь стане нас утеснять і змусить погубити його самого. А це не в наших інтересах із причин, які я виклав вам вище; навпаки, нам вигідно не заподіювати йому шкоди, щоб уберегти від розколу нашу партію, але при цьому діяти так, щоб Парламент зрозумів: благополуччя його невіддільно від нашого

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - обозам; притім треба влаштувати так, щоб Парламент сам зажадав виводу військ з міста, щоб це не заронило в ньому підозр або хоча б заронило лише тоді, коли нам це буде на руку й змусить його соображаться з нами. Цей запобіжний захід разом з іншими, які ви вже вирішили взяти, приведе до того, що Парламент, сам того не помітивши, поставлений буде в необхідність діяти згідно з нами; любов народу, за допомогою якої ми тільки й можемо його стримувати, уже не здасться йому примарою, коли примара цей знайде життя і як би плоть завдяки військам, які не будуть більше в його руках".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - чоловікові знак; як тільки я закінчив читання, він відвів її убік. Вони розмовляли мінут десять, після чого герцог оголосив мені: "Ви настільки добре знаєте стан розумів у Парижу, а я настільки погано, що ви повинні простити мене, якщо я помиляюся в судженнях про цей предмет. Я не стану заперечувати ваші доводи, я підкріплю їхньою таємницею, що ми вам відкриємо, якщо ви заприсягнете порятунком душі зберегти неї від усіх без вилучення, і насамперед від мадемуазель де Буйон. Віконт де Тюренн, продовжував герцог, написав нам, що від дня на день оголосить себе прихильником нашої партії. У всій його армії тільки два полковники вселяють йому побоювання, але він ще до витікання тижня знайде спосіб відгородити себе від них і негайно виступить для з'єднання з нами. Він просив, щоб ми зберегли це в таємниці від усіх, крім вас". "Але його наставниця, із гнівом додала герцогиня, зажадала, щоб ми зберігали таємницю й від вас, як від всіх інших". Під наставницею вона мала на увазі сестру г-г- на де Тюренна, мадемуазель де Буйон, до якої він харчував доручення безмежну, а герцогиня Буйонская ненавиділа неї всією душею

"Ну що ви на це скажете? знову заговорив герцог Буйонский. Хіба тепер Парламент і двір не в наших руках?" "Я не хочу бути невдячним, відповів я герцогові, за таємницю я відплачу таємницею, менш важливої, однак не заслуговує нехтування. Мені тільки що показали записку, послану Окенкуром герцогині де Монбазон, де сказано тільки: ldquo;Перон відданий прекраснейшей із прекрасних", а ранком я одержав листа від Бюсси- Ламі, що ручається за Мезьер.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - подробицях обговорили всі міри, які я пропонував вище. Отут, до речі, я не можу умолчать про одне зауваження герцога Буйонского. Коли ми з ним стали вирішувати, яким способом вивести війська зі стін міста, не збудивши підозр Парламенту, герцогиня Буйонская, несказанно обрадувана стількома добрими новинами, уже перестала прислухатися до нашої розмови. Помітивши, що, схвильований звісткою, що він повідомив мене про г-г- не де Тюренне, я теж став неуважний, чоловік її обернувся до мене й чи сказав не із гнівом: "Я можу простити цю безтурботність моїй дружині, але не вам. Старий принц Оранский проказував, бувало, що в ту мінуту, коли тебе повідомляють самі великі й радісні звістки, саме й повинне подвоїти увага до дріб'язків".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Двір, як ми й передбачали, не преминув скористатися цим прийменником, щоб завести переговори. Хоча в паперах депутати не були пойменовані президентами й радниками, не названі вони минулого й особами, що носили колись ці звання й тепер позбавленими їх: у паспортах зазначені були одні лише імена. Королева оголосила депутатам, що державі було б більше користі, а Парламенту більше честі, якби іспанському посланцеві відмовили в аудієнції, але справа зроблена, і тепер треба подумати про відновлення миру вона досить до нього схильна, і оскільки канцлер от уже кілька днів хвора, завтра ж сама складе більше докладну листовну відповідь депутатам. Герцог Орлеанский і принц де Конде висловилися ще більш виразно й пообіцяли Першому президентові й президентові де Мему, які мали з ними досить довгі й зовсім конфіденційні бесіди, відкрити всі під'їзди до міста, як тільки Парламент назве своїх депутатів для ведення мирних переговорів