«Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (2)

«Мемуари» кардинала де Реца
Друга частина (2)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - з послів, що прибули за королевою Польської [19], заблагорассудил зробити церемонію одруження в соборі Богоматері. А я дозволю собі нагадати вам, що єпископи й архієпископи Паризькі ніколи не уступали права відправляти служби у своїй церкві нікому, крім кардиналів королівської крові; дядько мій викликав на себе жорстоку огуду всього свого капітулу, допустивши, щоб королеву Англійську обвінчав кардинал де Ларошфуко [20].

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - приготувати собор для єпископа Вармии, притім складене в таких вираженнях, якими наказують купецькому старшині [22] приготувати Ратушу для балету. Я показав папір деканові й канонікам, які перебували при мені, сказавши їм, що анітрошки не сумніваюся: це помилка, допущена яким- нибудь письмоводителем державного секретаря; я завтра ж відправлюся у Фонтенбло, де перебуває двір, щоб самому пролити світло на це непорозуміння. Сильно схвильовані, вони хотіли супроводжувати мене у Фонтенбло, але я цьому став проти, пообіцявши, у випадку потреби, послати за ними

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - які могли схилити його до мого прохання

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - і, однак, після недовгого роздуму він самим непохитним і нелюб'язним тоном став наполягати на своєму рішенні. Хоча я говорив від імені ]Джерело: Література Західної Європи 17 століття - указати йому на це розходження, але він був настільки мало обізнаний про наші вдачі й звичаї, що перекручено витлумачував навіть те деяке, що йому намагалися пояснити. Раптово й нечемно обірвавши нашу розмову, вона відіслав мене до Корольові. Я знайшов її упередженої проти мене й озлобленої, і єдине, чого мені вдалося від її домогтися, що вона дасть аудієнцію капітулу, без якого, як я їй оголосив, я не вправі й не повинен прийняти рішення

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - до Кардинала, що, сказати вам правду, наговорив нам одній лише дурниці, і, тому що сила французьких виражень залишалося для нього ще неясної, він на закінчення оголосив мені, що напередодні я говорив з ним з великою нахабністю. Вам неважко представити, як образило мене це слово. Але, оскільки я прийняв тверде рішення бути стриманим, я відповів йому посмішкою, а потім, повернувшись до депутатів, помітило: "Забавне слівце, добродії". Посмішка моя розгнівала Кардинала. " чиРозумієте ви, з ким розмовляєте? промовив він самим зарозумілим тоном. Я вас напоумлю". Зізнаюся вам, при цьому я спалахнув. Мені добре відомо, відповів я йому, що я коадютор Паризький і говорю з г-г- ном кардиналом Мазарини, але він, як видно, уявляє себе кардиналом Лотарингским, що звертається до свого вікарія з Меца [23]. Порівняння це, що зірвалося в мене з мови в запалі гніву, розвеселило присутніх, які були досить численні

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - що я не має наміру випливати його раді, воно навпростець оголосив, що Корольова наказала йому привести мене до неї. Коливатися я не став я взяв із собою депутатів. Ми знайшли Корольову подобрілої, милостивої, що перемінилася настільки, що неможливо описати. У присутності депутатів вона сказала мені, що хотіла бачити мене не для того, щоб обговорити суть справи, що неважко буде дозволити, але щоб пожурити мене за тон, яким я розмовляв з бедним г-г- ном Кардиналом, адже він лагідний як агнець і любить мене як сина. Вона додала до цьому всілякі ласкаві слова й під кінець наказала деканові й депутатам відвести мене до Кардинала й усім разом подумати, як надійти. Мені коштувало більших зусиль зробити цей крок, і я помітив Корольові, що вона одна на всьому світі могла примусити мене кнему.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "нахабність". Він завірив мене, і, можливо, говорив правду, що онисточник: Література Західної Європи 17 століття - "i"нагло" з італійським "i"незвичайно". (Примеч. перекладача.)). Він наговорив мені безліч люб'язностей, але нічого не вирішив, відклавши справу до Парижа, куди він мав намір ненадовго приїхати. Ми повернулися туди очікувати його наказів, а чотири або п'ять днів через церемоніймейстер Сенто з'явився до мене опівночі з листом від архієпископа, що наказував мені ні в чому не протидіяти домаганням єпископа Вармии й надати йому отслужить церемонію одруження. Будь я розсудливий, я удовольствовался б тим, що зробив, тому що повинне користуватися будь-яким прийменником, що не наносить втрати нашої честі, щоб покласти кінець непорозумінню із двором; але я був молодий і до того ж розгніваний, тому що бачив, що у Фонтенбло мене обвели навколо пальця, як воно й було насправді, і обійшлися із мною люб'язно лише для виду, щоб виграти час і послати гінця в Анже, до моєму дядькові. Я, однак, нічим не видав Сенто свого настрою, навпроти, я виявив йому радість, що архієпископ Паризький позбавив мене від утруднення. А чверть години через я велів зібрати головних членів капітулу, які всі розділяли мої думки. Я изяснил їм свої наміри, і Сенто, що на інший ранок велів капітулу зібратися, щоб відповідно до звичаю вручити йому іменне веління, повернувся до двору з такою відповіддю: "Архієпископ Паризький може розташовувати за своїм розсудом нефом, але оскільки хори належать капітулу, він не має наміру поступитися їх нікому, крім свого архієпископа або коадютора". Такий склад був Кардиналові виразний, і він вирішив зробити шлюбну церемонію в каплиці при Палі- Роялі, єпископом якої він іменував головного капелана. Оскільки питання цей був ще важливіше першого, я написав Кардиналові, пояснивши йому недоречність подібного рішення. Зачеплений, він посміявся над моїм листом. Тоді я попередив королеву Польську, що, коли вона обвінчається при таких обставинах, я змушений буду проти власної волі оголосити її шлюб недійсним; втім, з положення є вихід: нехай вона й справді вінчається в Палі- Роялі, але єпископ Вармии з'явиться до мене одержати на той письмовий дозвіл. Справа не терпіла зволікання чекати нового дозволу з Анже було ніколи. Королева Польська не бажала допустити у своєму шлюбі ні тіні сумнівності, і двору довелося поступитися й погодитися на моє речення, що і було виконано [24].

Оповідання мій вийшов занадто довгим, сухим і нудним, однак оскільки три або чотири незначні незлагоди, що происшли в мене в цю пору із двором, мають прямий стосунок до більших, які відбулися згодом, я порахував необхідним розповісти вам про їх; по цій же причині я прошу вас поблажливо вислухати ще дві- три історії в цьому ж роді, слідом за якими я думаю приступитися до предметів як більше важливим, так і більше цікавим

Якийсь час через послу одруження королеви Польської, у Великодню неділю [25] герцог Орлеанский з'явився до вечерні в собор Богоматері, але ще до його приходу один з офіцерів його гвардії, виявивши мій моленний коврик на звичайному місці, тобто біля самої кафедри архієпископа, забрав його, а замість поклав коврик герцога. Мене негайно сповістили про цьому, і, оскільки будь-яка спроба змагатися в першості із сином Короля завжди ставить притязателя в смішне положення, я став вимовляти, і навіть досить різко, тим зі членів капітулу, хто намагався залучити до цієї події моя увага. Канонік- богослов [26], людина вчений і розумний, відкликав мене убік і поінформував мене про подробицю, що була мені невідома. Він указав мені, які наслідки може мати спроба віддалити під яким би те не було прийменником коадютора від архієпископа. Я засоромився й, дочекавшись герцога Орлеанского у дверей собору, повідомив його про те, про що, правду сказати, сам тільки перед цим довідався. Він вислухав мої слова досить прихильно й наказав, щоб його коврик забрали й оселили на місце мій. Я одержав отпуст раніше нього й по закінченні вечерні сам разом з ним пожартував над собою. "Я присоромився б, Ваша Королівська Високість, сьогоднішнього свого вчинку, сказав я йому, якби мене не запевнили, що позавчора останній з послушників кармелітів поклонився хресту раніше Вашої Королівської Високості, не понеся ніякої кари". Я знав, що Месье в Жагучу п'ятницю був присутній на службі в монастирі кармелітів, і мені було відомо, що всі духовні особи поклоняються хресту раніше всіх інших. Мої слова сподобалися герцогові, і ввечері він повторив їх на прийомі в Корольови як чемність