«Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (22)
«Мемуари» кардинала де Реца
Друга частина (22)
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - мовлення герцога Буйонского знайшла в тих, що зібралися досить палке співчуття. Вони без праці погодилися з його думкою й обговорювали тільки, як узятися за діло. Не стану повторювати тут ці міркування я докладно виклав їх у тім мовленні, що вимовив у герцога Буйонского. Погодилися про всім і поклали назавтра о третій годині зібратися в герцога Буйонского, де ми могли б спокійніше, ніж у Ратуші, умовитися, яким образом представити справа Парламенту. Я викликався в той же вечір порадитися із президентом де Бельевром, що у цьому питанні завжди мене підтримувався
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - ми з герцогом Буйонским відправилися туди в кареті д'ельбефа. Посланець і справді привіз згоду ерцгерцога, але з'явився він особливо для того, щоб відновити переговори про загальний світ, що я запропонував; оскільки від природи він була людина запальний, вона не удержався, щоб не висловити д'ельбефу, що, як я довідався згодом, одержав від послів гроші, тоном досить різким, а герцогові Буйонскому тоном досить сухим, що в Брюсселі ними не занадто задоволені. Їм не склало праці заспокоїти посла, повідомивши, що цю мінуту вирішено вернутися до договору про загальний світ, що посол з'явився досить до речі й завтра ж побачить плоди ухваленого рішення. Дон Габриель запрошений був отужинать у герцогині Буйонской, що добре знав за старих часів, під час перебування її придворною дамою інфанти, і по секреті сказав їй, що ерцгерцог був би досить їй зобов'язаний, якби вона зуміла домогтися, щоб я прийняв десять тисяч пістолів, які іспанський король доручив передати мені від його ім'я. Герцогиня Буйонская приклала всі старання, щоб мене переконати, але не превстигла в цьому, я відхилив речення короля досить шанобливо, однак давши зрозуміти іспанцям, що їм нелегко буде вмовити мене прийняти від них гроші. Мені дорого обійшлася згодом моя відмова, і не тому навіть, що я відкинув гроші в цьому випадку, а тому, що я взяв з тих пор звичку поводитися так само в обставинах, коли розсудливість вимагала прийняти піднесення, навіть якби потім я кинув гроші в Сену. Не завжди безпечно відкидати дарунки тих, хто коштує вище тебе
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - кілька слів. Вона спочатку розридалася, а потім, обернувшись до дона Габриелю й до мене, викликнула: "На жаль! ми загинули! армія зрадила пана де Тюренна!" У цю мінуту ввійшов нарочний, що у коротких словах розповів нам, що відбулося, а саме, що всі війська підкуплені були двором і всією армією, крім двох або трьох полків, змінила віконтові щастя ще, що йому вдалося піти від арешту й він з п'ятьома або шістьома прихильниками вкрився в ландграфини Гессенської, своєї родички й приятельки
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - що, на його думку, ми виявилися тепер ще більш залежні від Іспанії, або тому, що жива й весела вдача взяла в ньому верх над інтересами партії. Однак і сам герцог Буйонский, як він не був пригноблений нещасною звісткою, через півгодини після прибуття гінця вже шукав способу допомогти горю. Ми послали за президентом де Бельевром він встиг одержати листа від маршала де Вильруа, що із Сен- Жермена сповістив його про тім же; у листі повідомлялося також, що Перший президент і президент де Мем оголосили придворному, ім'я якого я не пам'ятаю і якого вони зустріли по дорозі в Рюель, що, якщо їм не вдасться досягти угоди, у Париж вони не повернуться. Герцог Буйонский, що із втратою армії г-г- на де Тюренна втратив головний свій козир і зрозумів, що його великі задуми самому вирішувати долю партії не мають більше опори, раптово повернувся до первісного свого наміру довести справу до крайньої крапки; посилаючись на лист маршала де Вильруа, він оголосив нам самим невимушеним і природним тоном, що зі слів Першого президента й президентів де Мема ми можемо судити, як неважко виконати план, задуманий нами напередодні.
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - ми із президентом де Бельевром залишимося з ним наодинці, я заперечив йому, що обставини сильно змінилися; з- за відступництва армії г-г- на де Тюренна те, чого напередодні було легко домогтися в Парламенті, завтра стане неможливим і навіть згубним. Я став докладно висловлюватися про цей предмет, і необережність ця, котру я помітив занадто пізно, увергнула мене в утруднення, з яких вибратися виявилося досить непросто. Дон Габриель де Толедо, що мали, як згодом розповіла мені герцогиня Буйонская, наказ говорити із мною начистоту, тільки-но побачив, що звістка про г-г- не де Тюренне викликало зміну в моєму поводженні, навпроти, старанно затаївся, він почав плести серед генералів інтриги, які доставили мені багато турбот. Я розповім вам про це пізніше, після того як опишу продовження розмови, що відбувся між нами в той вечір у герцога Буйонского.
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - вставив мимохідь, як би для того, щоб пояснити послові минуле своє поводження, що, мол, добре ще, що звістка про зрадництво армії віконта де Тюренна прийшло колись, ніж ми звернулися до Парламенту з реченням, що вирішили йому зробити; Парламент, продовжував він, увидя, що підстава, на якому його втягнули в справу, звалилося, відразу звернувся б проти нас, у той час як нині ми можемо знайти своєму реченню інша підстава, і от це- те, мол, на його погляд, і варто обговорити
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - розбіжностей. Мені не доводилося зустрічати людини, що міг би зрівнятися з герцогом Буйонским в умінні користуватися цим прийомом у міркуванні. Він часто розповідав мені, як граф Мориц не раз із докором проказував Олденбарневелту, якому пізніше велів відітнути голову, що той доведе Голландію до перевороту, видаючи Генеральним Штатам[ 178] за безумовну істину самий предмет розбіжності. Зі сміхом нагадавши тепер про це герцогові Буйонскому, я сказав, що відтепер ніщо не може перешкодити Парламенту укласти мир із двором; всі міри, якими думають його удержати, лише підштовхнуть його до нього, і тому я переконаний, у наших міркуваннях нам повинне відправлятися від цієї посилки. Оскільки суперечка ставала все гаряче, де Бельевр запропонував записати все, що стануть говорити обидві сторони. От що я продиктував йому, і папір цією, писаною його рукою, залишалася в мене ще за п'ять або шість днів до мого арешту. Це вселяло де Бельевру деяке занепокоєння; він попросив мене повернути її йому, що я й зробив, до великого для нього щастю, тому що, як знати, чи не ушкодив би йому в ту пору, коли його призначили Першим президентом, цей клаптик, що міг бути в мене відібраний. От його зміст:
"Я говорив вам неодноразово, що всяка корпорація та ж чернь, а стало бути, вона діє під впливом мінути; в останні два місяці вам самому довелося впевнитися в цьому, напевно, більше сотні разів, а доведись вам бути присутнім на асамблеях, таких випадків було б більше тисячі. До того ж жодне речення не має там успіху довговічного, і те, що сьогодні викликає особливий захват, завтра засуджене на тим більше обурення. Ці міркування й змушували мене квапити вас все це час, щоб, скориставшись обіцянкою г-г- на де Тюренна, залучити Парламент на нашу сторону, і залучити таким чином, щоб його зв'язати. Сприяти цьому могло тільки речення про загальний світ, що сам по собі є найбільше й насущнейшее благо і який доставив би нам привід залишатися збройними під час переговорів
Джерело: Література Західної Європи 17 століття - підготовчої роботи в Парламенті, принаймні в тому випадку, коли хочуть, щоб воно й впрямь було підтримано. Звичайно, якщо роблять його для того лише, щоб відволікти увага магістратів і розв'язати руки приватним особам, як ми надійшли недавно, коли допомогли донові Хосе де Ильескасу одержати аудієнцію в Парламенту, на нього можна зважитися з більшою легкістю, тому що гірше, що може трапитися в цьому випадку це що воно не досягне мети; але якщо й справді хочуть, щоб речення було прийнято, так вдобавок ще колись бажають скористатися ним, щоб зв'язати корпорацію, що ніщо інше зв'язати не може, я затверджую: шкоду, нанесена його провалом, якщо воно зроблено буде нерозважно, переважить вигоду від його успіхів, у випадку якщо воно буде зроблено вчасно. Саме згадування Веймарской армії здатно було в першу мить засліпити Парламент. Я говорив вам це, у вас були свої причини для зволікання, я готовий визнати їх важливими, я їм підкорився. Ім'я й армія віконта де Тюренна ще здатні були захопити його три- чотири дні назад. Я нагадував вам про це, у вас були свої міркування для відстрочки, я готовий визнати їхню справедливість, я їм поступився. Учора ви погодилися з моєю думкою, я від нього не відрікся, хоча розумів цілком, що речення, про яке мова йде, уже трохи зблякло; однак я думав і думаю по- колишньому, що якби армія віконта де Тюренна не зрадила його, ми зуміли б схилити Парламент на свою сторону, і хоча, може бути, не з тією же легкістю, як у перші дні, але все-таки домігшись більшої частини того, чого ми домагалися. Нині все перемінилося
