«Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (32)

«Мемуари» кардинала де Реца
Друга частина (32) Література Західної Європи 17 століття - <

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - залишив на піклуванні матері, не почувши Сервьену, що советовали тримати його поруч особи Короля. Бордоскому парламенту (а в цю пору самий розумний і старий роками член його міг, не моргнувши оком і не погубивши своєї репутації, програти в один вечір весь свій стан) довелося в той самий рік стати свідком двох сцен, зовсім надзвичайних. Він побачив у своїй приймальні принца й принцесу крові, на колінах благаючих про правосуддя, і настільки ушкодився в розумі, якщо можна так виразитися про цілу корпорацію, що наказав доставити в ту ж саму прийомну освячену облатку, що солдати д'епернона упустили з украденої ними дароносиці [263]. Бордоский парламент не виявив невдоволення тим, що народ відкрив ворота міста герцогові енгиенскому, але все-таки він повівся з більшою обачністю, ніж можна було чекати, беручи до уваги місцеві вдачі й ненависть до д'епернону. Він ухвалив дозволити принцесі де Конде й герцогові енгиенскому, а також герцогам Буйонскому й де Ларошфуко залишитися в Бордоіль, якщо вони дадуть слово не вживати нічого противного інтересам Короля, і, однак, переслати Його Величності клопотання Принцеси разом з почтительнейшими ремонстрациями противу затримки Їхніх Високостей. Президент де Гург, один із проводирів корпорації, бажаючи уникнути крайностей, послав нарочного своєму другові Сеннетеру з листом, писаним шифром на тринадцяти сторінках, яким повідомляв, що, незважаючи на все своє роздратування, бордоский парламент залишиться вірним Королеві, якщо Його Величність соблаговолит відкликати д'епернона; Гург ручається в цьому своїм словом; все вчинене парламентом донині переслідувало одну цю мету; однак у випадку зволікання Гург не може вже поручитися за магістратів і, ще менш того, за народ, що, що направляється й підтриманий партією принців, незабаром сам може підкорити собі парламент. Сеннетер зробив всі, щоб Кардинал скористався радою Гурга. Де Шатонеф перевершив самого себе, намагаючись про тім же, але, бачачи, що у відповідь на всі його вмовляння, Кардинал тільки сварить предерзостний бордоский парламент, що дав притулок особам, засудженим королівською декларацією, він сказав йому навпростець: "Якщо ви сьогодні не домовитеся з ними, пан, завтра ж виїдьте в Гиень. Вам варто було б уже бути на берегах Гаронни". Подальше показало, що де Шатонеф був прав, радячи йти на поступки, але краще було б йому не квапити події, тому що, хоча бордоский парламент у своїй гарячності дійшов до несамовитості й навіть до божевілля, він довго пручався люті народу, підбурюваного й розпіка_ герцогом Буйонским, і навіть ухвалив вигнати з міста дона Хосе Осорио, що прибув з Іспанії разом з маркізом де Сийери й бароном де Бассом, посланим туди для переговорів герцогом Буйонским. Більше того, парламент заборонив членам своєї корпорації відвідувати особи, що підтримує зносини з іспанцями, не крім принцеси де Конде. А коли чернь намагалася силою змусити його проголосувати на користь сполучника із принцами, парламент роздав зброю міським радникам і ті пострілами прогнали її з Палацу Правосуддя. Події ці, котрих я не був свідком [2б4], я описую досить неохоче, тому що зарікся не згадувати тут ні про що, що не було б мені доподлинно відомо, однак без описаних подробиць неможливо обійтися в цій частині мого оповідання, і тому я змушений на час дозволити себе від своєї клятви; я роблю це з тим більшої свободою, що, хоча майже всі називали опір бордоского парламенту вдаваним, сам герцог Буйонский підтвердив мені: воно було зовсім непідробленим і щирим; з тих пор він неодноразово повторював, що, якби двір не продовжував утеснять Бордоіль, було б надзвичайно важко довести справу до крайності. При дворі, однак, повірили або побажали повірити, начебто всі вчинки цього парламенту одне лицедійство, і після повернення з Компьеня, куди Король відправився під час облоги Гізу [265], щоб підняти дух армії, який командував маршал Дю Плесси- Прален, вирішено було виступити в Гиень; ті, хто розумів, які будуть наслідку цього рішення, прослили в очах партії двору зрадниками, які не бажають допустити, щоб їхні однодумці були приблизно покарані, і підтримують зносини із заколотниками з Бордоіль; усе, що говорилося про відзвук, який цей похід не сповільнить породити в паризькому Парламенті, повідомляли нісенітними байками або навіть стараннями напророчити лихо, що хотіли б, так не можуть викликати; коли Месье виявив готовність самому відправитися в Бордоіль, щоб домогтися умиротворення, якщо йому дадуть слово