«Мемуари» кардинала де Реца Друга частина (35)

«Мемуари» кардинала де Реца
Друга частина (35) Література Західної Європи 17 століття - < Література Західної Європи 17 століття - <

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -
МЕМУАРИ Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Воно, присуджував Комартен, погубить усіх нас, втягнувши в партію, чиєї помсти потрібно страшитися й на чию подяку навряд чи розумно сподіватися". Щовечора він вселяв Месье, як ненадійна милість двору і якого підступу можна чекати від принців; він дуже мистецьки додержувався правила, що говорить, що людей слабких повинне лякати всілякими жахами, тому що це самий вірний спосіб спонукати їх кинутися до першого ж виходу, що відкрився перед ними. Президент де Бельевр у згоді із мною підтримував таємну переписку з герцогинею де Монбазон і, випливаючи тої ж мудрості, раз у раз залякував її мінливістю двору й разом з тим лякав поверненням міжусобиці. Різноманітні ці доводи, по п'яти- шести разів у день переплутуючись і затемнюючи один одного, майже раптово породили у всіх разом думка захищатися проти двору за допомогою самого ж двору й, у всякому разі, спробувати посіяти ворожнечу в урядовому кабінеті, колись ніж знову затівати з ним боротьбу. Я вже зауважував як- те в цьому своєму оповіданні, що будь-який півзахід представляється мудрою людям нерішучим, тому що по натурі не схильні приймати рішення остаточне, вони тішать себе, знайшовши шляхетну назву своєму поводженню. Комартен помітив цю слабість у характері тих, з ким йому довелося мати справа, і майже непомітно домігся того, що в них як би сама собою народилася думка, яку він і впрямь хотів їм вселити. Месье у всіх обставинах надходив так, як більшість людей надходить під час купанья: кидаючись у воду, вони замружують очі. Комартен, переконавши мене домагатися кардинальського сану й знаючи вдачу Месье, дав мені рада, і рада досить розумний, не дозволяти герцогові Орлеанскому замружуватися, залякуючи його не занадто сильно, однак же без перепочинку, те одною, те другою небезпекою. Зізнаюся, ця думка не приходила мені в голову; оскільки пороком Месье було боягузтво, я завжди думав, що повинне безперестану підтримувати в ньому хоробрість. Комартен довів мені зворотне, і я погодився з ним не тільки заради своєї вигоди, але й заради самого Месье з міркувань, висловлених мною вище. Не стану докучати вам подробицями всіх хитросплетень затіяної Комартеном інтриги, правду сказати, із залишків зовсім недоречної совісності я не прийняв у ній діяльної участі, хоч і ввірував, що без кардинальської мантії мені ніяк не обійтися. Нарешті старання Комартена принесли плоди, і плоди рясні, Месье вирішив, що честь його й вигода вимагають, щоб він домігся для мене кардинальської шапки; г-г- жа де Шеврез уявила, що робить двору послугу не меншу, чим мені, перешкодивши мені вступити в сполучник із принцами, до якого мене змінюють, або, принаймні, віддаливши цей сполучник; герцогиня де Монбазон була в захваті, що може набити собі ціну в очах обох сторін, тому що переговори, які велися з одною з них, завжди надавали вага переговорам з інший, а герцог де Бофор, якому президент де Бельевр нагадав про борг вдячності, визнав справою честі постаратися настільки, наскільки це в його силах, допомогти мені одержати кардинальську шапку, на подяку за те, що я и в самій справі допоміг йому одержати посаду суперінтенданта флоту. Ми розуміли, що навіть при сприянні всіх цих осіб, не можемо ручатися за [293] успіх підприємства, однак ми вважали успіх можливим, беручи до уваги утруднення, у якому виявиться Кардинал; а в тих випадках, коли користь може принести навіть неуспіх, завжди варто спробувати щастя. Мені важливо було залучити моїх друзів на сторону принца де Конде у випадку, якщо я пристану до його партії; однак перебороти небажання або, якщо говорити начистоту, відраза, з яким всі вони, і особливо особи, що були на других ролях, ставилися до того, щоб стати прихильниками Принца, легше всього було, зв'язавши їх у відношенні мене боргом честі, тому що я завжди так ретельно захищав їхні інтереси, що вони викликали би на себе безславність, якби не відплатили мені тією же монетою. От це міркування й спонукало мене куди більш, ніж всі інші перераховані мною доводи, вийти на арену, тому що в глибині душі я був упевнений, що Кардинал не тільки ніколи не зважиться сам увінчати мене шапкою, але навіть не допустить, щоб вона звалилася на мою голову. Саме так виразився Комартен, що думав, що на це останнє Мазарини погодиться, нехай навіть і проти свого бажання. Ми постаралися, наскільки те було в нашій владі, обплутати хоронителя печатки мережами г-г- жи де Рід, щоб він хоча б не заподіяв нам усього того зла, якого ми побоюв