«Мемуари» кардинала де Реца Коментарі ( 1-127)

«Мемуари» кардинала де Реца
Коментарі ( 1-1- 127)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Ця фраза в рукописі підкреслений, але, якщо погодитися з доводами сучасних дослідників, що вважають, що це зробив не автор, а хто- те іншої, зміст її міняється. А. Фейе трактував її як життєве кредо, проповідь свідомого служіння злу ("Зібрання творів кардинала де Реца", т. I, 1870), М. - Т. Хипп і С. Бертьер думають, що Рец говорить тут тільки про гріх любострастия.

3... рішенням Ради... Королівської Державної ради, у який входили канцлер, перший міністр, міністри й державні секретарі

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Змова ldquo;Кичливихrdquo;". Традиційна назва "Змова ldquo;Високомернихrdquo;" (див. с. 702 703). Саме прізвисько, за свідченням Ж. Таллемана де Рео, дала їм Ганна Бита, дружина фінансиста Корнюеля, частенько герцога, що висміював, де Бофора; у неї збирався кружок дотепників

5... відкинув щедрі знаки милості... Герцог де Бофор відмовився від посади Головного конюшого, вільну після страти Сен- Мара, тому що розраховував на більше

6... з покійним принцом де Конде... Генріхом II Конде (розум. 1646), батьком Великого Конде.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - В 1642 р. герцог де Лонгвиль покинув свою коханку г-г- жу де Монбазон і женився на Ганні Женевьеве де Бурбон, сестрі Великого Конде, що сучасники називали "дияволкою з особою ангела". Герцогиня де Монбазон взяла в коханці Бофора, і обидві жінки стали непримиренними ворогами. У дійсності листа були написані г-г- жой де Фукероль до маркіза де Молеврие, другові Ларошфуко. У мемуарах Ларошфуко докладно розповідає про цей випадок, що мав трагічні наслідки: захищаючи честь г-г- жи де Лонгвиль, Колиньи викликав на дуель герцога Генріха Гізу, був поранений і вмер через півроку, у травні 1644 р. Ця історія, можливо, послужила джерелом епізоду із загубленим листом з роману М. де Лафайет "Принцеса Клевская" (1678).

8 Меланхоліки. В XVII в. це слово було медичним терміном і значили "неврастеніки".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Це підтверджує у своїх мемуарах один зі змовників, Анри де Кампион. Гансевиль і Воморен, про які мова йде нижче, не були присвячені в змову, тим більше що Воморен в 1643 р. ще не був капітаном особистої гвардії герцога де Бофора.

10... на службі роду Вандомов... Бофор був другим сином герцога Сезара Вандомского.

11... перемога при Рокруа... 19 травня 1643 г.

12... канцлера... Пьера Сегье, що був канцлером, вищою посадовою особою королівства, з 1635 по 1672 г.

13... полк, яким він командував і який стояв гарнізоном у Манте. Нанжи зі своїм Пикардийским полком брав участь у битві під Рокруа й тому не міг привести його з Манта.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - наймана армія німців- протестантів, що набрав герцог Бернгард Саксен- Веймарский, видний воєначальник, що марне мріяв відвоювати собі яке- нибудь королівство. З 1635 р. служив Франції. Після його смерті (1639 р.) веймарцами командував маршал де Гебриан, а після його кончини, з листопада 1643 р. Тюренн, зроблений вмаршали.

15 Седан. Герцог Буйонский був змушений поступитися королеві Людовику XIII в 1642 р. своє володіння, міцність Седан, у спокуту участі в змові Сен- Мара

16... моєї присвяти в сан... 31 січня 1644 р., у соборі Богоматері Рец був зроблений у коадютори й, одночасно, в архієпископи Коринфские "у країнах невірних".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Дипломат Абель Сервьен з доручення Мазарини вів у Мюнстере з 1643 р. переговори, що закінчилися підписанням Вестфальского миру (1648 р.), що поклав кінець Тридцятирічній війні, а тому в описуваний період був відсутній Впариже.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - На Асамблеях духівництва, що збиралися кожні п'ять років, вирішувалися не тільки церковні справи, але, головне, визначалася сума, що церква вносила в Державну скарбницю. Асамблея в Манте в 1641 р. намагалася протистояти непомірним вимогам Ришелье, але в підсумку сплатила п'ять із половиною мільйонів. Були заслані у свої єпархії архієпископи Санса й Тулузи, єпископи евре, Майезе, Базаса й Тулона

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - За Марією Луїзою Гонзага, дочкою герцога Мантуанского, нареченою польського короля Владислава IV прибутку Венцеслав Лесно, князь- єпископ Вармии, і воєвода Познаньский.

20... королеву Англійську обвінчав кардинал де Ларошфуко. Одруження Генриетти- Марії Французької, дочки Генріха IV, і Карла I відбулося 11 травня 1625 р. у соборі Паризької Богоматері

21... свята Святого Дионисия... 9октября.

22 Купецький старшина глава паризького муніципалітету, займався міськими справами разом із чотирма помічниками ешевенами.

23... вікарієві з Меца. Принци Гизи, кардинали Лотарингские, яким належало єпископство Мецкое, третирували своїх вікаріїв, які заміняли їх.

24... яке й було виконано. Одруження Марії Луїзи Гонзага відбулося 5 листопада 1645 г.

25 Великодня неділя 1 квітня 1646 г.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - В обов'язку каноніка- богослова входило читання проповідей по неділях і святам і викладання Закону Божого три рази в тиждень. Соборним богословом з 1626 по 1645 р. був Исаак Абер, доктор богослов'я, єпископ Вабрский (1645 р.).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Святий Амбрось, єпископ Миланский (IV в.), заборонив переступати поріг храму й тим примусив до публічного покаяння імператора Феодосія, що віддав наказ порубати повсталих у Фессалії (390 р.).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Це споріднення йшло по материнській лінії, але було дуже далеким (у шостому коліні), однак будь-які родинні зв'язки у дворянському суспільстві були вкрай важливі

29... при виборі кандидатури майбутнього кардинала йому зволіли принца де Конти. Коментатори висловлюють сумніви, що сімнадцятилітньому принцові де Конти (братові герцога енгиенского, Великого Конде), що улітку 1646 р. тільки ще захистив дисертацію в Сорбонне, пропонували кардинальську шапку. Це було зроблено два роки через (див. ч. II, примеч. 284).

30... у невеликому творі, що я випустив у світло. У перший раз Рец використовує свою улюблену зброю перо й друкований верстат, щоб залучити на свою сторону суспільна думка

31... учившегося політиці по книгах... Настільними книгами державних діячів були трактат Н. Макиавелли "Государ" і історичні твори. У першій половині XVII в. саме слово "політик" значило "прихильник абсолютизму, що ставить вище всього інтереси держави". Після смерті Мазарини був опублікований на латині "Требник політиків, по заповідях Мазарини складений" (1684), найцікавіший посібник з мистецтва керувати людьми, тверезе й цинічне

32... образливим для достоїнства й волі французької Церкви. В 1635 р. чотири емісарів тата Урбана VIII, потоптавши достоїнство галликанской церкви, позбавили Рене де Рие єпархії за те, що він допоміг королеві Марії Медичи бігти із Франції. Єпархію йому повернули в 1648 г.

33... от уже більше тисячі двохсот років... Давший ім'я династії Меровингов король франків Меровей правил у середині V в.; його попередником легенда вважає короля Хлодиона.

34... писаними законами. Т. е. законами "Великої хартії вільностей", підписаної Іоанном Безземельним в 1215 р., і привілеями, подарованими арагонскими королями містам і сільським громадам

35 Генеральні Штати дорадчий орган; скликався королем з 1302 по 1614 р., а потім знову в 1789 р. Були присутні депутати від дворянства, духівництва й третього стану

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Починаючи із Франциска I (1522) французькі королі випускали позики від імені паризької Ратуші, виплачуючи відсотки рантье. В 1605 р. Франсуа Мирон переконав Генріха IV відмовитися від його задуму скоротити платежі по рентам.

37... необхідних з них. У своїх міркуваннях Рец відштовхується від Макиавелли, що у трактаті "Государ" (гл. XIX) з похвалою відгукнувся про державний устрій Франції, де Парламент, приборкуючи знати й заохочуючи слабких, служить станом волі й безпеки короля й королівства. "Звідси можна витягти ще одне корисне правило, а саме: що справи, неугодні підданим, государі повинні покладати на інших, а бажані виконувати самі" (Макиавелли Н. Избр. соч. М., 1982. С. 356).

38... навіки слухняний тому, що заповів один раз. Сенека Л. Про провидіння, V, 6.

39 Долі Римської імперії, пошедшей з молотка... В 193 р. преторіанська гвардія, убивши імператора, запропонувала звести на престол того, хто більше заплатить

40 Мажордоми відали королівськими фінансами, палацовою вартою. Володіння цією посадою дозволило роду Каролингов придбати величезний вплив у королівстві (найбільш відомий мажордом Карл Мартелл) і в підсумку скинути із трону Меровингов.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Приобретя з кінця IX в. більшу владу, графи Паризькі, Робертини, боролися з Капетингами, змушуючи їх відрікатися від престолу або правлячи від їхнього ім'я. В 987 р., після смерті Людовика V, Робертин Гуго Капет був проголошений королем західних франків