Методичні рекомендації до вивчення оповідань М. Зощенко в VI класі

За словами В. Г. Бєлінського збагнення комічного – вершина эстетического утворення. Ні сумніву, що розширення кола читання добутками письменників-сатириків служить гармонічному літературному розвитку школярів, поглиблює їхнього подання про способи відтворення життя в літературі у світлі эстетического ідеалу художника слова, що може виявитися й у твердженні, і в запереченні. В 90-і роки в програмі по літературі (21, с. 21) увійшли добутку М.

Зощенко, які дають доброчинний матеріал для розмови про смішний у житті й мистецтві. Для читання й вивчення в 5 класі пропонуються оповідання із циклу «Леля й Минька» («Великі мандрівники»), а в літературний курс 6 класу включені оповідання «Калоша» і «Зустріч» (оглядово творчість М. Зощенко висвітлюється в 9 і 11 класі). Ми звертаємося до оповідань досліджуваним в 6 класі На вступному занятті перед читанням і вивченням оповідань «Калоша» і «Зустріч» доцільно познайомити шестикласників з М. Зощенко як майстром гумору й сатири. Він народився 9 серпня 1894 року в сім'ї художника-передвижника Михайла Івановича Зощенко. Закінчивши гімназію продовжував утворення на юридичному факультеті Петербурзького університету, а в 1915 році пішов добровольцем на фронт, був поранений, отруєний газами.

Письменник так розповідає про себе в автобіографічних главах книги «Перед сходом сонця»: «На початку революції я повернувся Впетроград. Я не випробовував ніякої туги за минулим. Навпроти, я хотів побачити нову Росію, не таку сумну, як я знав. Я хотів, щоб навколо мене були здорові, квітучі люди, а не такі, як я сам, - схильні до нудьги, меланхолії й сумуй. Ніяких так званих «соціальних розшарувань» я не випробовував За три роки я перемінив дванадцять міст і десять професій Я був: міліціонером, рахівником, шевцем, инструктуором по птахівництву, телефоністом прикордонної охорони, огентом карного розшуку, секретарем суду, діловодом Це був не твердий хід по життю, це було – замішання Півроку я знову провів на фронті в червоній Армії - під Нарвою і Ямбургом.

Але серце було зіпсовано газами, і я повинен був подумати про нову професію В 1921 році я став писати оповідання». Уже через 3-4 року М. Зощенко здобуває широку популярність як майстер сатиричних оповідань, а через десять років після початку його літературної діяльності виходить шеститомні збори «смішних і забавних творів» письменника, що користуються «ненаситним читацьким попитом». А після високої оцінки Зощенко- сатирика Максимом Горьким, що запропонував письменникові «строкатим бісером вашого лексикона зобразити-вишити щось начебто гумористичної «Історії культури», з-під пера письменника виходить його знаменита «Блакитна книга». У цій «смішній і сатиричній книзі», що представляє, за словами її автора, «коротку історію людських відносин», Михайло Зощенко, міркуючи про професії письменника-сатирика, говорить, що на перший, поверхневий погляд всі інші професії здаються значно смілішай і доступней людській душі Бухгалтер, наприклад, спеціально якось так складає цифри між собою на користь стражденного людства, щоб воно, так сказати, не занадто прокралося в грошовому змісті Інший там який-небудь тип з акторських братій енергійно співає з естради й своїм, скажемо козлетоном відволікає людей від усіляких життєвих страждань Там який-небудь, я не знаю, професор, вихованець академічних наук, рішуче все знає й знов-таки всіх дивує своїми неймовірними знаннями Хірург ріже різні виразки й карбункули на наших швидкопсувних тілах, здатних щохвилини загнити й зачервивіти. Водолаз откачивает воду й поринає на дно морське.

Двірник зберігає будинок і відкриває хвіртку И тільки сатирики неначебто б не люди, а собаки. Але, міркуючи про «грубої, крикливої й малосимпатичной» професії сатирика, письменник знаходить у ній і деякі привабливі якості – професія ця теж потрібна й корисна в суспільному змісті. Вона обсмикує дурнів і застерігає розумних від їхніх дурних учинків. Вона розширює кругозір і мобілізує увагу те одних, те інших на боротьбу те з тим, то із цим. Вона ілюструє всякого роду рішення й постанови, а також приносить відому користь у змісті перевиховання людських кадрів Так що професія, суперечки ні, найвищою мірою не так вуж особливо безпомічна Далі в класі читається оповідання «Калоша». Після читання оповідання, учитель, перевіряючи характер його сприйняття шестикласниками, буде прагнути з'ясувати, чому він здався школярам смішним, які характери й ситуації привернули увагу учнів Коротка орієнтовна бесіда переконає в тім, що смішне на рівні «герої й події» осягається більшістю учнів. Але секрети комічного в оповіданні необхідно шукати в процесі вдумливої й неквапливої роботи над художнім текстом, поступово опановуючи особливостями смеховой звички письменника, його «мудрим смехотворчеством». Не може не залучити уваги вже самий початок оповідання.

Доцільно запропонувати школярам згадати, як починаються вже знайомі їм літературні твори. «В одній з віддалених вулиць Москви, у сірому будинку з більшими колонами, антресолью й кривим балконом, жила ніколи бариня, удова, оточена численною двірнею». Початок тургеневского оповідання «Муму» говорить про місце дії й представляє одного з героїв. «Останній день перед Різдвом пройшов. Зимова ясна ніч наступила. Глянули зірки. Місяць величаво піднявся на небо посвітити добрим людям і усьому світу, щоб усім було весело чаклувати й славити Христа».

У зачині «Ночі перед Різдвом» Гоголь говорить про час дії. «Цар із царицею попрощався, //У дорогу-дорогу спорядився, //И цариця у вікна //Села чекати на нього одна». У пушкінському пролозі «Казки про мертву царівну й семи богатирях» – конкретна ситуація: цар виїхав Питання класу: Чим же відрізняється початок оповідання Зощенко від початкових рядків добутків вам уже знайомих? Коментар учнів: Оповідання починається незвичайно — вставним словом звичайно. Вставні слова виражають відношення мовця до повідомлюваного. Але, по суті справи, ще ні про що не сказано, а звичайно уже пролунало. Слово звичайно за своїм значенням повинне підбити підсумок сказаному, але воно випереджає ситуацію й повідомляє їй якийсь комічний ефект.

Разом з тим незвичайне на початку оповідання вставне слово підкреслює ступінь звичайності повідомлюваного – «втратити калошу в трамваї неважко». Звернувшись до тексту оповідання, учні знайдуть у ньому велика кількість вставних слів (звичайно, головне, може) і коротких вставних речень (дивлюся, думаю, мов, уявіть собі) і відзначать їхнє значеннєве значення в мовній інтонації оповідання. Синтаксичний лад речення, що починає оповідання, погодиться з реченням у середині оповідання: «Тобто жахливо зрадів». Можливо учні самостійно прокоментують його.

Комічний підтекст цього речення, що починає абзац, забезпечується використанням пояснювального сполучника тобто , що вживається для приєднання членів речення, що пояснюють висловлену думку, і який не використається на початку речення, тим більше абзацу Зосередивши увагу учнів на окремих елементах оповідання «Калоша», ми вже зуміли показати незвичність оповідальної манери письменника. Її особливість ще й у тім, що Зощенко веде оповідання не від своєї особи, не від імені автора, а від імені якоїсь вигаданої персони. І автор наполегливо це підкреслював: «У силу минулих непорозумінь письменник повідомляє критику, що особа, від якого ведуться ці повісті, їсти так сказати, уявлюване особа. Це є середній інтелігентний тип, якому трапилося жити на переломі двох епох». І він переймається особливостями мовлення цієї особи, мистецьки витримує прийнятий тон, щоб у читача не виникало сумнівів в істинності вигаданого оповідача Що ж характерно для оповідальної манери цього вигаданої особи, за яким коштує автор? Характерною ознакою оповідань Зощенко є прийом, що письменник Сергій Антонов називає «наоборотностью». От початок оповідання «Страждання молодого Вертера»: «Я їхав один раз на велосипеді У мене досить гарний велосипед.

Англійська марка - БСА. Пристойний велосипед, на якому я іноді роблю прогулянки для заспокоєння нервів і для щиросердечної рівноваги Дуже гарна, славна, сучасна машина. Шкода тільки – колесья не все. Тобто колесья всі, але тільки вони збірні. Одне англійське – «Три рушниці», а інше німецьке – «Дукс».

І кермо український. Але все-таки їхати можна. У суху погоду Звичайно, відверто говорячи, їхати суцільне мучення, але для щиросердечної бадьорості й коли життя не дуже дороге - я виїжджаю». Поступове ослаблення ознак, що характеризують предмет, викликає посмішку читача.

Познайомившись із початком оповідання «Страждання молодого Вертера», учні без праці знайдуть приклад «наоборотности» (свого роду негативної градації) і в оповіданні «Калоша» загублена калоша спочатку характеризується як «звичайна», «дванадцятого номера», потім з'являється нові прикмети («задник, звичайно, обтріпаний, усередині байки немає, зносилася байка»), а потім і «спеціальні ознаки» («носок начебто б начисто відірваний, ледве тримається. І каблука…майже немає. Зносився каблук. А боку…