Мій Маяковський Маяковський В. В

Мій Маяковський
Коли я вперше познайомився з Володимиром Маяковським, я не знав ні «Що таке добре, ні що таке погано». Маяковський був для мене чистим аркушем, якому призначено було заповнитися суперечливими думками, лементами, питаннями й, не завжди, відповідями

Владимир Володимирович відразу зачарував мене своєю енергійністю. На зміну обридлої хореям і ямбам нарешті-те прийшло щось неординарне, буйне, неприборкане. Я думаю, багато в чому це те, що ми б зараз назвали «молодіжне». Було незрозуміло, і це нерозуміння викликало дикий інтерес. Його рядка викликають резонанс усередині, змушують вибухати й не дозволяють залишатися байдужним. Особлива побудова вірша, особливі рими - все це викликало відчуття, що ти - скеля, а Маяковський - кирка. Його фірмова залізна хватка дала мені побачити в Маяковському Чоловіка, що наполегливо сам пробиває собі шлях per aspera ad astra, що міцно стоїть на своєму, не боїться голосних заяв і не менш голосних учинків

Другим етапом мого знайомства з В. В. Маяковським і його творчістю стало прочитання статті «Як робити вірші?» Не можу виразити, наскільки це сильно вплинуло на сприйняття всієї поезії автора. Раптом замість хаотично розташованих «драбинок», я побачив гармонію, задум, ретельно вивірені часом з точністю до букви рядка. Стаття дала розуміння того, як працює майстер, дала розуміння, що це така ж техніка, як і ямби, і хореи. Саме після її в мене самого прокинувся інтерес до поезії, я начебто зрозумів, що вірші це не тільки пишномовні слова й гарні рими. Мені здається, Маяковський взагалі змінив поняття «красиво» у поезії. Багато хто спочатку не розуміють цього поета, уважаючи його некрасивим, що искривились, абсурдним. Насправді, Маяковський дає глянути на те, що здається виродливим під іншим, незвичним кутом зору. Було також цікаво довідатися зі статті, чому, кому й навіщо писав Володимир Володимирович

Третій етап - любовна лірика. Через якийсь час я дійсно зрозумів, що багато віршів автора були написані саме через настільки млоїть його Лилички. Тут складно щось додати, крім того, що багато речей починаєш розуміти тільки після того, як пережив або переживаєш сам. Маяковський у властивій йому манері описував свої почуття, думки, страждання й радості, які знаходять відгук усередині многих.

У цілому, Маяковський став для мене свого образа еталоном поета. Саме на нього я, найчастіше, міряюся, коли пишу черговий вірш. І справа отут не в сліпому копіюванні стилю, а скоріше з тим підходом, що він мав, звертаючись до поезії. Звичайно, у чомусь наші погляди не зійшлися, але я знайшов у ньому близького за духом людини. Маяковський привніс той заряд, що мені потрібний у повсякденному житті, заряд, що потрібний, щоб у важкий момент не опустити руки, а повіривши у свої сили, взяти кирку й вирубати брилу рішучого кроку вперед, ім'я якому «незважаючи ні на що».