Михальская Н. П., Анікін Г. В.: Історія англійської літератури Сомерсет Моем (William Somerset Maugham, 1874-1965)

Михальская Н. П., Анікін Г. В.: Історія англійської літератури
Сомерсет Моем (William Somerset Maugham, 1874- 1965)

Сомерсет Моем (William Somerset Maugham, 1874- 1965)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - складався також під впливом натуралізму, неоромантизму й модернізму. Творчий шлях Моема нерівний: поряд з високомистецькими добутками він створював і досить слабкі. Сам Моем називав себе "одним із провідних письменників другого ряду". Моем досяг великої популярності й визнання за властиве йому майстерність оповідача, правдивість, отточенность літературної форми, заснованої на принципі простоти, ясності й благозвучності

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - в Англію, він залишався єдиною дитиною в будинку батьків, майже ніколи не розстаючись із матір'ю, до якої був жагуче прив'язаний. У вісім років він осиротів: від туберкульозу вмерла мати. З її втратою зв'язані найдужчі переживання в житті Моема. Саме в цей час він став заїкатися

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - готуючись стати юристами, а Уилли був відправлений в Англію на піклування дядька- священика Генрі Моема. У сумовитому й холодному пасторському будинку пройшли його шкільні роки. Він ріс самотньо й замкнуто. У школі почував себе аутсайдером, відрізняючись від хлопчиків, що виросли в Англії. Вони глузували із заїки, над тим, як він говорить по- английски. Хвороблива сором'язливість мучила його, перебороти неї він був не всостоянии.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Я ніколи не забуду страждань цього років", - говорив Моем, що уникав згадувати своє дитинство. Назавжди залишився осад гіркоти, постійної сторожкості, остраху бути приниженим. Виробилася звичка спостерігати за всім з певної дистанції. Книги й пристрасть до читання допомагали Моему вкритися від навколишні. Уилли жив у світі книг, серед яких улюбленими стали казки "Тисячі й однієї ночі", "Аліса в країні чудес" Керролла, "Уеверли" В. Скотта й пригодницькі романи капітана - Марриета. Моем добре малював, любив музику, був серед сильних учнів і міг претендувати на місце в Кембриджі, але глибокої зацікавленості в цьому не випробовував. Світлі спогади залишилися тільки про один учителя - Томасі Филде, якого під ім'ям Тома Перкинса Моем описав у романі "Тягар страстей людських". Але й радість спілкування з Филдом не могла переважити те тверд і темне, що довелося пізнати Уилли в класних і спальних кімнатах школи- інтернату для хлопчиків

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - німецька мова. Моем їде в Гейдельберг, де вперше почуває себе вільним, займається тим, до чого відчуває інтерес. Його захоплює філософія, він слухає лекції Куно Фишера про Шопенгауере, штудирует праці Спинози. Відкриває для себе Ибсена й Зудермана, переймається особливою атмосферою театру. Приголомшливе враження на Моема робить музика Вагнера, а читання гетевского "Фауста" відкриває для нього новий мир. У цей час прочитані романи Мередита, вірші Суинберна, Шеллі, Верлена, "Божественна комедія" Данте. Міркуючи над "Життям Ісуса" Ренана, Моем уперше усвідомлює тім, що він зневірився й став агностиком. Як затверджував згодом близький Моему Алан Сирл, Моем хотів, але не міг вірити; душу його тяжіла до віри, розум заперечував її.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - до вивчення богослов'я, але він зробив свій вибір самостійно: їде в Лондон і в 1892 р. стає студентом медичної школи при лікарні св. Томаса

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - працював. Лікарська практика багато чого дала Моему як письменникові. Він побачив життя в неприкрашеному виді, навчився розуміти людей. "За ці три роки, - писав Моем у своїй автобіографічній книзі "Підводячи підсумки" (The Summiисточник: Література Західної Європи 17 століття - життя були, але не було близьких друзів, нікого, хто міг би направити в літературній праці, якій Моем віддавали тепер весь вільний час. Твердий режим - з дев'яти до шести лікарня - залишав вільними тільки вечори. Він проводив їх, поглинаючи книги, і вчився писати. Перевів "Примари" Ибсена, прагнучи вивчити техніку драматурга, сам пише п'єси й оповідання. Рукопису двох оповідань Моем відправив видавцеві Фишеру Анвину. Один з них одержав прихильне відкликання е. Гарнета - відомого авторитету в літературних колах. Гарнет радив безвісному авторові продовжувати писати, а видавець відповів: потрібні не оповідання, а роман. Прочитавши відповідь Анвина, Моем відразу приступився до створення "Лізи з Ламбета". У вересні 1897 р. цей роман був опублікований. Із цього часу Моем став професійним письменником

Моем писав у різних жанрах: виступав як драматург - "Леді Фредерик" (Lady Frederick, 1907), "Невидимий" (The U"Коло" (The Circle, 1921), "За бойові заслуги" (For Services Re"Шеппи" (Sheppey, 1933) і ін., романіст - "Ліза з Ламбета" (Liza of Lambeth, 1897), "Миссис Креддок" (Mrs. Craddock, 1900), "Тягар страстей людських" (Of Huma"Місяць і гріш" (The Moo"Візерунковий покрив" (The Pai"Пироги й пиво" (Cakes a"Театр" (The Theatre, 1937), "На вістря бритви" (The Razor's Edge, 1945) і ін., новеліст (збірники "Трепет аркуша" - The Trembli"Від першої особи, - First Perso"Іграшки долі" - Creatures of Circumsta"В "Лізі з Ламбета", - писав Моем, - я, нічого не додаючи й не перебільшуючи, зобразив людей, що зустрічалися мені в районі, що я обслуговував як практикант- акушер, і випадки, що вразили мене, коли з обов'язку служби я заходив у вдома або у вільний час бродив по вулицях... По недоліку уяви я просто вносив у книгу те, - що бачив на власні очі й чув своїми вухами"[21]. Принципу достовірного опису повсякденного Моем залишився вірний і згодом.

Якщо в "Лізі з Ламбета" відчувається вплив Золя, то роман "Миссис Креддок" написаний у традиціях мопассановской прози. Тут уперше в Моема пролунало питання про те, що таке життя й любов. Очевидна близькість "Миссис Креддок" до роману Мопассана "Життя". Моем високо цінував Мопассана. "Він гранично ясний і чіткий, відмінно почуває форму й уміє вичавити зі своїх сюжетів максимум драматизму", - писав Моем. До того ж прагнув і він сам

Сенсаційний успіх мали п'єси Моема, вони ж принесли йому матеріальний добробут. День прем'єри "Леді Фредерик" - 26 жовтня 1907 року - став знаменним у його житті: він був визнаний як драматург. Моем продовжує традиції театру Реставрації й комедій Уайлда, зображує вдачі, навіженства й пороки світського суспільства. У блискучих діалогах розкриваються лицемірство й святенництво персонажів. П'єси Моема діляться на комічні й серйозні. У перші він переслідує чисто розважальні цілі, протиставляючи їхній драмі ідей Шоу. У серйозних п'єсах звертається до важливих соціальних проблем. У п'єсах "Невидимий", "За бойові заслуги", "Шеппи" сильно критичний початок, показані наслідки першої світової війни, що зламала долі багатьох людей

Моем був учасником перших і другий світових воєн, виступав проти кайзерівської, а потім фашистської Німеччини як агент британської розвідки. Разом з тим він уважав політику минущої, а тому не істотної для художнього твору, довговічність якого визначається красою. Однак Моем не обходить своєю увагою насущні проблеми війни й миру, колоніальної політики, трактуючи їх у дусі гуманізму ("За бойові заслуги", "На вістря бритви", "Дощ", "Макінтош" і ін.).

Коли почалася перша світова війна, Моем завербувався в автосанитарную частина й потрапив у Францію. Потім працював у розвідці, перебуваючи рік у Швейцарії, а в 1917 р. був спрямований із секретною місією в Петроград з метою перешкодити приходу більшовиків до влади. "... Я не прошу мені вірити, що, якби мене послали в Росію на півроку раніше, я б, може бути, мав шанси домогтися успіху. Через три місяці після мого приїзду в Петроград гримнув грім, і всі мої плани пішли порохом"[22]. Але Моем був радий можливості "пожити в країні Толстого, Достоєвського й Чехова". Наприкінці війни Моем лікується в туберкульозному санаторії в Шотландії. Вийшовши звідти, цілком присвячує себе літературній діяльності й подорожам. Його тягли далекі країни, екзотичні куточки миру, "окраїни імперії". Він плавав по різних морях на пароплавах- люкси й на вантажних суденцях, на вітрильних шхунах і рибальських човнах; пересувався на поїздах, автомобілях, верхи на коні, ходив пішки. Подорожі давали йому відчуття волі, знайомили з героями майбутніх книг, місцем дії яких ставали країни Європи, Азії, Африки, острова Тихого океану, портові міста й загублені де- нибудь у глухомані селища. "Мене цікавили люди і їхні біографії", - говорив Моем. Дерев'яну хатину на палях він волів музею, розмова з матросом - бесіді спарламентарием.

Моем називав себе письменником- самоучкою. Він багато трудився, щоб досягти висот професійної майстерності; і він превстиг: у нього з'явилося відчуття, що він "став чутливий, як фотоплівка" і за допомогою уяви міг кожного, з ким його звела доля, "відлити в достовірний образ". Його не захоплювало експериментування в літературі. Він прагнув писати без усяких хитрувань, цілком укладався в традиційні форми й, будучи чудовим оповідачем, умів "мислити сюжетом". Йому було про що розповісти, і йому було цікаво розповідати. А оскільки людям завжди робить приємність слухати цікаві історії, то він прагнув цю потребу задовольнитися