Михальская Н. П., Анікін Г. В.: Історія англійської літератури Томас Гарди (Thomas Hardy, 1840-1928)

Михальская Н. П., Анікін Г. В.: Історія англійської літератури
Томас Гарди (Thomas Hardy, 1840- 1928)

Томас Гарди (Thomas Hardy, 1840- 1928)

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "скорботним і мужнім художником"[3], А. В. Луначарский відзначав: "Саме привабливе в Гарди - це його чесність. Недарма його предки мали ім'я "Hardy", що значить відважний, сміливий. Відважний сам сер Томас у своєму дослідженні суспільства"[4].

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - сільського укладу розбещеного життя великого міста

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - основ народної культури, що зникали у зв'язку з подальшим розвитком капіталізму. Гарди з ворожістю ставився до буржуазного прогресу й дав різку, сатиричну критику капіталізму. Ця критика сполучалася часом з песимістичними й фаталістичними настроями, які були викликані катастрофою патріархальних ілюзій

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - Гарди - у вираженні народних інтересів, у чудовому знанні народних звичаїв, поглядів, у глибокому освоєнні фольклору

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - соціального змісту й великий художньої силоміць.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Корисне читання художньої літератури" (The Profitable Readi"Щирість в англійській літературі" (Caисточник: Література Західної Європи 17 століття - Він уважав, що сільські трудівники сучасної йому Англії переживали трагедії, які були не менш значними, чим ті, що зображено Софоклом, і писав про це в романі "У краї лісів".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - фаталізму

Роман- трагедію характеризує цілеспрямовану, чітку, закінчену побудову. Драматизированному епосу властиві строгі, різко позначені контури. Гарди писав із приводу свого роману "Джуд Непомітний": "... Сюжет побудований майже геометрично - я не повинен говорити "побудований", тому що в певний момент характери самі обумовили така будова і я просто підкорився цьому". "Геометричні лінії сюжету не були навмисні, вони виникли самі собою... У роботі над "Джудом" моя думка була зосереджена на розв'язці".

Роман, однак, не міг утримуватися на одній високій трагічній ноті. Гарди розумів це, тому він не відгороджував трагічне від комічного, хоча в його романах трагічне домінує. У щоденнику Гарди є такий цікавий запис: "Якщо ви вдивитеся у фарс повнимательней, те ви побачите трагедію; і, навпаки, якщо ви закриєте очі на глибокі проблеми трагедії, ви побачите фарс". У трагічній темі в самого письменника позначилася англійська традиція сатири й гумору

Для романів Гарди характерні не тільки драматизм і тяжіння до трагічних тем, він виявив також інтерес до широкого епічного зображення народного життя. Звідси прагнення об'єднати романи в певні групи. По суті, тісному зв'язку між романами Гарди немає; видерживается лише єдність місця (досить великого), де відбувається дія, єдність епохи (теж досить великий) і єдиний підхід до постановки проблем сільської й провінційної Англії. Гарди поєднував свої романи в наступні групи: "Романи характерів і середовища" ("Романи образотворчі й експериментальні" ("Романтичні історії й фантазії" (Roma"Під деревом зеленим" (U"Удалині від шаліючої юрби" (Far from the Maddi"Повернення на батьківщину" (The Retur"Життя й смерть мера Кестербриджа" (The Life a"У краї лісів" (The Woodla"Тесс із роду д'ербервилей" (Tess of the d'Urbervilles, 1891), "Джуд Непомітний" (Jude the Obscure, 1895).

У передмові до роману "Удалині від шаліючої юрби" Гарди писав: "Серію романів, що я задумав, в основному, як регіональну, необхідно було зв'язати з назвою який- те місцевості, щоб додати романам єдність місця". "Романи характерів і середовища" поєднуються загальним місцем дії - Уессексом. Слово "Уессекс" Гарди взяв із древньої англійської історії й використовував його для позначення декількох юго- західних графств (Дорсетшир, Девоншир, Беркшир і ін.). Сам Гарди говорив про те, що в зображеному їм місті Кестербридже дуже багато від реального Дорчестера.

Сюжети кращих романів Гарди будуються як трагічна історія життя головного героя - Хенчарда ("Мер Кестербриджа"), Тесс ("Тесс із роду д'ербервилей"), Джуда ("Джуд Непомітний"). Трагична доля "людини з характером", вихідця з народного середовища Майкла Хенчарда, героя роману "Мер Кестербриджа". Трагедія Хенчарда розкривається і як соціальна, і як фатальна. У цьому позначилися протиріччя у світогляді Гарди, що не зумів до кінця осмислити ті соціальні відносини, які він правдиво зобразив у своїх добутках. Чесний, вольовий, розумний Хенчард не зміг удержатися на тій висоті, який він досяг завдяки своїм здатностям. Його витісняє спритний, заповзятливий і безпринципний ділок Фарфре. У конфлікті з Фарфре, що представляє капіталістичне хижацтво, Хенчард зазнає поразки. Обманутий, розорений, принижений Хенчард виявився в тім же тяжкому становищі, у якому він перебував у молодості, до свого піднесення. Хенчард умирає на самоті, усіма забутий

Це соціальне трактування трагічної історії Хенчарда висвітлюються в романі часом в іншому плані: як іронія долі, як відплата, як дія яких- те фатальних сил. Коли- те давно; багато років тому, Хенчард зробив тяжкий учинок: напившись, він продав свою дружину морякові Ньюсону. Через двадцять років наступила розплата за цю провину; доля безжалісно переслідує Хенчарда, прирікаючи його на самітність і смерть

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Тесс із роду д'ербервилей" Гарди з більшим співчуттям зображує народ. Тут висловлена думка про талановитість людей з народного середовища. "Один був Мільтоном, позбавленим дарунка мовлення, іншої - Кромвелем у потенції". Життя селянства представлене в романі виконаної великого значення. "Чуйний селянин живе життям більше повної, широкої, драматичної, чим товстошкірий король... Життя так само величне в селі, як і в будь-якому іншому місці".

Основою трагічного сюжету в романі "Тесс із роду д'ербервилей" є соціальний конфлікт між селянами, з одного боку, і буржуазією, лібералами й священиками - з іншої. Селянство в романі представлено сім'єю дрібного фермера Дарбейфилда, що зубожів нащадка древнього аристократичного роду д'ербервилей. Ім'я цієї сім'ї привласнили тепер буржуазні ділки. Дочка Дарбейфилда Тесс стала жертвою сластолюбного Алека д'ербервиля. Нещастя й лиха переслідують Тесс, умирає її незаконнонароджена дитина; сама вона шукає роботи вдалині від рідних місць. Здавалося, Тесс була створена для щастя. Вона добра й гарна. Але її прагнення на щастя завжди натрапляло на жорстокі забобони й закони суспільства. "Дві сили брали участь у грі - уроджене прагнення на щастя й силу обставин, що перешкоджає щастю".

Любов Тесс до енджелу Клеру принесла їй нові лиха. Довідавшись про її минуле, енджел залишає її, виїхавши в Бразилію. Цей ліберал, що заявляв про свою байдужість до існуючих соціальних порядків і традицій, виявився насправді у владі традиційних умовностей і забобонів. Він побачив у Тесс ошуканку й занепалу жінку. Залишена енджелом Тесс знову зустрілася з Алеком, що стали до цього часу методистским проповідником. Втративши надію на зустріч із енджелом, Тесс поступилася Алеку. Але коли енджел повернувся із Бразилії й знайшов неї, вона вирішила за всяку ціну позбутися від ненависного їй Алека. Протест Тесс проти свого принизливого положення виявився бурхливо, стихійно й сліпо. "Один раз жертва - на все життя жертва! Такий закон!" - говорить вона. Але Тесс не мириться із цим "законом". Вона вбиває Алека й біжить із енджелом. "Закон" переслідує її з невблаганністю долі: Тесс стратять. Але автор показав не провину, а трагедію Тесс, викликаючи жаль до неї. Підзаголовок роману - "Чиста жінка, правдиво зображена" - звучав викликом жорстоким законам суспільства, що переслідувало чисту жінку, довело неї до розпачу, штовхнуло на кровопролиття, а потім присудило ксмерти.

Трагедія Тесс осмислюється як соціальна трагедія, але часом письменник схильний бачити в її долі яку- те гру фатальних сил, відплата за гріхи предків. Звертаючись до фаталістичної ідеї відплати для пояснення трагічного, Гарди в той же час висловлює сумнів у її абсолютному значенні, відмінюючись до здорового глузду простих людей, не приголосному з ідеєю зумовленості страждань і трагічних страстей. Випадки й ознаки, яких багато в романі, говорять не про дію фатальних сил, а передають відчуття неминучості трагедії в існуючих соціальних обставинах. Трагічною іронією перейняті останні слова роману: "Правосуддя" свершилось, і Глава безсмертних (по есхилу) закінчив гру свою з Тесс". Оповідаючи про трагічну історію жінки- батрачки, Гарди обвинувачує жорстоке й несправедливе буржуазне суспільство

У романі "Джуд Непомітний" розкривається соціальна трагедія обдарованого сільського хлопця Джуда Фаули, що прагнув до знань, до суспільного блага, особистому щастю, але зустрівся з жорстокими соціальними встановленнями, що закривали шлях простій людині з народу до утворення й щасливого життя. Джуд протестує проти соціальних обставин: "Я почуваю, є яка- те помилка в наших соціальних формулах". Виявившись у стані повної безвихідності, Джуд у розпачі вимовляє слова з Євангелія: "Так загине день, у який я народився..."