Морозов А. Ганс Якоб Кристоф Гриммельсгаузен і його роман «Симплициссимус» Коментарі

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Симплциссимуса" зв'язані з багатьма труднощами. Дотепер немає повного (академічного) зібрання творів Грим- мельсгаузена німецькою мовою. Деякі його добутки не перевидавалися з XVIII в. Появившиеся в середині XIX в. наукові видання "Симплициссимуса", а також останнє за часом зібрання творів Гриммельсгаузена, випущене в 1921 р. Борхердтом, серйозно застаріли. Перевидання текстів Гриммельсгаузена, здійснені голландським філологом Я. Схольте, позбавлені коментарів. Не написана й наукова біографія Гриммельсгаузена, якщо не вважати зведення матеріалів, зібраних померлої в 1920 р. Густавом Кеннеке. Відсутній і скільки- нибудь повна й надійна бібліографія літератури про Гриммельсгаузене. Підготовка до видання "Симплициссимуса" зажадала багато часу й спеціальних розвідок, а робота перекладача зштовхнулася з безліччю сложнейших завдань, пов'язаних з відтворенням своєрідної мови й стилю цього літературного пам'ятника

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Симплициссимуса" був початий А. А. Морозовим в 1931 р. Восени 1932 р. після подання пробних уривків перекладу, що одержали позитивне відкликання (Б. И. Ярхо й ін.), видання книги було включено в план видавництва "Acade- mia". Незабаром робота була перервана у зв'язку із хворобою перекладача, а потім ліквідацією видавництва. Невеликий уривок перекладу із другої книги роману був надрукований у журналі "Різець" (1934, № 6) із вступною заміткою А. В. Федорова, що присвятив принципам перекладу також кілька сторінок у своїй книзі "Про художній переклад" (Л., 1941, стор. 186 "Симплициссимуса" були прочитані й піддані обговоренню на творчому вечорі перекладача 3 березня 1941 р. Письмові відгуки про переклад дали М. Л. Лозинский і А. Н. Толстой. Пізніше в роботі над перекладом взяла участь е. Г. Морозова. У березні 1963 р. переклад був закінчений. Стилістика всіх частин перекладу була погоджена при додатковій роботі, причому текст перекладу першої книги "Симплициссимуса" був підданий частковій переробці згідно з виробленими принципами й деякими новими знайденими рішеннями. Остаточний текст перекладу встановлений А. А. Морозовим. За цей час А. Морозовим була написана глава про Гриммельсгаузене для "Історії німецької літератури" (т. I, Изд. АН СРСР, М., 1962).

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Симплициссимуса" 1671 р., що відбиває останню волю автора, прийнятий для видання Г. Борхердтом, а також Г. Курцем і Ф. Бобертагом. Борхердт непослідовно відітнув від перших шести книг роману у виданні 1671 р. так звані "Coисточник: Література Західної Європи 17 століття - а в тім відношенні, у якому вона визначала стилістичні особливості оригіналу

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "стилізацію" з послідовним відтворенням лексики, прикріпленої до певного часу. При перекладі була звернена увага насамперед на те, щоб відтворити доступними засобами своєрідну сказовую форму роману, основною особливістю якого є змішання книжкової й простонародної мови й стилю, від чого значною мірою й залежить його іронічне й сатиричне звучання. Це й спонукало до використання всіх потенційних можливостей російської літературної мови, у тому числі архаїчної й просторічної лексики, однак цілком зрозумілої для сучасного читача, знайомого з російською класичною літературою й фольклором

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -

Було прийнято не розбивати громіздкі періоди Гриммельсгаузена на короткі фрази й не прибігати до інших засобів "полегшення" тексту або перекладацьким "вільностям". Лише в найрідших випадках вставлялися окремі додаткові слова, що пояснюють реалії XVII в. прямо в тексті або вживалися окремі допоміжні слова для збереження ритму фрази, чому взагалі надавалося особливе значення. Змішання книжності й просторіччя (навіть диалектальних форм), притім у сатиричних цілях, особливо різко виражено в початкових главах першої книги "Симплициссимуса", що увібрали в себе переосмислений матеріал книжкових творів. Тут є присутнім і великим числом библеизмов, та й сама тематика цих глав зажадала порівняно більшого числа лексичних архаїзмів. Надалі (з початку другої книги) наростає хвиля галліцизмів, канцеляризмів, військової термінології й жаргонізмів (мова ландскнехтів).

При перекладі не здавалося необхідним збереження тої ж пропорції галліцизмів у російському перекладі, як і в німецькому тексті. Варваризми наводнювали мова "Симплициссимуса", відбиваючи процеси, що відбувалися в цей час у зв'язку із Тридцятирічною війною. Але в сучасному російському перекладі вони сприймаються гостріше, ніж у часи Гриммельсгаузена, тому число їх повинне бути більше обмеженим, причому в першу чергу використовувалися такі з них, які відомі по російській літературі (не раніше другої половини XVIII в.).

Невідтворені в перекладі галліцизми почасти врівноважуються загальним характером синтаксису, що відбиває іншомовні (латинізовані) конструкції, властиві російській стародавній прозі

Особлива увага була приділена перекладу народного мовлення "Симплициссимуса", відтворенню його характерних слівець, прислів'їв, приказок, примовок і каламбурів. Тут велися наполегливі пошуки, причому при передачі диалектальной мовлення персонажів необхідний еквівалент створювалося не стільки шляхом використання відповідної лексики, скільки засобами народного синтаксису, а також за допомогою окремих слів і виражень, що ввійшли в загальросійську літературну мову (але зі збереженням відтінку простонародності). Тільки деякі слова й вираження оригіналу евфемизировани. Біблійні і євангельські цитати пристосовані до тексту Лютера й тому не завжди збігаються з російським синодальним перекладом, хоча він ураховувався перекладачами

Необхідно сказати про переклад заголовка роману. Слово abe"пригодницький". Воно включало целую гаму побічних значень "митецький", "мудрий", "хитромудрий", що утворять як би паралель до "i"Дон Кихота" Сервантеса. Тому переклади заголовка як "Пригоди Симплициссимуса" або "Пригоди Симплициссимуса" не є навіть точними. Це добре відчула поетеса Олена Гуро, що зробила першу спробу перекладу роману на російську мову (зі скороченого переказу), обравши для нього назва "Чудакуватий Симплициссимус" (М., 1924). Нами вибраний заголовок "Вигадливий Симплициссимус", тому що це слово з'єднує в собі хитромудру спритність, спрагу пригод і глумливо- іронічне відношення до них автора

Коментарі до теперішнього видання повинні служити для полегшення розуміння важких місць книги й загальної історичної й літературної обстановки, культурно- історичного тла "Симплициссимуса". Крім пояснення історичних і географічних імен, що згадуються в книзі подій, побутових реалій, спеціальних термінів і т.п., розкриваються сатиричні натяки автора, пародіювання, літературні ремінісценції, вказуються джерела окремих епізодів і запозичені мотиви, цитати та ін.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Симплициссимуса", енциклопедичні й учені твори XVII в., видання шахрайських романів, "Гусман" Альбертинуса й Фрейденхольда, "Филандер" Мошероша і його підроблені продовження, різні літературні збірники (Харсдерфера й ін.), історичні хроніки, подорожі й реляції були виявлені в наших найбільших книгосховищах (Ленінград, Москва, Львів), і ми змогли залучити їх для вивчення і коментування "Симплициссимуса". Деякі видання текстів Гриммельсгаузена XVIII в. і його переробок в XIX в., а також ряд книг про нього, статей і дисертацій (у тому числі машинописних) отримані нами при люб'язному сприянні Бібліотеки АН у Ленінграді з університетських і державних бібліотек Берліна, Галлі, Марбурга, Гамбургу, Праги, Відня, Токіо й інших міст.