Морозова Н. «Рай, недоступний многим, сад, відчинений вибраним». Поема, сад, коментар

Морозова Н. "Рай, недоступний многим, сад, відчинений вибраним". Поема, сад, коментар. "РАЙ, НЕДОСТУПНИЙ МНОГИМ,
САД, ВІДЧИНЕНИЙ ВИБРАНИМ":
ПОЕМА, САД, КОМЕНТАР

Етюд про барочний интертекстуальности в семи терасах

commeисточник: Література Західної Європи 17 століття - побажав він, і не без причини, щоб пам'ять про настільки прекрасну будівлю не загинула разом снею.

Франсиско Трильо- і-и- Фигероа, Введення до садів лиценсиата дона Педро Сото де Рохаса.

I

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - автором "Розчарування в любові у віршах", його дорівнює цінували й Гонгора, і Лопе де Вега. Поема "Рай, недоступний многим, сад, відчинений вибраним", утвір шестидесятивосьмилетнего Сото, одна із самих оригінальних, на думку Федерико Гарсиа Лорки, поем XVII століття, була створена, щоб урятувати від неминучого руйнування, зберегти для вічності й для майбутніх часів знаменитий сад поета. Ставши відбитим у віршах, перетворившись у книгу, сад став невразливим для часу

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "я" поета вирішується вийти нам назустріч тільки в четвертій частині. Єдиним героєм стає сад, єдиною дією- некваплива прогулянка по його доріжках і терасам. Структура поеми збігається зі структурою саду: поема, подібно йому, ділиться на сім частин або терас (maисточник: Література Західної Європи 17 століття - "перевести" реальний сад на мову поезії, створити щось, гідне зберігати пам'ять про нього. Саме тому поетичний прийом тут не менш важливий, чим дійсно існуюча деталь. Шелест листів і спів води в джерелі не заглушають звучних міфологічних імен, а різноманіття метафор і алюзій може посперечатися з достатком плодів

Так поема знаходить самостійну цінність, перестає бути просто відбиттям саду й навіть встає вище його: адже не дерево, а книга здобула перемогу в сутичці свременем.

II

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - А тому не дивно, що перші інтерпретації "Раю, недоступного многим, саду, відчиненого вибраним" з'явилися відразу ж слідом за поемою, і, таким чином, історія присвячених їй досліджень бере свій початок ще в XVII столітті

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "Рай, недоступний многим" було "Введення", написане іншому Cото де Рохаса, андалуським поетом Франсиско Трильо- і-и- Фигероа, - коментар- путівник, філософська й поетична інтерпретація, що склала єдину з поемою книгу й уже майже невіддільна від її. Структура коментарю відтворює як структуру поеми, так і структуру саду: він складається із семи частин, кожна з них присвячена однієї "терасі". Причому вихідною точкою виявляється саме реальний сад, що докладно описується, а поетичний текст тлумачиться через нього. Небезінтересний і коротке відкликання цензора, адвоката Бартоломе Рамона де Моралеса. Обидві інтерпретації являють собою тлумачення "зсередини", з позиції барочного мислення, культури, барочного відношення до слова, сприймаються стосовно поеми як обов'язкові й фактично становлять із нею єдиний текст або систему текстів. Через три сторіччя Федерико Гарсиа Лорка створить ще один путівник по давно зниклих і забутих садах Сото де Рохаса, відкриваючи їх, разом з поетикою Гонгори, уже для поетичної свідомості ХХ століття

III

Тільки в місті дозвілля й спокою бувають такі утонченн'ие знавці води, тепла й сутінків, як Вгранаде.

Федерико Гарсиа Лорка

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "кармена" - розташованої на пагорбі маленької приватної садиби, де архітектура підкорялася пейзажу, кущі жасмину сусідили із фруктовими деревами, а самі вишукані квіти - з городніми грядками. "Кармен" був місцем споглядання й міркування, місцем самоти. У гранадском саду, що представляє, подібно будь-якому іншому, рай, що втілився на землі, майже почуттєва насолода фарбами, заходами й співом птахів сполучається з найтоншою духовною насолодою, а естетика природи переплітається з естетикою мистецтва, артефакту. У цьому сполученні іспанський дослідник е. Ороско Диас бачить "ідеальне середовище для барочної людини", у світі якого повинне бути місце як строгим геометричним побудовам, так і вільній грі уяви. Сад, затверджує дослідник, є не тільки одна з улюблених тем Барокко, але і його символ

IV

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -

"Час,- писав е. Ороско Диас,- і є щирий герой драми Барокко".[2] Мир починає рухатися, подання, казавшиеся непорушними, валять на очах, і людина, бьть може, уперше в історії, прагне якщо не зупинити мить, то передати його скороминущість. Тема часу, як помітив Хайме Силес, поєднує життя й смерть, робить їхніми синонімами: "Se vive e".[3] Ідея швидкоплинності часу так чи інакше є присутнім у кожному барочному добутку. Вона може бути висловлена прямо, увійти в текст або стать основою сюжету, а іноді це тільки тло, якась відчува_ підспудно внетекстовая реальність. Так відбувається в поемі Сото де Рохаса "Рай, недоступний многим, сад, відчинений вибраним".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - класичні символи часу, без яких рідко обходиться література Барокко: руїни й годинник. Свій сад Сото де Рохас створює "серед похмурих уламків стін і сумних рядів руїн". На думку е. Ороско Диаса й Х. А. Мараваля, руїни - це не тільки слід, що залишається руйнівним часом, але й модель відносин "людина- природа". Вони - "свідки боротьби між вічної, нехай і мінливої, природою й смертною людиною, що володіє, однак, здатністю змінювати речі, наприклад, зводити з каменю палаци",- пише Мараваль.

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - перспективі, подібно садам небесним. Його час- якась вічна благодатна пора, літо й весна одночасно, коли квіти сусідять із плодами. Між описом саду влітку й навесні немає логічного переходу. Так, якщо в першій частині (на першій терасі) все дихає літньою спекою, то в третій раптом переглядає квітневе сонце й, нарешті, обоє пори року з'являються разом: "родюча весна, сухе літо".

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - насамперед на внетекстовую дійсність, але й для самого поета. По ходу прогулянки- паломництва від першої тераси до сьомого він дає настільки точні топографічні вказівки, що по них легко можна було б накреслити план усього саду. Дуже важливо, що поема ділиться саме на тераси (просторовий принцип), а, наприклад, не на дні

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - саме вдале висвітлення, будь той ранній ранок або вечір. Потрібно лише, щоб краса речі була неперевершеною. Плоди, що дозрівають у різний час, зібрані разом у декількох рядках, і ока, що вже привикли до спокійного споглядального руху від тераси до тераси, від предмета до предмета, здається, що й вони випливають один за одним (se sucedeисточник: Література Західної Європи 17 століття - "конденсація" в обмеженому просторі всіх плодів, які тільки здатний принести сад протягом усього року, створює ідеальну картину достатку. Рік перед особою поезії, а виходить, і перед особою вічності, для якого й створюється поема, концентрується до якоїсь надтимчасової миті, абсолютної миті, що включає в себе все пори року й доби в їх самому прекрасному прояві

Джерело: Література Західної Європи 17 століття -

Однак сучасники Сото де Рохаса, наділені, як люди своєї епохи, загостреним почуттям часу, прекрасно відчували в поемі й тугу про безсмертя, і прагнення перебороти минущу сутність усього земного, настільки властиві людині Барокко. Те, що в тексті "Раю, недоступного многим" було присутнє імпліцитно, узяли на ебе обов'язок висловити й пояснити коментатори

Так, Франсиско Трильо- і-и- Фигероа й лиценсиат Бартоломе Рамон де Моралес бачать мета поеми саме в протистоянні безжалісному часу, у тім, щоб перебороти смертну долю земної краси. Ми вже приводили уривок з коментарю Трильо- і-и- Фигероа, а тепер дозволимо собі зіставити його зі словами Моралеса. "Не раз захопившись,- пише цензор,- квітучим красномовством lt;цих садовgt;..., я боявся, що настільки прекрасний утвір осягне сумна доля всіх квітів, нещастя всіх дерев, що виростають у світі, тому що вони в короткий строк втрачають яскравість, і суворий Австр одним подувом зриває з них листи й пелюстки". Реальний сад прекрасний, але він має потребу в захисті від часу. І тільки коли вчений садівник пересадив свої квіти на сторінки поеми, вони стали науязвимими.

V

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - "реализующий певну програму герменевтики",[4]доповнюють один одного, становлять єдину систему. Відносини цього типу дуже характерні для барочної літератури. Помітимо, що саме в епоху Барокко одержують особливе поширення такі жанри, як передмова, коментар, введення, присвята