«Мужність є велика властивість душі: народ отмечений їм, повинен пишатися собою…» (по повісті В. Кондратьева «Сашка») Сашка Кондратьев В

"Мужність є велика властивість душі: народ отмечений їм, повинен пишатися собою..." (по повісті В. Кондратьева "Сашка")
Повість «Сашка» написана В'ячеславом Кондратьевим в 1979 році

Як поведеться людина на війні? Чи поступиться він, виявившись в екстремальній ситуації, своїми життєвими принципами, або ж залишиться самим собою? Саме ці питання перебувають у центрі уваги автора.

Оповідаючи про події минулого військового років, письменник переконує нас, що навіть на війні людин може залишитися вірним собі. Молодий кадровий боєць Сашка - головний герой повести. Ця людина, незважаючи на юний вік, ставиться до своєї служби з усією серйозністю. Для нього головним у житті є захист Батьківщини, він виконує свій борг, керуючись уже сформованими життєвими цінностями. Сашке властиве почуття жалості, жалю. Він для інших готів зробити те, чого ніколи не зробив би для себе. Уже на початку добутку Кондратьев показує нам героїзм молодого бійця: Сашка, ризикуючи життям, відправляється за валянками для свого товариша. Починається обстріл. Щосекунди життя головного героя висить на волоску. Але він із честю проходить випробування, що випало на його частку

Однієї із ключових у повісті, на мій погляд, є сцена, коли Сашка бере в полон німця. У нього немає до нього ворожнечі, почуття, що випробовує герой, скоріше можна назвати жалістю. От яким його бачить Сашка: «Був він начебто б Сашкин одноліток, років двадцяти - двадцяти двох. Кирпатий і веснянкуватий, на вид прямо росіянин». Звиклий брати на себе відповідальність, упевнений у правоті своєї справи, що беззавітно вірить у справедливість, Сашка переконує німця, що на його Батьківщині полонених не розстрілюють: «Ми не ви. Полонених не розстрілюємо». Автор докладно описує шлях головного героя в штаб, куди повинен він був доставити німецького солдата. За всі соромно Сашке: за непоховані тіла російських бійців, за примітивність військового спорядження, за поводження комбата. «Оброслий, з поплутаними волоссями, лезшими йому на чоло, у розстебнутій гімнастерці, зігнутий, з отвисшей нижньою губою й чорними колами біля очей, незвичайн і страшнуватий» - таким описує його автор. Звичайно, Сашка співчуває командирові, що втратив близької людини, але, за його переконанням, ніхто не має право ставити особисте горе вище військового боргу. І коли командир, ні в чому не розібравшись, віддає наказ розстріляти полоненого, Сашка розуміє, що життя цього молодого й кирпатого німця перебуває в його руках. Перед Сашкой вибір: надійти по совісті й не виконати наказ командира або, не порушивши присягу, розстріляти німецького солдата й тим самим урятувати власне життя. І ми ні мінути не сумніваємося, що вирішить герой

Перед черговим вибором стає Сашка після свого поранення. Він міг просто направитися убік госпіталю, але в силу своїх переконань не робить цього. Сашка вертається, щоб залишити загону зброя й попрощатися з товаришами. По дорозі в госпіталь він зустрічає пораненого. Пообіцявши пораненому солдатові допомога, герой сам супроводжує санітарів і тим самим рятує бійцеві життя

З достоїнством проходить герой і випробування любов'ю. Сторінки, присвячені оповіданню про першу любов Сашки, наповнені ліризмом, дивною моральною красою. Юнак готовий зрозуміти, а виходить, і простити навіть те, що йому зволіли іншого. Він готовий перетерпіти будь-який біль. А боїться тільки одного - неправди й жалості

Мене вразила в поводженні Сашки щохвилинна готовність прийти до людей на допомогу й одночасно острах, що хтось відчує себе його боржником. Звідки в простому російському солдаті стільки тонкої щиросердечної теплоти? Від нього буквально виходить доброта. Поруч із ним люди себе почувають затишно, надійно. Це й лейтенант Володя, і Паша, і дівчиська-москвички, що відправляються на фронт.