На нічийній землі Історія командира
На нічийній землі Історія командира диверсійної групи Історію надіслав Карен Исагулиев Мій дід, Исагулиев Иянес Паруйрович, єдиний раз торкнувся теми війни, коли я, придя зі школи, початків переказувати йому розповідь "У списках немає" про тім як восени 41го гдето під Смоленськом солдатів відправили в бій без документів. Дід послухав, посміхнувся й сказав, що й він теж воював без документів, теж під Смоленськом і теж восени 41го. Більше він ніколи й нічого не розповідав. Бойових орденів у нього не було, медалі тільки ювілейні й "За перемогу над Німеччиною". Дід завжди був дуже добрий, намагався обходити будь-які конфлікти і я зовсім не міг представити його на війні Все інше я довідався тільки після його смерті. На поминках було багато його товаришів по службі, які й розповіли про нього те, чого так і не розповів він сам Дід був капітаном НКВД і, командуючи диверсійною групою, підривав заводи й інші важливі об'єкти, які не встигали евакуювати. При знищенні какогото із залишених заводів (почемуто здається що у Вязьмі) у складі групи був директор цього заводу він до війни будував його, потім керував їм, а от тепер повинен був указати на заводі місця для закладення вибухівки.
Коли звалилася висаджена заводська труба, одночасно з нею впав і директор не витримало серце Диверсійна група діяла на нічийній землі, ішла останній за відступаючої Червоної Армії, зіштовхуючись із передовими частинами німців. При перестрілці під час такого зіткнення одночасно скінчилися патрони й у діда, і в німецького офіцера. Обоє кинулися до вбитого солдата, поруч із яким лежав автомат. У короткій рукопашній сутичці дід з маху вдарив німця ногою в пах, а німець оглушив його рукояткою пістолета по голові. Але дід встиг опритомніти раніше... Цей епізод йому снився до кінця життя, кілька разів він у сні розбивав ногу об стіну й просипався з бешенними очами Потім дід командував батальйоном в Ірані. Лінії фронту не було, батальйон займав кілька гірських селищ.
По ночах зникали солдати, а ранком у будинках, де вони розміщалися, виявляли сліди замитої крові. Кілька разів виявляли страшно покалічені трупи своїх. Місцеві жителі посміхалися й "нічого не знали".
Дід вчасно зрозумів, що треба робити й зумів зберегти батальйон майже повністю. Схожі слухи багато після ходили про війну в Афганістані. За свої дії був представлений одночасно до ордена Бойового Червоного Прапора й під військовий трибунал. Ордена не одержав, але й покарання уник В 43м році дід чи був те комиссован, чи те з інших причин демобілізований з армії, працював у прокуратурі. Його військових фотографій не залишилося, напевно, їх і не було всетаки НКВД; у військовій формі, з погонами він усього на двухтрех фото. Дідусь, я так багато не встиг запитати в тебе...
Незабаром після твоєї смерті почали розхитувати й швидко розвалили країну, що ти захищав у нас всі тепер подругому. Але життя триває твоя правнучка вже ходить у школу. 1457 > Інші історії «Всім смертям на зло»: Війна в епізодах Супутник партизана: Рукопашний бій. Інструкція для партизанів Преса про війну: Занурення в минуле. Трагічний кінець підводного човна U1195
