Народ у романі А. Н. Толстого «Петро Перший» Петро Перший Толстой А. Н

Народ у романі А. Н. Толстого «Петро Перший»
Багато істориків і літератори зводили історію до діяльності видатних особистостей, ігноруючи роль народу. Твір Олексія Миколайовича Толстого - це не тільки оповідання про самого Петра, але насамперед про долю народу

Саме в житті народу, а не в палацових інтригах бачить письменник пояснення всіх історичних подій. Роман "Петро Перший" проникнуть прагненням показати саме головне - геній російського народу, без якого неможливі були б ніякого перетворення

Факти народного життя в Толстого не просто тло, на якому розвертається діяльність пануючи, а повні драматизму основні елементи оповідання про епоху

Так, наприклад, повний гордості оповідання коваля Кузьми Жемова: "Не найшовся ще такий злодій, хто б мої замки відмикав...Мої серпи до Рязані ходили...Панцири моєї роботи куля не пробивала...Хто коней кує? Хто бабам, мужикам зуби рве? Жемов...", Надалі ми зустрічаємо Жемова на будівлі корабля. З ним напарником працює сам Петро

Особливо багата образами простих людей третя книга роману. Характерна фігура живописця-самоучки Андрія Голикова. "...Сила дивовижна в мені пропадає... - говорить він паную. - Можу порсуни писати, як би живі особи людські... Можу писати морські хвилі й кораблі на них під вітрилами й у гарматному димі, - досить мистецьки".

Розвиток промисловості й культури прилучило нових людей до державної служби. У романі яскраво показані купці й підприємці Демидови, Жорини, Жигулин, Бровкин, винахідник гербового паперу Курбатов, секретар пануючи Возницин.

Сила народу оттеняется у творі Толстого суперечливістю відносин у суспільстві того часу. Письменник хотів глибше торкнути процесів, що відбувалися в селянському середовищі. Тут протиріччя найбільш гострі. З одного боку, народ воює в ім'я держави, будує його. З іншого боку, саме народ піднімає бунт під предводительством Булавина саме в найбільш трагічний для держави момент. Інтерес письменника викликає все: лісу, повні розбійних зграй, відхід у розкол, появу кріпосних міських робітників. Дуже реалистично показане найтяжке положення народу. Друга книга роману закінчується суворою й багатозначною картиною: колишній монастирський холоп Федька Умийся Брудом, закований у ланцюзі, забиває перші палі там, де згодом виросте Петербург. А Петро в цей час пише указ дати ще людей, "зело тут хворіють, а багато хто й померли...". Минулий крізь багато лих, але все-таки зберіг щиросердечну силу, Федька Умийся Брудом символізує волелюбний народний характер, якими так багата Росія

Селянська революційність, вільнолюбство втілюється не тільки в образі Федьки, але й у фігурах Овдокима, Цигана. Трагичной і в той же час історично необхідної виглядає в романі розправа із заколотними стрільцями. На особах людей, що йдуть на страту, не було помітно ні жаху, ні страху смерті: "Одного з них проводжала до плахи дружина з дітьми, - вони видавали пронизливі крики. Він же спокійно віддав дружині й дітям на пам'ять рукавиці й строката хустка й поклав голову на плаху. Інший, проходячи близько від царя до ката, сказав голосно: " Посторонися-Ка, государ, я тут ляжу...".

Багато уваги письменник приділяє розкольницькому руху. Під зовнішньою романтикою ховалася похмура дійсність. Люди бігли від неволі до розкольників, але попадали під владу ще більш тяжкого гніта. Правдошукач Голиков з жахом відкриває, що старець Нектарий, що лякав всіх жахами геєни й тримає свою паству у вічному "пісному голодуванні, сам по ночах воровски насолоджувався медом. Натхненник самоспалення розкольників, він не розділив загальний трагічної долі й таємно втік. Тисячі ж людей умирали непохитно й мужньо.

Саме гостра боротьба окремих людей і класів у романі "Петро Перший" дає відчуття справжнього життя епохи. Тільки в живих зіткненнях може вільно й природно розвиватися дія. Без них воно перетворилося б у позбавлене історичної правди опис "застиглого" стану суспільства. Товстої намалював реальну картину того, як важко, пручаючись, "кінчалася візантійська Русь". Він показав непримиренність суспільних протиріч, жорстокість і нещадність тої далекої епохи.

_{»crosslinked«}