Образ іллі обломова в романі И. А. Гончарова

Твір по літературі: Образ іллі обломова в романі И. А. Гончарова

Перед нами була Россия, що просипалася..

А. Герцен

Ілля Ілліч Обломів, колись жвавий, живий і допитливий хлопчик, тягнучи дозвільне, паразитичне існування (навіщо трудитися, коли на це є триста Захаров!), поступово опускається. Ледарство стає його ідеалом. "Життя в його очах, - говориться в романі, - розділялася на дві половини: одна складалася із праці й нудьги - це в нього синоніми; інша - зі спокою й мирних веселощів". Ледарство, лінь і апатія настільки вкоренилися в Обломове, що він інший ідеал життя вважає навіть протиприродним. "Так хіба я каламучуся, хіба працюю? - запально пояснює Обломів своєму слузі Захарові. - Здається, подати, зробити їсти кому! Я жодного разу не натягнув собі панчоху на ноги, як живу, слава Богові! Чи стану я турбуватися?"

Не мудро, що Обломів далекий від інтересів практичного життя, тяготиться її запитами, не здатний відгородити навіть власні інтереси. Коли втершийся в довіру Обломова шахрай і шантажист розпитує про стан його справ, Обломів дає відповідь, що потрясає своєю відвертістю. "Послухайте... Послухайте, - повторив він расстановис-те, майже пошепки, - я не знаю, що таке панщина, що таке сільська праця, що значить бідний мужик, що богатий; не знаю, що значить чверть жита або вівса, що вона коштує, у якому місяці й що сіяють і жнуть, як і коли продають; не знаю, чи багатий я, або бідний, чи буду я через рік ситий, або буду жебрак - я нічого не знаю! - уклав він зі зневірою..." Примітна ця деталь - Обломів робить своє визнання "майже пошепки". Перед ним, бути може, уперше, став весь трагізм і безпорадність його положення. І незважаючи на це усвідомлення, загибель Обломова неминуча

Гончарів суворий і непохитний в аналізі участи свого героя, хоча письменник і не замовчує добрих його якостей. "Почалося з неуменья надягати панчохи й скінчилося неуменьем жити".

Обломовщина - це не тільки сам Ілля Ілліч Обломів. Це й кріпосна Обломовка, де починав своє життя й виховувався герой; це й "Виборзька Обломовка" у будинку Гафії Матвіївни Пшенициной, де Обломів закінчив своє безславне поприще; це й кріпак Захар, з його рабською відданістю панові, і сонмище шахраїв, пройдисвітів, полювань ников до чужого пирога (Тарантьев, Іван Матвійович, Затертий), що снували навколо Обломова і його дарових доходів. Кріпак лад, що породжував такі явища, говорив всім своїм змістом роман Гончарова, був приречений на загибель, його знищення стало насущною вимогою епохи

Революційно-демократична критика бачила в історії Обломова й той суспільний зміст, що схильна була не зауважувати ліберально-дворянська критика. У марних шуканнях і прагненнях Обломова, у його прекраснодушній фразі, який він був не далекий у рідкі мінути наснаги, Добролюбов побачив загальне з тією ліберальною, марною балаканиною, який віддавалися, прикриваючи свою бездіяльність, численні діячі із дворян передреформної пори. Більше того, Добролюбов розкрив у типі Обломова те загальне, що зв'язувало цього героя з попередніми героями російської літератури. Онєгін, Печорин, Рудин, а потім Обломів - от етапи еволюції дворянського героя в літературі й вжизни.

Епіграфом до статті "Що таке обломовщина?" Добролюбов обрав повні глибокого змісту слова Гоголя із другого тому "Мертвих душ": "Де ж той, хто б рідною мовою росіянці душі вмів би сказати нам це всемогутнє слово "уперед"? Віка проходять за століттями, полмильона сиднів, телепнів і дурнів дрімає непробудно, і рідко народжується на Русі чоловік, що вміє вимовити його, це всемогутнє слово..." Питання, поставлений в епіграфі, питання про активного історичного діяча, про справді позитивного героя літератури хвилював все передове російське суспільство. І роман Гончарова, і стаття Добролюбова з усією непохитністю відповідали, що такими діячами, такими героями вже не могли бути ні Онєгіни, ні Печорини, ні тим більше Обломови.

_{»crosslinked«}