Образ міста в одному з добутків російської літератури xx століття

Твір по літературі: Образ міста в одному з добутків російської літератури xx століття

Великий росіянин сатирик М. А Булгаков створив у своїх напівфантастичних добутках дуже точний і реалістичний образ тої дійсності, що виникла в Росії після революції. У романі «Дні Турбиних» і ранніх оповіданнях ми бачимо людини, що потрапив у вир революційних змін, у повісті «Собаче серце» переносимося в Москву 30-х років, роман «Майстер і Маргарита» описує Москву 30-х років. Нова дійсність показана в гротесковій манері, але саме це дозволяє авторові оголити всі ті безглуздості й протиріччя, які він бачив навколо себе вжизни.

Отже, місце дії повести «Собаче серце» - Москва, час -1924 рік. Основа оповідання - внутрішній монолог Кульки, вічно голодного, бідолашного вуличного пса. Він дуже недурний, по-своєму оцінює життя вулиці, побут, вдачі, характери Москви часів непу з її численними магазинами, чайними, трактирами на Мясницкой «з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак», «де грали на гармошці й пахнуло сосисками».

Весь змерзлий, голодний пес спостерігає життя вулиці й робить умовиводу: «Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота». Кухар попадається різний. Наприклад, покійний Улас із Пречистенки. Скільком життя врятувало». Він співчуває

Бідній панянці-друкарці, що змерзнула, «бегущей у підворіття в любовникових фільдеперсових панчохах». «Їй і на кінематограф не вистачає, на службі з неї відняли, тухлятиною в їдальні нагодували, так половину її столовских сорока копійок завгосп

Украв...» У своїх думках-поданнях Кулька протиставляє бідній дівчині образ торжествуючого хама - нового хазяїна життя: «Я тепер голова, і скільки не накраду - усе на жіноче тіло, на ракові шейки, на Абрау-Дюрсо». «Жаль мені

Її, жаль. А самого себе мені ще більше жаль», - ремствує Кулька

Інший полюс повести - професор Преображенський який прийшов у булгаковську повість із Пречистенки, де здавна селилася потомствена інтелігенція. Недавній москвич, Булгаков цей район знав і любив. Сам він оселився в Обуховом (Чистому) провулку, тут написані «Фатальні яйця» і «Собаче серце». Тут жили люди, близькі за духом і по культурі

Прототипом професора Пилипа Пилиповича Преображенський уважають родича Булгакова по матері, професори Н. М Покровського. Але, по суті, у ньому відбилися тип мислення й кращі риси того шару російської інтелігенції, що в оточенні Булгакова називався «пречистенской». Булгаков шанобливо й любовно ставився до свого героя-ученому, професор Преображенський - втілення російської культури, що йде, культури духу, аристократизму. Але от іронія часу: гордий і величний Пилип Пилипович, що так і сипле стародавніми афоризмами, світило московської генетики, геніальний хірург, займається прибутковими операціями по омолодженню старіючих дам і жвавих старців. Нещадний авторський сарказм відносно процвітаючих непманів і колишніх пролетарів: вони дорвалися до влади й грошей і віддаються розпусті, думаючи лише про тіло, а не одуше.

Отже, Преображенський бачить Москву очами потомственого інтелігента. Його обурює, що зі сходів довелося забрати килими, тому що по цим сходам почали ходити люди в брудних калошах, а горілку не можна більше купувати в магазині,

Тому що «бог їх знає, чого вони туди хлюпнули». Але саме головне - він не розуміє, чому все в Москві говорять про розруху, а при цьому лише співають революційні пісні так дивляться, як би зробити погано тому, хто живе погано тому, хто живе краще. Йому не подобаються безкультур'я, бруд, розруха, агресивне хамство, самовдоволення нових хазяїв життя. «Це - міраж, дим, фікція» - так оцінює професор нову Москву

У зв'язку із професором у повісті починає звучати одна з ведучих, наскрізних тим творчості Булгакова - тема Будинку як осередку людського життя. більшовики изничтожили Будинок як основу сім'ї, як основу суспільства, усюди йде люта

Боротьба за житлоплощу, за квадратні метри. Може бути, тому в булгаковських повістях і п'єсах стійка сатирична фігура - голова домкома? Він, преддомкома, - щирий центр малого миру, осередок влади й минулого, хижого

Побуту. Таким упевненим у своїй уседозволеності адміністратором є в повісті «Собаче серце» Швондер, людина в шкіряній тужурці, чорна людина. Він у супроводі «товаришів» є до професора Преображенському, щоб вилучити в

Того зайву площу, відібрати дві кімнати. Конфлікт із непрошеними гістьми стає гострим: «Ви ненависник пролетаріату!» - гордо сказала жінка. «Так, я не люблю пролетаріату», - сумно погодився Пилип Пилипович».

И от, нарешті, відбувається головна подія повести: професорові вдається пересадити собаці гіпофіз людини. У результаті сложнейшей операції з'явилася потворна, примітивна істота-нелюдь, цілком успадкована пролетарська сутність

Свого «предка», п'яниці Клима Чугункина. Необразлива Кулька перетворюється в людину з вулиці. Перші вимовлені їм слова були лайкою, перше виразне слово - «буржуї». А потім - слова вуличні: «не штовхайся!», «негідник», «злазь із

Підніжки» і. т.п. Дивовижний гомункулус, людина із собачою вдачею, «основою » якого був люмпен - пролетар Клим Чугункин, почуває себе хазяїном життя, він нахабний, чванливий, агресивний. Усмішка життя в тім, що, тільки-но вставши на задні

Кінцівки, Кульок готовий утеснить, загнати в кут породившего його «папашу» - професора. Ця людиноподібна істота жадає від професора документ про проживання, і Кульок упевнений, що в цьому йому допоможе домком, що «інтереси

Захищає».

«- Чиї інтереси, дозвольте довідатися?

- Відомо чиї - трудового елемента

- Пилип Пилипович викотив очі

- Чому ж ви - трудівник?

- Так вуж відомо, не непман».

Кульок наглеет з кожним днем. До того ж він знаходить союзника - теоретика Швондера. саме він, Швондер, вимагає видачі документа Шарикову, затверджуючи, що документ - найважливіша річ на світі. Формалізм і бюрократія того часу переслідує нашу країну й донині. Страшно те, що бюрократичній системі наука професори не потрібна. Їй нічого не коштує кого завгодно призначити людиною, природно, оформивши це відповідним чином і відбивши, як ведеться, вдокументах.

Люмпен Кульок інстинктивно «учуял» головне кредо нових хазяїв життя, всіх Кулькових: грабуй, кради, розтаскуй все створене, а також головний принцип создавшегося «соціалістичного» суспільства - загальна зрівнялівка, називана

Рівністю. До чого це привело - загальновідомо останній, заключний акорд шариковской діяльності - донос-пасквіль на професора Преображенського. Потрібно

Відзначити, що вже тоді, в 20-е роки, донос стає однієї з основ соціалістичного суспільства. і змучений професор воскрешає милого пса, не витримавши сусідства з Кульковим. Чи значить це, що йому вдається відгородити себе від усього жахливого, що існує в Москві?

Отже, Москва 20-х років у повісті Булгакова «Собаче Серце» - це місто російської культури, що йде, місто російської культури, що йде, місто агресивних пролетарів, безкультур'я, бруду й вульгарності