Образ платона каратаева в романі «Війна й мир»

Твір по літературі: Образ платона каратаева в романі «Війна й мир»

Із Платоном Каратаевим, солдатом Апшеронського полку, Пьер Безухов зустрічається в найважчий момент свого життя. Тільки що, уникши страти, він дивився, як убивають інших людей, і мир "перетворився для Пьера в купу безглуздого сміття". "У ньому знищилася віра й у благоустрій миру, і в людську й у свою душу й у Бога". Допомагає героєві вийти, із цієї кризи "Платоша". Мало того, після знайомства із Платоном, після довгого спілкування з ним у полоні Пьер назавжди знаходить нове розуміння речей, упевненість, внутрішню волю. Герой прилучається до народного початку, до народної мудрості, втіленої в Каратаеве. Недарма назвав письменник цього народного філософа Платоном. І в епілозі роману, по закінченні багатьох лет, Пьер Безухов буде перевіряти свої думки, учинки, співвідносячись їх з поданнями про життя Каратаева. Так що ж це за образ - Платон Каратаев?

Автор насамперед показує його "круглі, спорие рухи", у яких було "щось приємне, заспокійливе". Це солдат, що брав участь у багатьох походах, але в полоні "він відкинув від себе все... далеке, солдатське" і "вернувся до селянського, народного складу". Автор підкреслює "кругле" початок у зовнішності героя: "навіть руки він носив, як би завжди збираючись обійняти щось". Довершують чарівний зовнішній вигляд "більші карі ніжні очі" і "приємна посмішка". У перші ж словах, звернених до Пьеру, звучать "пещення й простота". "А багато ви потреби побачили, пан? А?.. е, соколик, не тужи..." Мовлення Платоши - співучими, пронизаними народними прислів'ями, приповідками. Він говорить як би не тільки від себе, але виражаючи мудрість народу: "Година терпіти, а століття жити", "Де суд, там і неправда", "Від торби так від в'язниці ніколи не відмовляйся", "На хворобу плакатися - Бог смерті не дасть" і т.д. Самі заповітні свої думки він висловлює в оповіданні про купця, що безневинно постраждав, оклеветанний і присуджений до каторги за чуже злочин. Через багато років він зустрічається із щирим убивцею, і в тім пробуджується раскаянье. Глибока християнська ідея життя по совісті, смиренності й віри у вищу справедливість, що неодмінно восторжествує, - от істота каратаевской, а виходить, і народної філософії. Саме тому Пьер, прилучившись до цього світогляду, починає жити по-новому.

Головна думка роману "Війна й мир" - це думка про єднання людей доброї волі. І Платон Каратаев показаний як людина, здатний розчинитися в спільній справі, у світі. Для Толстого 'це душу патріархального миру, він представляє собою психологію й думки всіх простих людей. Вони не роздумують про сенс життя, як Пьер і Андрій, вони просто живуть, їх не лякає думка про смерть, тому що вони знають, що їх "існуванням розпоряджається не проста сваволя", а справедлива вища сила. "Життя його, як він сам дивився на неї, не мала змісту як окреме життя". "Вона мала сенс тільки як частка цілого, що він постійно почував". От те відчуття, до якого з такою працею йдуть дворяни Товстого

Суть натури Каратаева - це любов. Але також особлива - це не особисте почуття прихильності до якихось конкретних людей, до всього взагалі у світі: він любив товаришів, французів, любив Пьера, він любив усіх тварин

Отже, образ Платона Каратаева символичен. Куля, у поданні древніх, - символ завершенности, досконалості. І Платон "назавжди залишився для Пьера незбагненним, круглим і вічним уособленням духу простоти й правди". Але в житті сполучаються, мають місце безліч типів людей. Однієї свідомості мало й для розвиненої людини, необхідно й безпосереднє почуття. Товстої у своєму романі показує, як ці два початки доповнюють один одного: "Кожна особистість носить у самій собі свої мети, і тим часом носить їх для того, щоб служити недоступним для людини цілям загальним". І, тільки відчуваючи себе дієприкметниковим до загального "ройовій" життю, людина може виконувати свої особисті завдання, жити справжнім життям, у гармонії із самим собою й з миром. Саме це відкрилося Пьеру в спілкуванні із Платоном Каратаевим.