Образ євгенія онєгіна в романі А. С. Пушкіна
Твір по літературі: Образ євгенія онєгіна в романі А. С. Пушкіна
У романі А. С. Пушкіна ми зустрічаємося з Євгенієм Онєгіним - парубком з дуже складним і суперечливим характером. Незважаючи на те що протягом усього добутку автор говорить про нього в іронічному тоні, це герой не негативний. Але й не позитивний. Поет не приховує недоліків Євгенія, але й не виправдує їх. Однак всім змістом роману автор дає нам зрозуміти, що вплинуло на формування такого складного характеру, розкриває соціальні причини суперечливості й трагічності образа свого героя
Виховання, отримане юним Онєгіним від найманих мадам і мосье, було самим згубним. Гувернантки й гувернери нічому серйозному не вчили хлопчика, а лише злегка сварили за витівки. У результаті Євгеній виріс егоїстичною людиною, здатним скривдити, заподіяти біль, часом навіть не зауважуючи цього. Син багатого поміщика, єдиний спадкоємець, він не вміє й не хоче трудитися: «Працю завзятий йому був тошен». Він веде нудне, порожнє життя в Петербурзі. Потім так само нудьгує в селі. Якщо ж він чимсь і захоплюється, то ненадовго й лише для того, «щоб тільки час проводити». До любові Онєгін теж ставиться вдавано, у дусі засвоєних світських «істин», прагнучи лише обворожити й звабити, здаватися закоханим, а не бути їм на самій справі
Як рано міг він лицемірити,
Таїти надію, ревнувати,
Разуверять, змусити вірити,
Здаватися похмурим, знемагати...
Таким зустрічаємо ми Євгенія Онєгіна на перших сторінках роману. З іншого боку, ми бачимо, що він досить розумний, шляхетний і тактовний:
Він охолоджувальне слово
У вустах намагався удержати
И думав: нерозумно мені заважати
Його хвилинному блаженству...
Він зумів відразу оцінити Тетяну Ларіну, багатство й поетичність її душі. Це говорить про те, що Онєгін - тонка й спостережлива людина, та й сама Тетяна відзначає позитивні сторони характеру Євгенія:
Як з вашим серцем і розумом
Бути почуття дрібного рабом?
Про неабиякий розум героя говорить і той факт, що він усвідомить себе зайвою людиною в нікчемному великосвітському суспільстві. Йому
Несносно бачити перед собою
Одних обідів довгий ряд,
Дивитися на життя як на обряд
И слідом за чинною толпою
Іти, не розділяючи з нею
Ні загальних думок, ні страстей...
Незважаючи на вбогість отриманого утворення, Онєгін намагається поглиблювати свої знання. Він читає досить серйозну літературу й не уступає в суперечці Ленскому, що получили престижне вьхсшее утворення. Саме дружба з Ленским відкриває закладені в глибині душі Євгенія доброзичливість і чуйність, сприяє прояву його кращих якостей
И все-таки позитивні задатки героя постійно придушуються середовищем і неправильним вихованням. Егоїстичні сторони його характеру часто беруть гору над добротою й жалем. Так, одержавши листа Тетяни й вирішивши відразу їй усе пояснити, щоб не залишати в її душі даремних надій, він, однак, не може удержатися від звичного «кокетства»:
Я вас люблю любов'ю брата -
И, може бути, ще нежней.
Цей натяк робить протилежна дія, вселяє надію в серце дівчини. Подібним чином веде він себе й пізніше, на дні народження Тетяни. Бачачи, яке сильне враження зробило на неї його поява й те, що вона не має сил сховати свого хвилювання,
Він мовчачи поклонився їй;
Але якось погляд його очей
Був чудно ніжний
Егоїзм Онєгіна проявляється й, коли, бажаючи помститися Ленскому за те, що той умовив його приїхати на провінційний бенкет, він починає доглядати за його нареченою. Євгеній не усвідомить, що тим самим він заподіює страждання й ні в чому не винній Тетяні. Він пасивно й равнодушно ставиться до всього, крім власного спокою
Шляхетний розум Євгенія постійно вступає в протиріччя із соціальними умовами. Приймаючи виклик на дуель, він розуміє свою неправоту, усвідомить, що для двобою немає ніяких серйозних причин. Євгеній усвідомлює, що ще не пізно все виправити. Однак, що виріс під впливом світських забобонів, він боїться пліток сусідів, глузувань Зарецкого, що може розпустити слухи про його боягузтво. Також ми бачимо глибоке каяття Онєгіна після вбивства Ленского. Ця подія перевернула все його життя. Євгеній дуже страждає. Він втратив спокій. Він не має сил навіть перебувати в тих місцях, де йому все нагадує опроисшедшем.
Онєгін дуже змінився, тепер він уже не може ігнорувати почуття людей і думати тільки про себе. До кінця роману міняються і його почуття до Тетяни. Однак тут його також чекає розчарування. Тетяна говорить, що любить його, але «іншому віддана» і буде вірна своєму чоловікові
Протиріччя в характері героя розкриваються протягом усього роману. Світлі пориви його душі увесь час зіштовхуються зі звичним, викликаним світським середовищем правилами поведінки. Його розум не дозволяє йому піти звичним шляхом, доступним молодому дворянинові, але обставини життя не дають йому можливості вилікувати від гордої неуважності до навколишньої, нудьги й егоїзму. Звичайно, Євгеній Онєгін - егоїст, але не самовдоволений, не закоханий у себе, а, як справедливо помітив В. Г. Бєлінський, «страждаючий егоїст». Проте, катастрофа його надій, його особисте нещастя - це справедливий підсумок, розплата за всю його безцільно прожите життя
