Пахсарьян Н. Т.: Історія закордонної літератури XVII — XVIII століть. Історія закордонної літератури XVII століття

Джерело: Література Західної Європи 17 століття - на догоду сиюминутной моді на релігію, що встановилася в нас, на жаль, останнім часом. В XVII сторіччі безумовно відбувається процес загального зрушення «від релігійної свідомості до світського» [4], чіткіше починають розділятися сфери світської й релігійної словесності, але існують і безсумнівні крапки їхнього перетинання, сходження, обумовлені, насамперед, міркуваннями над загальними, «вічними» проблемами, етико- філософською рефлексією над питаннями про людину й Бога, житті й смерті, про мету й зміст людського буття. Треба, мабуть, особливо звернути увагу на певні розходження релігії й церкви в культурному житті сторіччя, тому що діяльність офіційної церкви, що насамперед підтримує ідеї Контрреформації, була часом дійсно реакційної, виливалася в прямі переслідування вчених, письменників, філософів і т.д.

Складовій частиною нового менталітету, його стрижнем з'явилося усвідомлення кризи ідеалів Відродження. Важливо згадати з історії літератури про ренесансні ідеали, що опираються на життєрадісно- оптимістичні подання про гармонію Всесвіту, про моці людського розуму й величі людини й т.д., зіставити ці ідеали з открившимися людині Нового часу трагізмом і дисгармонією буття, що кричать контрастами дійсності й суперечливою сутністю людини, нестійкістю норм і цінностей людського життя, її крихкістю, щоб зрозуміти, чому XVII сторіччя з'являлося у свідомості людей того часу не тільки й не просто трансформацією якихось зовнішніх форм існування, а, як виражаються французькі дослідники цього періоду, «революцією людської долі». Основою художнього світовідчування в цю епоху стає прагнення запам'ятати й осмислити хаотично- диссонансную дійсність, драматизм буття. XVII століття можна, по- видимому, визначити як століття протиріччя.

Историко- культурна хронологія досліджуваної епохи не збігається зі звичайним календарним розподілом на сторіччя. Початок «XVII століття» як нового літературного періоду доводиться приблизно на 90- е роки XVI століття, а його кінець уже в середині 80- 90- х років наступного сторіччя. Така хронологія враховує цілий комплекс історичних і культурних змін, що приводить в остаточному підсумку до нових закономірностей розвитку літератури. Але як усяка спроба знайти точні границі, моменти «переривчастості» (по вираженню французького вченого М. Фуко) періодизація, як і будь-яка інша, і умовна, і відносна, і головне - вимагає обов'язкового коректування при дослідженні літературного процесу конкретної країни.

Усередині XVII сторіччя вчені звичайно виділяють, настільки ж умовно й відносно, більше дрібні періоди. Такий розподіл опирається на осмислення культурних наслідків кризових історичних подій - буржуазної революції в Англії (1648- 1649), Фронди у Франції (1648- 1653), підписання Вестфальского миру в Німеччині (1648), антифеодальних повстань 40- х років в Іспанії, Італії й Португалії. Література першої половини XVII століття і його другої половини має свої особливості, що насамперед відбилося в динаміку й взаємодії літературних напрямків епохи. Однак і ця періодизація уточнюється, змінюється, дробиться при аналізі літературного процесу окремих країн.

Література для самостійного вивчення

1. Арьес Ф. Людина перед особою смерті. М., 1992.

2. Ахутин А. В. Історія принципів фізичного експерименту. М., 1976.

3. Барг М. А. Велика англійська революція в портретах її діячів. М., 1991.

4. Барг М. А. Народні низи в англійській буржуазній революції XVII століття. М., 1967.

5. Бродель Ф. Структури повсякденності. М., 1986.

6. Гайденко П. П. Еволюція поняття науки (XVII- XVIII вв.). М., 1987.

7. Історія Європи: в 8 т. М., 1994. Т. 4.

8. Кірсанов В. С. Наукова революція XVII століття. М., 1987.

9. Клайн М. Втрата визначеності. М., 1985.

10. Кожокин Е. М. Держава й народ. М., 1989.

11. Косарева Л. М. Соціокультурний генезис науки Нового часу. М., 1989.

12. Мамардашвили М. Картезіанські міркування. М., 1993.

13. Мамардашвили М. К. Класичний і некласичний ідеали раціональності. М., 1994.

14. Мотрошилова Н. В. Орієнтації нової особистості і їхнє вираження у філософії людини XVII сторіччя // Ист. - филос. щорічник. М., 1986. С. 84- 103.

15. Мотрошилова Н. В. Пізнання й суспільство. З історії філософії XVII- XVIII століть. М., 1969.

16. XVII століття у світовому літературному розвитку. М., 1969.

17. Традиції й революції в історії науки. М., 1991.

18. Трубників Н. Н. Час людського буття. М. ,1987.

19. Філософія епохи ранніх буржуазних революцій. М., 1983.

20. Фуко М. Слова й речі. Спб, 1994.

Контрольні питання

1. Розкрийте значення историко- культурного поняття «Новий час» і поясните, як воно співвідноситься із принципами літературної періодизації.

2. Які основні особливості історичного, громадського життя Західної Європи в XVII столітті і як вони впливають на еволюцію художнього світовідчування людини цієї епохи?

3. Що характерно для XVII століття як самостійного историко- літературного періоду?

4. Розповідайте про значення наукової революції в становленні нової картини миру, у формуванні нового мислення людей тої епохи.

5. Чим визначаються і які хронологічні рамки періодизація закордонної літератури XVII століття?